Тіціан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тиціан)
Перейти до: навігація, пошук
Тіціан
Tiziano
Tizian 090.jpg
Тіціан, автопортрет
Дата народження бл. 1480 р.
Дата смерті 1576
Місце смерті Венеція
Національність італієць
Громадянство Італія
Жанр релігійна композиція, міфологічна картина, вівтар, портрет
Навчання Джованні Белліні, Джорджоне
Напрямок відродження
Роки творчості 1490 - 1575
Покровитель король Карл V
Вплив Джованні Белліні, Джорджоне
Вплив на Себастьяно дель Пьомбо, Тінторетто, Ель Греко, Луїс Трістан, Ламберт Сустріс, Рубенс, Антоніс ван Дейк
Твори релігійні композиції, міфологічні картини, вівтарі, портрети

Тіціан Вечелліо (бл. 1480-1485, П'єве ді Кадоре27 серпня 1576, Венеція) – італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження у Венеції. Мав великий вплив на творчість митців різних країн і епох.

Він вчився у Венеції в Джованні Белліні, в майстерні якого близько зійшовся з Джорджоне, працював у Венеції, а також в Падуї, Ферарі, Мантуї та Римі. Тісно пов'язаний з венеціанськими художніми кругами, видатний майстер венеціанської школи живопису – Тіціан втілив у своєму творчому житті гуманістичні ідеали Відродження. Його мистецтво відрізняється багатогранністю, широтою захвату дійсності, глибоким розкриттям драматичних сторін психіки людини, її внутрішніх конфліктів. Після знайомства з роботами Мікеланджело та Рафаеля художник почав розробляти самостійний стиль. Але це було обране запозичення ідей, бо як індивідуальність Тіціан-художник вже існував.

Життєпис[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Художник походить з невеликого містечка П'єве ді Кадоре, що поблизу Венеції. В родині було п'ятеро дітей, Тіціан - друга дитина нотаріуса Грегоріо Вечелліо.

Навчання[ред.ред. код]

Батько направив хлопця у Венецію на навчання до майстра мозаїк Себастьяно Дзукатто. Той робив декілька мозаїк для головного храму Венеції - собору Св.Марка. Непосидючій Тіціан перейшов від мозаїчіста до художника Джентілє Белліні, а потім до його молодшого брата Джованні, талант якого був найбільшим серед Белліні. Термін навчання у Джованні невідомий, як і багато чого з ранішнього періоду життя Тіціана. А сам він більше приховував, ніж відкривав.

Дуже мало,але зберіглися ранішні твори Тіціана. Один з них - «Свята Родина на шляху до Єгипту» (Ермітаж, Петербург). Марія з немовлям на віслюку, Йосип іде пішки, навкруги - лісова галявина з птахами і звірами, пастух-вівчар, трава-мурава. Якось всього забагато, а майстерності малувато. Хоча краса природи відтворена добре, а фарби обіцяють свято в майбутньому.

Тіціан і Джорджоне[ред.ред. код]

В майстерні Белліні, ймовірно, познайомився і з художником Джорджоне. Рік народження Джорджоне теж невідомий. Якщо він народився близько 1478 р., то вони не дуже відрізнялись за віком. Але вродливий і талановитий Джорджоне затуляв селюка Тіціана, і той це гостро на собі відчував. Може тоді й народилися аналітичність, пошуки нового, запозиченя чужих знахідок та їх удосконалення,аби вирватись уперед, здатність дочекатися свого зіркового часу і разом продемонструвати свої якості, свої переваги, що було притаманне Тіціану дорослому.

Не схоже й на те, що Тіціан був учнем у Джорджоне. Роки роботи пліч-о-пліч з Джорджоне (1508-1510), обом за 30... Звичайно, занадто талановитий і шляхетний Джорджоне рано пізнав успіх і визнання. Тіціану цього бракувало. Швидше, вони працювали разом, але Тіціан був помічником і «другою скрипкою » в їхньому дуеті. Це, начебто, й підтверджують роботи обох над фресками в Фондако деї Тедескі (Німецькому подвір'ї), адже торгівельна імперія Венеція шанувала зв'язок з Німеччиною.(Фрески зіпсувалися у вологому кліматі Венеції, в музей перенесли жалюгідні залишки). Фреска взагалі, як техніка живопису, не прижилася у вологому кліматі Венеції. Згодом тут панував масляний живопис.

