Тиберій Семпроній Гракх (консул 177 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тиберій Семпроній Гракх (*220 — †150 роки до н.е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Походив з роду нобілів Семпроніїв Гракхів. Син Публія Семпронія Гракха. Про його молоді роки мало відомостей. У 190 році до н.е. Тіберій вже служив легатом в Греції у війську Луція Корнелія Сципіона. Останній спрямував Гракха до царя Пилипа V, щоб вивідати плани Македонії. Був приязно зустрінутий царем, який обіцяв Риму союз.

У 187 році до н.е. був обраний народним трибуном. Займав позицію противну лінії Сципіонів. Разом з тим завадив своєму колезі Гаю Мінуцію Авгуріну запроторити Луція Корнелія Сципіона за грати. Домігся надання консулу Марку Фульвію Нобіліору тріумфу. У 185 році до н.е. у складі посольства був направлений до Греції з метою розслідування скарг союзних Риму міст на діяльність царя Пилипа V. Римські посли наказали царю вивести свої гарнізони із спірних міст Фессалії, вказавши на те, що вони не належать Македонії. Питання щодо фракійських міст Еноса та Маронеї було відкладено, але й в них заборонено тримати македонські гарнізони.

У 183 році до н.е. Гракх як член комісії тріумвірів брав участь у заснування римської колонії Сатурнії. У 182 році до н.е. Тиберій Гракх обирається курульним еділом. На цій посаді провів чудові ігри для народу.

Діяльність в Іспанії та Сардинії[ред.ред. код]

У 180 році до н.е. обрано претором, а в якості провінції отримав Дальню Іспанії. На цій посаді воював з кельтіберами. Звільнив місто Карабіс, яке останні взяли в облогу. У 179 році до н.е. в якості пропретора подовжив керування провінцією. На цій посаді захопив міста Мунду та Кертиму, а після цього завдав поразки кельтіберами під м. Алка. Згодом захопив міста Алка й Ергавіку, слідом відбулася запекла битва під Хавном (за іншими відомостями біля Комплеги). В 3-денній запеклій битві Гракх розбив ворога. У 178 році до н.е. Тиберій Гракх завершив підкорення кельтіберів й запровадив для них низку законів, які врегульовували стосунки із Римом. Також розподілив землі поміж бідними, перейменував місто Іллургіс на Гракхуріс. Звертався з провінціалами м'яко та справедливо, чим завоював собі популярність й повагу у провінції. За усі ці досягнення отримав тріумф.

У 177 році до н.е. обирається консулом (разом з Гаєм Клавдієм Пульхром. Після цього в якості провінції отримав Сардинію. Під час своєї каденції придушив повстання місцевого населення, захопивши багато полонених, а після цього у 175 році до н.е. відсвяткував тріумф.

Цензорство[ред.ред. код]

У 169 році до н.е. стає цензором (разом з Гаєм Клавдієм Пульхром). Було повернуто до римської амрії, що знаходилася в Греції, багатьох легіонерів, які отримали незаконну відпустку, виключено з сенату 7 осіб, позбавлено стану вершників багатьох громадян, не допущено до торгів публіканів, які брали участь у відкупах в попередню цензуру. Все це викликало конфлікт Пульхра з народним трибуном Рутілієм. Останній притягнув Клавдія до суду за образу народного трибуна. Завдяки підтримці Гракха Клавдія було виправдано. При вирішенні питання щодо триб вільновідпущенників Пульхр виступив проти суворих заходів Гракха, наголошуючи на тому, що цензори не мають права виключати цілий стан з усіх 35 триб. З урахуванням думки Клавдія було прийнято рішення про зачислення усіх нових вільновідпущенників до Есквілінської триби. В цей же час побудував базиліку Семпронія, що на її місці Гай Юлій Цезар пізніше побудував Базиліку Юлія.

Останні роки[ред.ред. код]

У 165 році до н.е. Гракха відправили в якості посла до Пергаму, Капподокії, Родосу, Сирії для виявлення настроїв у цих державах стосовно Римської республіки. У 164 році до н.е. стає членом колегії авгурів.

У 163 році до н.е. вдруге обраний консулом (разом з Манієм Ювентієм Тална). Керували виборами консулів на наступний термін, проте гаруспіки заявили про порушення й намагалися скасувати результати коміций. У відовідь Гракх відкинув їх заперечення й затвердив підсумки голосування. В якості провінції отримав Сардинію та Корсику. Вже звідти, вивчивши книги авгурів, прийшов до висновку, що порушення при коміціях консулів дійсно були й повідомив сенат про необхідність скасувати результати виборів.

У 162 році до н.е. Гракха знову спрямували в якості посла на Схід для виявлення місцевих настроїв. Під час подорожі намагався владнати конфлікти поміж царями Малої Азії та галатами. Незабаром після повернення Гракх помирає.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Корнелія, донька Публія Корнелія Сципіона Африканського

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Hans Georg Gundel: Gracchus 7., Der Kleine Pauly, Bd. 2 (1967), Sp. 860–861.
  • William Smith (ed.), Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1870.
  • Livius XL 47,1 - 50,5