Тимощук Анатолій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Анатолій Тимощук
Anatoliy Tymoshchuk Ukraine.jpg
Особові дані
Повне ім'я Анатолій Олександрович Тимощук
Дата народження 30 березня 1979(1979-03-30) (35 років)
Місце народження Луцьк, УРСР
Зріст 181 см
Вага 69 кг
Прізвисько Тимоха, Тімо[1], Т-44
Громадянство Україна Україна
Позиція опорний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Росія «Зеніт»
Номер 44
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1995–1997 Україна «Волинь» 62 (8)
1997–2007 Україна «Шахтар» 227 (32)
2007–2009 Росія «Зеніт» 67 (10)
2009–2013 Німеччина ««Баварія» 86 (4)
2013– Росія «Зеніт» 25 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)

2000-
Україна Україна U-21
Україна Україна
7 (1)
136 (4)
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 16 серпня 2014.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 15 листопада 2014.

Анато́лій Олекса́ндрович Тимощу́к (* 30 березня 1979, Луцьк) — український футболіст. Півзахисник національної збірної України та санкт-петербурзького «Зеніта». Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Почесний громадянин Луцька.

У складі донецького «Шахтаря» триразовий чемпіон України, триразовий володар кубка України та володар Суперкубка України. У складі санкт-петербурзького «Зеніта» чемпіон Росії, володар Суперкубка Росії, володар Кубка та Суперкубка УЄФА. У складі мюнхенської «Баварії» дворазовий чемпіон Німеччини, дворазовий володар кубка Німеччини та дворазовий володар Суперкубка Німеччини, переможець Ліги чемпіонів УЄФА, що робить його найтитулованішим українським футболістом.

Тимощук чинний капітан збірної України, а також є гравцем з найбільшою кількістю матчів за «жовто-блакитних».

Кар'єра[ред.ред. код]

Волинь[ред.ред. код]

Вихованець дитячо-юнацької школи «Волині» (перший тренер — Володимир Байсарович) і Київського спортивного ліцею-інтернату. У «Волині» починав грати на позиції нападника.

Шахтар Донецьк[ред.ред. код]

В середині поля заграв уже в «Шахтарі», куди перейшов у 1997 році. У донецькому клубі став капітаном команди і справжнім улюбленцем футбольних фанів. Коли визначали символічну збірну «Шахтаря» за всі 70 років (1936–2006) існування команди, то саме Анатолія Тимощука вибрали почесним капітаном. В 2006 році ним зацікавились закордонні клуби, такі як: Ювентус, Феєнорд, Селтік і Рома. Але він перейшов в Зеніт.

Зеніт[ред.ред. код]

Взимку на початку 2007 року санкт-петербурзький «Зеніт» (у якого з'явився надійний спонсор — «Газпром») придбав українського півзахисника за суму близьку до 20 млн. доларів. У чемпіонаті Росії 2007 «Зеніт» зайняв перше місце, а українця визнали найкращим гравцем російської Прем'єр-Ліги за підсумками сезону. Влітку 2009 року перейшов до мюнхенської «Баварії».

Баварія Мюнхен[ред.ред. код]

Вийшовши на заміну в першому матчі чвертьфіналу Ліги чемпіонів, в якому «Баварія» в гостях обіграла «Марсель» (2:0), хавбек національної збірної України Анатолій Тимощук зіграв свій 100-й матч у складі мюнхенського гранда[2].

Повернення в Зеніт[ред.ред. код]

Після перемоги в Лізі чемпіонів з Баварією в 2013 році, Тимощук повернувся в Зеніт, незважаючи на отримані пропозиції від різних клубів по всьому континенту.