Щастя одного базується на нещасті другого. Здається, Тіціан відчув це на собі. Молодий і успішний Джорджоне помер восени 1510 року. Тіціан сидів у його майстерні і дивився на незаваршені картини померлого. Наставав зірковий час Тіціана, і він почав стрімко виходити з тіні Джорджоне.

Венера заснула[ред.ред. код]

Джорджоне,"Венера заснула", дописана Тіціаном

Це один з найцікавіших творів світового мистецтва. У Венеції була давня традиція зображень оголеного жіночого тіла. До теми звертались і Джованні Белліні, і Пальма Веккьо, і Лоренцо Лотто, і інші. Джорджоне перміг всіх, бо створив міф, мрію, прекрасну і недосяжну. Його Венера цнотлива і доросла, реальна, та якась нетутешня водночас.

Аби ніхто не плутав його Венеру з реальною жінкою, Джорджоне намалював поряд маленького Амура, майже атрибут Венери, богині кохання. Вважають, що саме Тіціан прибрав малюка і дописав пейзаж на картині. Первинна композиція проступає на ренгенівських знімках. Але ніхто не піде на повернення цього варіанту. Адже в полотні тепер (без Амура) ніщо не відволікає від самої богині.

Тіціан і Венеція[ред.ред. код]

Тіціан почав пошуки свого місця у світі й у Венеції. Джорджоне перестав бути суперником, але конкурентів не поменшало. Амбітний Тіціан забажав місце маклера в Фондако деї Тедескі і посаду офіційного художника Венеції. Але цю посаду займав учитель - Джованні Белліні. Назрівав скандал... Тіціан не виявляв до колишнього вчителя ні поваги, ні подяки.

Жага успіху навернула Тіціана до малих князівських дворів. Він трохи попрацював у Падуї, Феррарі, мав замови з Мантуї. Але Венеція не відпускала від себе. Після від'їзду в Рим Себастьяно дель Пьомбо, що керував майстернею померлого Джорджоне, і смерті Джованні Белліні у 1516 році, він зрозумів, що запанує тільки у Венеції. 1517 року він стає офіційним художником Венеціанської Республіки. Тіціан тепер малював дожів Венеції, як перший художник столиці Адріатики.

Тіціан портретист[ред.ред. код]

Портрет Раннучо Фарнезе, Вашингтон.

Він брався писати портрети і добре це робив. Здається, Тіціан сам отримував задоволення від спостережень за першою неголеною бородою (Вінчєнцо Мості, Палаццо Пітті, Флоренція), рухливим підлітком, швидким, наче миша (Раннучо Фарнезе, Вашінгтон), за розкішними шатами дівчини, ім'я якої забулося, а звуть яку тепер просто La Bella «Красуня» (Палаццо Пітті).

Але авантюрний майстер робив і сумнівні речі. Портрет короля Франції Франциска І він малював по медалі, що привезли Тіціану. Тому й король тільки у профіль, бо не позував майстру. Пристаркувата Ізабелла д'Есте надіслала йому малюнок 20-річної давнини, бо бажала бачити себе на портреті Тіціана молодичкою. І він зробив її молодичкою. Зовсім не можна довіряти портрету Ізабелли Португальської. Вона померла, а митцю замовили портрет. Він і зробив жінку-мрію, жінку ідеал, жінку фантом, яку ніколи сам не бачив.

Але інколи він бачив у моделі втілення майже свого ідеалу. Тоді Тіціан кидав на полотно не фарби, а саме життя. І з'являлись шедеври (Іпполіто Рімінальді, Палаццо Пітті). Кого тільки не вбачають в ньому: і молодого англійця, і юриста, і навіть Гамлета.

Замовником Тіціана став і король Карл V. Він мав фізичні вади: не міг повністю закрити рота і текла слина. Лише один сміливий нідерландець насмілився таким відтворити і самого короля. Тіціан дипломатично зупинився на межі неможливого: він закрив рота королю на портреті.

Тіціан в Римі

Портрет папи Павла III, Тиціан.

Відвідав Тіціан і Рим. До зустрічі готувалися обидві сторони. Адже римські художники чули про видатного майстра з Венеції, і, навіть, бачили декілька його картин.

