Тимощук Анатолій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Анатолій Тимощук
Anatoliy Tymoshchuk Ukraine.jpg
Особові дані
Повне ім'я Анатолій Олександрович Тимощук
Дата народження 30 березня 1979(1979-03-30) (35 років)
Місце народження Луцьк, УРСР
Зріст 181 см
Вага 69 кг
Прізвисько Тимоха, Тімо[1], Т-44
Громадянство Україна Україна
Позиція опорний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Росія «Зеніт»
Номер 44
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1995–1997
1997–2007
2007–2009
2009–2013
2013–
Україна «Волинь»
Україна «Шахтар»
Росія «Зеніт»
Німеччина «Баварія» М
Росія «Зеніт»
62 (8)
227 (32)
67 (10)
86 (4)
18 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)

2000-
Україна Україна U-21
Україна Україна
7 (1)
132 (4)
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 1 грудня 2013.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 6 березня 2014.

Анато́лій Олекса́ндрович Тимощу́к (* 30 березня 1979, Луцьк) — український футболіст. Півзахисник національної збірної України та санкт-петербурзького «Зеніта». Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Почесний громадянин Луцька.

У складі донецького «Шахтаря» триразовий чемпіон України, триразовий володар кубка України та володар Суперкубка України. У складі санкт-петербурзького «Зеніта» чемпіон Росії, володар Суперкубка Росії, володар Кубка та Суперкубка УЄФА. У складі мюнхенської «Баварії» дворазовий чемпіон Німеччини, дворазовий володар кубка Німеччини та дворазовий володар Суперкубка Німеччини, переможець Ліги чемпіонів УЄФА, що робить його найтитулованішим українським футболістом.

Тимощук чинний капітан збірної України, а також є гравцем з найбільшою кількістю матчів за «жовто-блакитних».

Кар'єра[ред.ред. код]

Вихованець дитячо-юнацької школи «Волині» (перший тренер — Володимир Байсарович) і Київського спортивного ліцею-інтернату.

У «Волині» починав грати на місці нападника. В середині поля заграв уже в «Шахтарі», куди перейшов у 1997 році.

Дебют у національній збірній: 26 квітня 2000 року в матчі БолгаріяУкраїна (0:1).

У донецькому клубі став капітаном команди і справжнім улюбленцем футбольних фанів. Коли визначали символічну збірну «Шахтаря» за всі 70 років (1936–2006) існування команди, то саме Анатолія Тимощука вибрали почесним капітаном.

Один з найкращих «опорників» в історії українського футболу. Чудово відбирає м'яч та вибирає позицію, щоб перервати чужий пас, непоступливий у силових єдиноборствах, вміє віддати передачу на довгі дистанції. Має дуже сильний удар здалеку. Впродовж всієї ігрової кар'єри йому вдавалося уникати важких травм, тому Тимощук пропускав лише кілька матчів щороку і завжди був на полі у вирішальних поєдинках. Багаторічний капітан донецького «Шахтаря». Кілька разів виводив у ранзі капітана і збірну України.

Взимку на початку 2007 року санкт-петербурзький «Зеніт» (у якого з'явився надійний спонсор — «Газпром») придбав українського півзахисника за суму близьку до 20 млн. доларів.

У чемпіонаті Росії 2007 «Зеніт» зайняв перше місце, а українця визнали найкращим гравцем російської Прем'єр-Ліги за підсумками сезону. Влітку 2009 року перейшов до мюнхенської «Баварії».

Вийшовши на заміну в першому матчі чвертьфіналу Ліги чемпіонів, в якому «Баварія» в гостях обіграла «Марсель» (2:0), хавбек національної збірної України Анатолій Тимощук зіграв свій 100-й матч у складі мюнхенського гранда[2].

Державні нагороди[ред.ред. код]

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений з Надією Тимощук. Має двоє дочок. Хрещений батько однієї з них — Андрій Воронін.[5]

У Луцьку заснував дитячий футбольний турнір, який проводять щороку (у 2007 р. за «Кубок Анатолія Тимощука» змагалися не лише волинські та київські юнаки, а й польські футболісти.[6]

Статистика виступів[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Станом на 12 квітня 2014 року

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Суперкубок Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Україна Волинь 1995-96 10 1 1 0 - - - - 11 1
1996-97 38 6 2 0 - - - - 40 6
1997-98 14 1 2 0 - - - - 16 1
Всього 62 8 5 0 - - - - 67 8
Україна Шахтар 1997-98 9 3 - - - - - - 9 3
1998-99 18 2 3 0 2 0 - - 23 2
1999-00 23 0 3 0 2 0 - - 28 0
2000-01 25 4 5 1 11 0 - - 41 5
2001-02 26 3 7 1 6 1 - - 39 5
2002-03 30 4 6 1 4 0 - - 40 5
2003-04 29 6 6 1 6 0 - - 41 7
2004-05 25 4 5 0 10 0 1 0 41 4
2005-06 27 5 2 1 8 0 1 0 38 6
2006-07 15 1 2 1 8 0 1 0 26 2
Всього 227 32 39 6 57 1 3 0 326 39
Росія Зеніт 2007 29 4 5 5 8 1 - - 42 10
2008 27 6 - - 16 0 1 0 44 6
2009 11 0 - - 3 2 - - 14 2
Всього 67 10 5 5 27 3 1 0 100 18
Німеччина Баварія 2009-10 21 0 4 0 7 1 - - 32 1
2010-11 26 3 4 0 6 1 1 0 37 4
2011-12 23 0 4 0 12 0 - - 39 0
2012-13 16 1 3 0 4 0 1 0 24 1
Всього 86 4 15 0 29 2 2 0 132 6
Росія Зеніт 2013-14 18 0 1 0 5 0 1 0 25 0
Всього 18 0 1 0 5 0 1 0 25 0
Всього за кар'єру 460 54 65 11 118 6 7 0 650 71

Титули[ред.ред. код]

Україна «Шахтар»[ред.ред. код]

Росія«Зеніт»[ред.ред. код]

Німеччина «Баварія»[ред.ред. код]

Logo of Football Federation of Ukraine.svg Збірна України[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В юності кумиром Тимощука був Лотар Маттеус. Капітанська пов'язка з кольорами німецького прапора, яку певний час носив капітан «Шахтаря», колись належала саме цьому футболістові.
  • Одна з улюблених пісень — «911» («Океан Ельзи»).
  • Учасник матчу «Друзі Зідана» — «Друзі Роналду» (у команді француза). Товариші з команди називали його «Timo».
  • На сайті «гірників» під час опитування, присвяченого 70-річчю «Шахтаря», уболівальники обрали Анатолія Тимощука капітаном символічної збірної всіх часів.
  • Любить «бонсай».
  • Єдиний український футболіст, який став прототипом для літературного персонажа (Тимофій Онищук з книги донецького письменника Ярослава Вєрова «Господин Чичиков»).
  • У 17-річному віці (сезон 1995–1996) паралельно з виступами за «Волинь» Луцьк, також брав участь у аматорському чемпіонаті України з футболу у складі команди ЕНКО (Луцьк) і відзначився трьома голами в трьох поєдинках.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]