Тимсах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

30°34′00″ пн. ш. 32°17′00″ сх. д. / 30.56667° пн. ш. 32.28333° сх. д. / 30.56667; 32.28333

Озеро Тимсах
Мапа Дельти Нілу Тимсах зображено в  центрі праворуч.
Мапа Дельти Нілу Тимсах зображено в центрі праворуч.
Координати 30°34′00″ пн. ш. 32°17′00″ сх. д. / 30.56667° пн. ш. 32.28333° сх. д. / 30.56667; 32.28333
Розташування
Розташування Ісмаїлія, Єгипет
Розміри
Площа поверхні, км2 14 км²
Об'єм, км3 80000000

Озеро Тимсах, або Озеро Крокодилів, озеро в Єгипті в дельті Нілу. Розташовано вздовж лінії розлому, що прямує від Середземного моря до Суецької затоки через Велике Гірке озеро[1]. У 1800, повінь заповнило Ваді Тумілат, в результаті чого озеро Тимсах переповнилось і берег просунувся на 9 міль на південь в бік Великого Гіркого озера[2]. У 1862, озеро було заповнено водою з Червоного моря[3]. Площа поверхні озера Тимсах охоплює 14 квадратних миль[4]. Більша частина озера заболочена і глибини рідко сягають 1 м[5].

Канали[ред.ред. код]

Озеро Тимсах було у складі каналу, побудованого приблизно 4000 років тому під час Середнього царства Єгипту, і було розширене близько 600 р. до Р.Х. під час правління Нехо II[6].

Будівництво Суецького каналу розпочалось в безпосередній близькості від озера Тимсах в 1861, на ділянці на північ від озера[7]. Початкова підготовка включала будівництво навісів для розміщення 10,000 працівників, парові тартаки, імпорт великої кількості тачок і дерев'яних дощок[7]. 3000 робочих вирили канал від Нілу до озера Тимсах в 1861 — 1862, який надав прісну воду цьому району[7][8]. Крім того, було запропоновано побудувати на півдорозі каналу порт[9].

Ісмаїлія - ділянка Суецького каналу, яка пов'язує озера Манзала й Тимсах, була завершена в листопаді 1862[8]. Будівництво ділянки було завершено з застосуванням примусової робочої сили, яка розширила кількість робочих до 18,000 осіб[7][8]. Канал мав 15 м завширшки і 1.2 —1.8 м завглибшки і пов'язав Тимсах й Середземне море[7]. Робота почалася на південь від озера Тимсах у 1862-1863, а також розширення і поглиблення на північній ділянці[7]. Роботи на північній ділянці тривали до 1867, і на південній ділянці до 1876[7].

Посилання[ред.ред. код]

  1. Gmirkin, Russell E. (2006). Berossus and Genesis, Manetho and Exodus. Continuum International Publishing Group. с. 231. ISBN 0567025926. 
  2. Hoffmeie, p.43
  3. Stanley, p.32
  4. «Ismailia». Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2009-04-09. 
  5. Stephan Gollasch, Andrew N. Cohen (2006). Bridging Divides: Maritime Canals as Invasion Corridors. Springer. с. 229. Процитовано 2009-04-10. 
  6. Martin Shaw Briggs (1918). Through Egypt in War-time. T.F. Unwin. с. 192. Процитовано 2009-04-10. 
  7. а б в г д е ж Royal Statistical Society (Great Britain), Statistical Society (Great Britain). (1887). Journal of the Royal Statistical Society. Royal Statistical Society. с. 503–509. Процитовано 2009-04-10. 
  8. а б в W.O. Henderson (2006). The Industrial Revolution on the Continent: Germany, France, Russia 1800-1914. W.O. Henderson. с. 151. Процитовано 2009-04-10. 
  9. Water Resources and Environmental History. ASCE Publications. 2004. с. 124. ISBN 078440738X. 

Література[ред.ред. код]

  • Hoffmeie, James Karl (2005). Ancient Israel in Sinai. Oxford University Press US. ISBN 0195155467. 
  • Stanley, Henry Morton. My Early Travels and Adventures in America and Asia. 
  • Nourse, Joseph Everett. The Maritime Canal of Suez. 

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]