Тибетський буддизм
 |
Було запропоновано, щоб цю статтю або розділ було об'єднано з Ламаїзм, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з грудня 2012. |
 Буддизм |
|---|
| Культура |
| Історія |
| Люди |
| Країни |
| Школи |
| Храми |
| Термінологія |
| Тексти |
| Хронологія |
Тибетський буддизм (раніше також ламаїзм[а]) — регіональний напрямок в буддизмі, характерний для Тибету і прилеглих областей Гімалаїв (частин Індії, Непалу, Бутану). Також практикується меншинами в Монголії, Росії (Бурятії, Туві і Калмикії), Китаї за межами Тибету (зокрема Внутрішній Монголії).
Тибетський буддизм — це великий комплекс учень і способів медитації, що включає традиції Хінаяни, Махаяни і Ваджраяни.
Зміст |
Загальні відомості [ред.]
Тибетський буддизм формується на базі розвиненої традиції індійського буддизму, перш за все на базі шкіл Йогачари та Мадхьямаки. Проникнення буддизму в Тибет відбувалося на протязі кількох століть. Цей процес дослідники поділяють на два етапи – нігма, та сарма, що можна перекласти як старий та новий.
Унікальним для тибетського буддизму є те, що починаючи з 13 століття, традиція передачі як учення, так і духовної і світської влади, проводиться в рамках ліній перерождення (тулку) видних буддистських діячів. Це відрізняє тибетську культуру від інших, де переважають такі способи обрання лідерів, як спадковий і виборний. У своєму розвитку дана ідея привела до об'єднання духовної і світської влади в лінії Далай-лам.
У КНР і колишньому СРСР протягом ХХ століття (до 90-х років) прибічників тибетського буддизму і лам переслідували, а культові споруди в тибетському стилі (дацани) руйнували або закривали і перепрофілійовували. Тільки з демократизацією 90-х років пов'язане відродження ламаїзму у російських автономіях. Однак китайська влада і досі переслідує Далай-Ламу Тибету.
Починаючи з тибетського повстання 1959 року, тибетська діаспора значно посилилася та добилася відомості тибетського буддизму у світі. В результаті і сама релігійна традиція почала набувати популярності.
Примітки [ред.]
- [а] ^ Альтернативний термін «ламаїзм» є дослівним перекладом китайського lama jiao та увійшов в обіг для розрізнення тибетського і китайського буддизму, fo jiao. Пізніше термін був запозичений кількома західними дослідниками в 1920-ті роки[1]. Головною метою західних та радянських дослідників при використанняі терміну було підкреслення висогого положення лам (духівництва) в тибетському суспільстві. Зараз, проте, термін «ламаїзм» не рекомендується вживати через підкреслення ним розриму між індійськими та тибетськими школами, тоді як в дійсності тибетський буддизм майже повністю перейняв класичну індійську буддистську традицію[2][3].
Посилання [ред.]
- ↑ Lopez, Donald S. Jr. (1999). Prisoners of Shangri-La: Tibetan Buddhism and the West. Chicago: University of Chicago Press. pp. 6, 19f. ISBN 0-226-49311-3
- ↑ Conze, Edward (1993). A Short History of Buddhism. Oneworld. ISBN 1851680667.
- ↑ Торчинов, Е. А. (2000). [ttp://anthropology.ru/ru/texts/torchin/buddhism_08.html «Буддийская традиция Тибета»]. Введение в буддологию (Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество).
