Тильман Ґамерський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тильман Ґамерський
Tylman van Gameren.PNG
Дата народження 3 липня 1632(1632-07-03)
Місце народження Утрехт, Нідерланди
Дата смерті 1706
Місце смерті Варшава
Працював у містах Варшава, Неборів
Архітектурний стиль бароко
Найважливіші споруди Уяздовський замок (Варшава), Острозький замок (Варшава), Палац Красинських (Варшава), Палац Браницьких (Білосток, перебудови в 18 ст.), Палац Любомирських (Любартів), Палац Раздієвських (Неборів)
Тильман Ґамерський у ВікіСховищі

Тильман Ґамерський (пол. Tylman Gamerski, Tylman z Gameren , 3 липня 1632, Утрехт — 1706, Варшава) відомий архітектор з Польщі, голландець за походженням, представник стилю бароко.

Біографія коротко[ред.ред. код]

Народився в місті Утрехт, що залишився в лоні католицизму в переважно протестантській Голландії.

1650 року перебрався в Італію, де продовжив навчання. У Венеції став відомим як художник батальних картин. Мандрував по Італії і Німеччині.

У 1660 р зустрівся з польським князем Єжи Себастьяном Любомирським, польним гетьманом коронним. На запрошення Єжи Любомирського перебрався в Польщу на службу військовим інженером. Перші роки в Польщі працював на побудові фортець. Добра освіта і різнобічність обдарувань призвели до переходу на побудову цивільних і церковних споруд.

За наказом Сейма у 1685 р. отримав дворянське звання, одружився з Анною Коморовською.

Проектував палаци, костели, розплановував барокові сади. Зробив добру кар'єру як архітектор, бо працював над замовленнями спочатку короля Міхала Корибута Вишневецького, а потім — Яна ІІІ Собеського.

Помер у Варшаві, був похований у церкві домінікан.

Перелік головних споруд[ред.ред. код]

Проект. Палац Сандомирських, Варшава (пізніше палац Г. Брюля)

Джерела[ред.ред. код]

  • A dictionary of architecture. Oxford University Press. 1999.( англ)
  • Stanisław Mossakowski: Tilman van Gameren: Leben und Werk, Deutscher Kunstverlag, München 1994, XIII, 366 S., ISBN 3-422-06097-9
  • «Искусство стран и народов мира», Т 3, М, 1971 (рос)