Тирновська конституція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ти́рновська конститу́ція (болг. Търновска конституция) – перша конституція Болгарії, ухвалена на установчому засіданні Народних зборів Болгарії 6 квітня 1879 року у містечку Вєліко Тирново у північній Болгарії. Відіграла величезну роль у становленні нової незалежної болгарської держави.
Тирновська конституція мала буржуазно-ліберальний характер та визначила функції та повноваження центральних органів влади згідно принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Також конституція проголосила підзвітність міністерств, депутатську недоторканність, недоторканність приватної власності та містила положення, що формально проголошували Болгарську православну церкву офіційною церквою країни.
З поправками, внесеними у 1893 та 1911 рр., що посилювали владу монарха, Тирновська конституція діяла до 4 грудня 1947 року. Згодом замість неї було проголошено Конституцію Народної Республіки Болгарія.
