Тимошівка (Маньківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Тимошівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область Черкаська область
Район/міськрада Маньківський район
Рада Іваньківська сільська рада
Код КОАТУУ 7123182503
Картка на сайті ВР картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Тимошівка
Основні дані
Перша згадка 1640-ві роки
Населення 273
Поштовий індекс 20131
Телефонний код +380 4748
Географічні дані
Географічні координати 48°59′33″ пн. ш. 30°24′14″ сх. д. / 48.99250° пн. ш. 30.40389° сх. д. / 48.99250; 30.40389Координати: 48°59′33″ пн. ш. 30°24′14″ сх. д. / 48.99250° пн. ш. 30.40389° сх. д. / 48.99250; 30.40389
Середня висота
над рівнем моря
173 м
Водойми річка Бендерка
Відстань до обласного центру 128,6 (фізична) км[1]
Місцева влада
Адреса ради с.Іваньки, тел. 3-22-42
Сільський голова Кондратюк Валентин Михайлович
Карта
Тимошівка (Україна)
Тимошівка
Тимошівка
Тимошівка (Черкаська область)
Тимошівка
Тимошівка

Тимо́шівкасело в Україні, Маньківському районі Черкаської області, підпорядковане Іваньківській сільській раді. У селі мешкає 273 людей.

церква Святої Великомучениці Параскеви, 2009

Історія[ред.ред. код]

Село відоме з 40-х років XVII століття.

У 1768 році тут нараховувалося 42 двори, де мешкало 252 душі, а в 1783-му було 67 дворів, в яких проживало 381 чоловік.

У 1864 році Л. Похилевич так писав про село:

« Деревня Тимошовка причислена к Иваньковскому приходу, лежащая двумя верстами выше по ручью Маньковки. Жителей обоего пола — 393; земли — 1533 десятин, принадлежит деревня Флориану Ярчевскому.  »

У 1900 році в селі було 66 дворів; проживало: чоловіків — 226, жінок — 251. Тоді тут діяли каплиця, водяний млин; селян обслуговувало Буцьке поштове відділення.

У 1905 році село приєднано до Іваньківської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні тут було 990 десятин.

У 1914 році зведено церкву Святої Великомучениці Параскеви, де й понині правлять службу. У 1913 році в селі мешкало 1263 особи; діяла церковно-приходська школа. Продажем та виробництвом товарів і послуг займалися 2 магазини «Бакалія і мануфактура»; до послуг населення була ткацька майстерня.

Через село протікає річка Бендерка, яка впадає у ставок села Полковниче. Русло річки омиває високу скелю із двома входами, які вже залила вода: розповідають старожили, що то початок підземелля, яке тягнеться але до старого приміщення колишньої Іваньківської школи (нині тут лікарня). Тож, у роки монголо-татарських нападів, тимошівці ховалися під землею та втікали цим ходом від завойовників.

Реліквією села стала криниця «із живильною водою», що називається Линниковою — од чоловіка на прізвище Линник, який її викопав. На одному з дубових брусів, що з них зроблена коробка для криниці, збереглася вирублена дата — «1640».

На подвір'ї церкви лежить надмогильний камінь, на якому видніється напис: «Святий раб божий Тимофій».

Село відоме музеєм народного мистецтва, який створив учитель М. Л. Корнієнко з однодумцями, відкриття якого відбулося 19 червня 1988 року: нині опікується експонатами Юрій Петрович Дудник. Серед найкращих експонатів музею вирізнялися барвисті вишиванки тимошівчан — Ганни Капітонової, Тетяни Христоріз, Євгенії Ґанджі, Ганни та Євдокії Миронко, Ганни Хоменко, Ольги Рябовіл, Марії Полячківської, Ольги та Тетяни Кравченків, Тетяни Горущенко.

На околиці села, на так званому полі Шпиль, у 2004 році виявлено пам'ятки трипільської культури.

Сучасність[ред.ред. код]

У селі діють поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. На 1 січня 2007 року в школі навчався 41 учень, працювало 9 вчителів.

Посилання[ред.ред. код]

  • Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу.-К.,2006.-С. 318 - 330.
  • Універсальна енциклопедія "Черкащина". Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.859 - 860.

Ресурси інтернету[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.