Тинне Олександріна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександріна Тинне

Тинне Олександріна (Олексіна) Петронелла Франсіна (17 жовтня 1839 - 1 серпня 1869) - голландська мандрівниця по Африці. Перша й єдина жінка, яка організувана експедицію з метою відкриття та дослідження невідомих територій в Африці. Стала відомою завдяки дослідницькій праці.

Молоді роки[ред.ред. код]

Народилася у заможній сім'ї, яка з часів наполеоновських воєн покинула Голландію й опинилася в Англії. Її батьком був заможний комерсант. У 1844 році він помер. залишивши доньці величезний спадок.

Олександріна мала гарну освіту. Кошти це дозволяли. Причиною початку її подорожей стало нещасне кохання. Вона здійснила декілька поїздок до Норвегії, Італії. Османської імперії.

У 1865 році Олександріна разом з матірю Генрієттою Марією Луїзою та тіткою Адріаною ван Капеллен вперше опинилася у Єгипті. Тут вони піднулися уверх по Нілу до Гондокоро (біля нинішньої Джуби у Судані). Під час цієї подорожі у О.Тинне й виникла ідея організувати експедицію для пошутік витоків Нілу.

Подорожі[ред.ред. код]

У липні 1861 року Тинне разом з матірю і тіткою знову прибувають до Єгипту. 9 січня 1862 року експедиція розпочалася. Спочатку вона попрямувала у верхіввя нілу - до району Бахр-ель-Газаль. Хартум став першим етапом подорожі. У травні того ж року Тинне продовжила свій шлях по течеії Нілу. На цьому шляху вона дослідила ріку Сабат - праву притоку р.Ніла. Піднявшись уверх Олександріна досягла межі судоходності. Після цього експедиція 8 днів йшла по суходолу. 30 вересня 1862 року Тинне досягла Гондокоро. Після цього попрямувала на південь. Але почалися хвороби, тому експедиція повернулася до Хартума. Тут инне зустрілася з вченим-орнітологом Теодором фон Хейгліном та дослідником Г.Штейднером. Вони вирішили об'єднани свої зусилля. Разом відправилися у глибь Судану.

Ця експедиція мала пароплав, чотири парусники, багато верблюдів, мулів, коней, амуніції та харчів на 10 місяців. Супроводжували дослідників 200 солдатів й слуг. Спочатку вийшли з Хартуму Хейглін та Штейднер (25 січня 1865 року), а 2 серпня відправилася й Тинне. Експедиція досить швидко дісталася Білого Нілу й повернула на захід по р.Бахр-ель-Газаль. Потім вони перетнули ріку Джур й пройшли далі на південно-захід до країни Н'ям-н'ям (тоді так називали територію за межами Судану). Тинне зробила перші нариси басейнів рік Бахр-ель-Газаль й Джур. Але ж раптом почалися нещастя. Від лихоманки почергово помирають Штейднер, мати та тітка Олександріни. Між тим експедиція вперто просувалася вперед. І тільки хвороба Хейгліна змусила Тинне повернутися до Хартума.

З Хартума через Бербер й Суакін Тинне відбула до Каїру. Тут вона довідалася, що витоку Нілу вже відкрито Спіком і Грантом. Тобі Тинне відправилася в Алжир (1866 рік) - вона вирішила дослідити територію на схід від озера Чад, а звідти пройти до верхів'я Нілу. З величезними труднощями Тинне добралася через Сахару до Триполі. Звідти у січні 1869 року вона відправилася на південь, намагаючись пройти через країну Борну до верхнього Нілу. Але 1 серпня 1869 року по дорозі з Мурзука до Гхаті Олександріну було вбито туарегами.

Враження про Тинне[ред.ред. код]

Д.Лівінгстон заявив: "Ніхто у моїй думці не стоїть так високого, як голландська міс Тинне, яка після тяжких сімейних прикростей з наполегливістю продовжувала боротися з усілякими труднощями й відмовилася від досягнення мети своєї експедиції тільки після запевнень Спіка й Грант, що джерело, яке вона шукає, вже відкрито ними".

Т.Хейглін зробив нарис експедиції Олександріни Тинне "Експедиція Тинне у область верхнього Нілу у 1863-1864 р.р.". Ця праця була видана у 1865 році у м.Гота (німеччина).

Джерела[ред.ред. код]

  • Tochter des Sultans, Die Reisen der Alexandrine Tinne (in German only), Wilfried Westphal (Stuttgart, 2002)
  • McLoone, Margo, Women explorers in Africa: Christina Dodwell, Delia Akeley, Mary Kingsley, Florence von Sass Baker, and Alexandrine Tinne (Capstone Press, 1997)