Збірна України[ред.ред. код]

Дебютував у національній збірній: 26 квітня 2000 року в матчі БолгаріяУкраїна (0:1). З моменту свого дебюту 2000 року, Тимощук став одним з ключових гравців національної збірної України . Він отримав визнання за свою гру під час Чемпіонату світу з футболу в 2006 році, в якому Україна досягла чвертьфіналу , отримавши звання Гравець Матчу після гри з Тунісом. На даний момент він капітан команди , так як Андрій Шевченко завершив кар'єру в 2012 році. 11 жовтня 2010 в товариському матчі зі збірною Бразилії , Тимощук став другим гравцем , що досяг позначки в 100 матчів за національну команду. 20 грудня 2011, Тимощук був визнаний кращим футболістом в історії в Україні.


Державні нагороди[ред.ред. код]

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений з Надією Тимощук. Має двоє дочок. Хрещений батько однієї з них — Андрій Воронін.[5]

У Луцьку заснував дитячий футбольний турнір, який проводять щороку (у 2007 р. за «Кубок Анатолія Тимощука» змагалися не лише волинські та київські юнаки, а й польські футболісти.[6]

Статистика виступів[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Станом на 01 листопада 2014 року

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Суперкубок Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Україна Волинь 1995-96 10 1 1 0 - - - - 11 1
1996-97 38 6 2 0 - - - - 40 6
1997-98 14 1 2 0 - - - - 16 1
Всього 62 8 5 0 - - - - 67 8
Україна Шахтар 1997-98 9 3 - - - - - - 9 3
1998-99 18 2 3 0 2 0 - - 23 2
1999-00 23 0 3 0 2 0 - - 28 0
2000-01 25 4 5 1 11 0 - - 41 5
2001-02 26 3 7 1 6 1 - - 39 5
2002-03 30 4 6 1 4 0 - - 40 5
2003-04 29 6 6 1 6 0 - - 41 7
2004-05 25 4 5 0 10 0 1 0 41 4
2005-06 27 5 2 1 8 0 1 0 38 6
2006-07 15 1 2 1 8 0 1 0 26 2
Всього 227 32 39 6 57 1 3 0 326 39
Росія Зеніт 2007 29 4 5 5 8 1 - - 42 10
2008 27 6 - - 16 0 1 0 44 6
2009 11 0 - - 3 2 - - 14 2
Всього 67 10 5 5 27 3 1 0 100 18
Німеччина Баварія 2009-10 21 0 4 0 7 1 - - 32 1
2010-11 26 3 4 0 6 1 1 0 37 4
2011-12 23 0 4 0 12 0 - - 39 0
2012-13 16 1 3 0 4 0 1 0 24 1
Всього 86 4 15 0 29 2 2 0 132 6
Росія Зеніт 2013-14 22 0 1 0 5 0 1 0 29 0
2014-15 3 0 1 0 4 0 0 0 8 0
Всього 25 0 2 0 9 0 1 0 37 0
Всього за кар'єру 466 54 65 11 122 6 7 0 662 71

Титули[ред.ред. код]

Україна «Шахтар»[ред.ред. код]

Росія«Зеніт»[ред.ред. код]

Німеччина «Баварія»[ред.ред. код]

Logo of Football Federation of Ukraine.svg Збірна України[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В юності кумиром Тимощука був Лотар Маттеус. Капітанська пов'язка з кольорами німецького прапора, яку певний час носив капітан «Шахтаря», колись належала саме цьому футболістові.
  • Одна з улюблених пісень — «911» («Океан Ельзи»).
  • Учасник матчу «Друзі Зідана» — «Друзі Роналду» (у команді француза). Товариші з команди називали його «Timo».
  • На сайті «гірників» під час опитування, присвяченого 70-річчю «Шахтаря», уболівальники обрали Анатолія Тимощука капітаном символічної збірної всіх часів.
  • Любить «бонсай».
  • Єдиний український футболіст, який став прототипом для літературного персонажа (Тимофій Онищук з книги донецького письменника Ярослава Вєрова «Господин Чичиков»).
  • У 17-річному віці (сезон 1995–1996) паралельно з виступами за «Волинь» Луцьк, також брав участь у аматорському чемпіонаті України з футболу у складі команди ЕНКО (Луцьк) і відзначився трьома голами в трьох поєдинках.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.