Тихоцьке
| село Тихоцьке | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Громада | Ізюмська міська громада |
| Облікова картка | Тихоцьке |
| Основні дані | |
| Засноване | 1779[1] |
| Населення | 23 |
| Площа | 0,243 км² |
| Густота населення | 94,65 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64341 |
| Телефонний код | +380 5743 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°04′44″ пн. ш. 37°21′55″ сх. д. / 49.07889° пн. ш. 37.36528° сх. д.Координати: 49°04′44″ пн. ш. 37°21′55″ сх. д. / 49.07889° пн. ш. 37.36528° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64300, Україна, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Ізюм, пл. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Тихоцьке | |
 Тихоцьке | |
| Мапа | |
| |
Тихо́цьке — село в Україні, у Ізюмській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 23 особи. До 2019 орган місцевого самоврядування — Кам'янська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Тихоцьке знаходиться на лівому березі річки Суха Кам'янка, біля її витоків, нижче за течією примикає до села Суха Кам'янка. На відстані 1,5 км проходить автомобільна дорога E40 (М03).
Історія[ред. | ред. код]
1779 рік - дата першої згадки села[1].
Назване на честь колишнього власника села - учасника Кавказьких воєн з Персією і експедицій по Головному Кавказькому гірському пасму на початку XIX століття полковника Якова Михайловича Тихоцького, кавалера ордена Св. Георгія 4-го ст. (1824), ордена Св. Анни 2-го ст. (1813) і ордена Св. Анни 4-го ст. з написом «За хоробрість» (1810).[2]
Початкова назва поселення - Голиківське[2]
Економіка[ред. | ред. код]
- Молочно-товарна ферма. Зруйнована.
- Нині село нежиле.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 23 особи[3].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 78,26 % |
| російська | 21,74 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст.: Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археограф. комісія та ін. Упоряд. В. О. Пірко, О. І. Гуржій; Редкол. П. С. Сохань (відп. ред.) та ін.— К. : Наук, думка, 1991.— c. 165
- ↑ а б Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. К., 1991. - c. 165
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| ||||||||