Гідом по Риму Тіціану слугував сам ''Джорджо Вазарі''. Візит майстру наніс і Мікеланджело Буонарротті. Похвалив стримано у вічі. За очі сказав, що у Венеції погано роблять малюнки. От і Тіціан (аби добре малював), був би найкращим з майстрів.

Пізніше науковці умовно розділять митців на малювальників (майже всі флорентійці-від Леонардо да Вінчі до... і болонці) та венеціанців, що працювали в манері кольорових плям. Тіціан якраз представник венеціанського способу. Це й помітив прискипливий Мікеланджело.

Але Тіціан був задоволеним. Його вітав сам папа римський Павло ІІІ і позував для власних портретів. І, головне, платив добре.

Родина[ред.ред. код]

Тіціан був одруженим, мав родину. Дружину звали Цецилія Сольдано. Їх зв'язували досить міцні почуття, бо після її передчасної смерті Тіціан цілий рік перебував у депресії і не брався за пензлі. Тіціан викликав з П'єве ді Кадоре сестру, що виховувала дітей і правила в оселі.

Родина мала трьох дітей, синів Помпоніо і Хораціо, дочку Лавінію. Помпоніо виявився гульвісою, витрачав великі гроші і довго докучав батькові і всій родині. Тіціан багато робив, аби приборкати невдалого сина, знаходив йому посади, давав гроші. Відносини з Хораціо були спокійнішими. Хораціо знаходив з батьком спільну мову, сам був художником і допомагав батькові в роботі. Він помер за життя батька (стверджували, що від чуми). Втіхою була дочка Лавінія. Вона вийшла заміж і старий Тіціан побачив онучку. Лавінія померла при пологах. Наприкінці життя Тіціан був самотнім.

Пізні картини[ред.ред. код]

Темперамент та могутні почуття не полишали художника до останніх років життя. Слабшав зір, він більше хворів, і його картини втратили чіткі контури та локальні фарби. Поверхня картин наче тонула в мареві майже хаотичних мазків, народжуючи якусь нову художню дійсність, неспокійну, тривожну, філософські заглиблену. Замовники сприймали ці твори за незавершені і дорікали старому майстру. Але той сердився та відповідав: «Тиціан - завершив! Завершив!» Правоту майстра зрозуміють три століття потому, коли художня манера попередників імпресіоністів та їх самих з Франції переможно закрокує всім світом.

Смерть майстра[ред.ред. код]

Санта-Марія Глоріоза деі Фрарі

Останній рік життя він хворів. Часто усамітнювався. Стверджують, що помер від чуми. Можливо, й так. Але померлого від чуми у Венеції забороняли ховати в церкві. Для Тіціана зробили виняток. Його поховали в Соборі Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі.

Історіографи Тіціана[ред.ред. код]

Життя Тіціана приваблювало багатьох. Його талант і фінансовий успіх зачіпали. Про нього писав скандальний приятель П'єтро Аретіно (1492-1556) в листах і оповіданнях про живописців. Але пов'язаний з майстром грошовими інтересами, більше ховав, ніж висвітлював. Дещо знав про Тіціана і Джорджо Вазарі (1511-1574), що подав біографію майстра в своїх «Життєписах». Але і Вазарі знав не все і не в повному обсязі. Третім історіографом був Лодовіко Дольче (1508-1568). Однак білих плям в його життеписах не поменшало, а багато чого залишилося невідомим.

Посмертна слава[ред.ред. код]

  • В П'єве ді Кадоре стоїть пам'ятник художнику.
  • Італійський банк випустив в обіг банкноту в 20 000 лір з автопортретом Тіціана і гравюрою з картини « Любов земна і небесна ».
  • Картини майстра можна бачити на поштових марках різних країн.

Джерела[ред.ред. код]

  • Renate Bergerhoff Tiziano Corvina Kiado 1975 (угорською)
  • Angelo Walther Tycjan Lipsk Arkady Warszawa 1878 (польською)
  • «Всеобщая история искусств», т 3, М,«Искусство», 1962 (рос)
  • История зарубежного искусства,М,«Искусство», 1971 (рос)
  • Всеволожская С.Н.и др.«Итальянская живопись 13-18 вв. в собрании Эрмитажа», Л, «Сов.художник», 1964 (рос)

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

інше

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Італія Це незавершена стаття про особу Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.