Тичинка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lilium candidum stamen beentree.jpg
Чорні тичинки (усередині)

Тичи́нка — орган квітки, в якому утворюються пилкові зерна. Є гомологом мікроспорофіла голонасінних рослин.

Тичи́нка — фертильна частина репродуктивних органів квітки, що складається з тичинкової нитки і пиляка, де утворюються мікроспори та пилок.

Будова андроцею є систематичною ознакою. Це стосується кількості тичинок (від 1 до 300 у деяких кактусових), довжини тичинкових ниток, наявності стаміноїдів (безплідних тичинок, що утворюються в результаті редукції пиляка), зростання, яке може охоплювати пиляки (складноцвіті), тичинкові нитки (звіробійні).

Здебільшого в тичинках розрізняють тичинкову нитку та прикріплений до неї пиляк, котрий має дві половинки, що з'єднуються в'язальцем. У кожній половинці пиляка є по два пилкових гнізда (пилкових мішка) — мікроспорангії, в яких утворюється значна кількість пилку (пилкових зерен). Кількість тичинок у квітках різних рослин різна — від однієї (наприклад, у канни) до кількох десятків і навіть сотень (у півонії). Сукупність тичинок у квітки називається андроцеєм. Тичинки можуть зростатися одна з одною нитками (наприклад, у мальвових), пиляками (у складноцвітих), а також з іншими частинами квітки — віночком (у деяких зрослопелюсткових), стовпчиком маточкиорхідних). У деяких рослин тичинки редуковані — так звані неплідні тичинки або стамінодії, що часто перетворюються на нектарники.

Кількість, розміщення, форма, характер росту тичинок є важливими систематичними ознаками.

Джерела[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.