Тихонов Микола Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мико́ла Семе́нович Ти́хонов (рос. Николай Семёнович Тихонов; * 22 листопада (4 грудня за новим стилем) 1896, Петербург — † 8 лютого 1979, Москва) — російський письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач). Герой Соціалістичної Праці (1966). Лауреат Сталінської премії (1942, 1949, 1952). Лауреат Ленінської премії (1970). Лауреат Шевченківської премії (1964).

Біографія[ред.ред. код]

Народився Микола Тихонов 22 листопада 1896 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї ремісника-цирульника(перукаря) і кравчині.Спочатку навчався в початковій міській школі, потім - у торговельній школі, де також викладали комерційні науки, товарознавство, стенографію. У 1911 році покинув навчання (за словами поета, закінчив школу), щоб допомагати своїй незаможної сім'ї. Працював писарем в Головному морському господарському управлінні.У 1915 році був призваний до армії, де служив у гусарському полку. У 1918 році вступив в РСЧА (Робі́тничо-Селя́нська Черво́на А́рмія), в 1922 році був демобілізований.

Тихонов рано почав писати вірші. Перша публікація у 1918 році. У молодості поет був послідовником Гумільова, випробував також потужний вплив творчості Кіплінга. Перші збірки віршів («Орда» і «Брага») вийшли в 1922 році. Численні вірші в цих збірниках стали класикою жанру балади: «Балада про цвяхи», «Балада про синій пакет», «Дезертир». Ці книги викликали величезний інтерес читачів; протягом 20-х років Тихонов залишався одним з найпопулярніших радянських поетів. З кінця 1920-х років поет багато їздив по країні, зокрема на Кавказ. Уважно вивчав життя та історію народів Кавказу. Займався перекладами грузинських, вірменських, дагестанських поетів. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939-1940 років. Очолював групу письменників при газеті «На варті Батьківщини». Під час Великої Вітчизняної війни працював у Політуправлінні Ленінградського фронту. Вірші цього періоду увійшли до книги «Вогняний рік» (1942 ), найвідоміший твір воєнних років - поема «Кіров з нами». У 1944-1946 голова Правління союзу письменників СРСР.

У післявоєнний період Тихонов пише менше, що було пов'язано з значними громадськими навантаженнями. З 1949 року Тихонов був головою Радянського комітету захисту миру, в 1950 році став членом Бюро ВСМ. Побував у складі радянських делегацій в ряді країн Європи та Азії.У 1966 році першим серед радянських письменників був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Тихонов і Брежнєв - єдині, хто був нагороджений і Ленінською премією, і Міжнародною Ленінською премією «За зміцнення миру між народами».

Поет помер 8 лютого 1979 року в Москві. Незадовго до смерті, виступаючи за радянським радіо, згадував про свого вчителя Гумільова (чиє ім'я було тоді під забороною) і цитував його вірші. Похований на Новодівичому кладовищі.

Література[ред.ред. код]