Типографський пункт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шкала Фурньє. Manuel Typographique, Barbou, Paris, 1764

Типографський пункт — одиниця виміру кегля шрифту. 1 пункт = 1/12 цицеро (pica) = 1/48 квадрата.

У країнах СНД 1 пункт = 0,3759 мм. У США (використовується при комп'ютерному наборі) 1 пункт = 1/72 дюйма = 0,3528 мм = 352,777 773 956 019 мікрон.

Історія[ред.ред. код]

В 1737 французький друкар П. С. Фурньє (Fournier) опублікував брошуру під заголовком «Tables des Proportions qu'il faut observer entre les caractères», в якій запропонував в якості основної одиниці для встановлення розмірів шрифту використовувати одиницю виміру «друкарський пункт», яка дорівнює 1 / 12 поширеного шрифта цицеро. Фурньє дав розміри шрифтів у паризьких дюймах, а паризький дюйм дорівнював 1 / 12 паризького фута (30,01 см). Таким чином, 1 пункт в системі Фурньє дорівнює 0,3473 мм.

Для вимірювання шрифта Фурньє запропонував використовувати надруковану на папері розмірну лінійку (див. рис.). Але ідея у друкарів підтримки не знайшла, оскільки папір з часом висихав, і лінійка ставала коротшою.

В 1770 паризький друкар Франсуа Амбруаз Дідо ввів нову міру, яка потім була названа нормальною. Дідо взяв за основу королівську стопу (фут) розміром 32,48 см. З цього еталону дюйм (1 / 12 фута) дорівнює 27,06 мм, і звідси пункт 1 / 72 дюйма дорівнює 0,3759 мм.

Система Дідо була прийнята спочатку в багатьох європейських країнах, у тому числі і в Росії.

В 1878 англійський друкар Нельсон Хоукс визначив розмір типографського пункту в 1 / 72, 27 англійського дюйма (2,54 см). Відповідно 1 пункт = 0,3515 мм. Ця система вимірювання шрифтів (система Хоукса) стала використовуватися в Англії і США.

У 1930-x роках у Радянському Союзі намагалися впровадити метричний розмір шрифтів та інших набірних матеріалів[1]. За задумом авторів реформи, замість пункту Дідо слід використовувати пункт розміром 0,375 мм. Таким чином, розміри кегля шрифту легко було висловити в міліметрах. Наприклад, 8 пунктів — це 3 мм, 12 пунктів — 4,5 мм. Для запобігання змішування старого і нового складального матеріалу передбачалося відливати літери з двома-трьома сигнатурами (канавки на підніжці літери). Остаточна заміна шрифтів на метричні була запланована на 1942 рік, проте успіху реформа не мала [2].

В кінці 1980-х років американською компанією Adobe була розроблена мова опису сторінок PostScript, в якому 1 пункт дорівнював 1 / 72 частці від англійського дюйма (25,4 мм), тобто 0,352777... мм. З тих пір англо-американська система вимірювання шрифтів використовується у всіх комп'ютерних програмах верстки та дизайну за замовчуванням.

Іноді пункти, зазначені в американській системі, називають пойнт (point), щоб їх можна було відрізнити від пунктів системи Дідо.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Каплан Л. Е. Техника ручного набора. — Гизлегпром, 1941. — С. 29-35.
  2. «Пункт — Типографіка. Що ти знаєш про неї?». Процитовано 2010-05-04. 

Посилання[ред.ред. код]