Титло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ти́тло, або титла (з грец. τίτλος, лат. titulus — «напис») — в середньовічній латинській, грецькій і слов'янській писемностях надрядковий діакритичний знак у виді хвилястої або зиґзаґоподібної лінії, що вказує на скорочення написаних під ним слів або числове значення букв.

[ред.] Історія

Виникло в латинській писемності як один з елементів винайденої Тіроном (1 століття до н.е.) системи скорочень; з латиниці прийшло у грецьке письмо, звідти — в старослов'янське та інші варіанти кириличної і глаголічної писемності.

У давній кирилиці титло ставилось особливо над назвами божественних осіб, спершу з уваги на письмове табу (наприклад: Бг҃ъ = Богъ), а потім просто для скорочення і обов'язково над буквами з числовим значенням (наприклад: а҃= 1) за візантійським зразком титло могло також покривати надрядкові букви.

Знайшло застосування в криптографії і стенографії. Графічні варіанти Титла служать палеографічною прикметою, яка дозволяє уточнити датування рукопису.