Тлумач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тлумач
Tlumach gerb.jpg Tlumach flag.jpg
Герб Тлумача Прапор Тлумача
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область(Галичина)
Район/міськрада Тлумацький район
Рада Тлумацька міська рада
Код КОАТУУ 2625610100
Засноване 1213
Магдебурзьке право 1448
Статус міста з 1939 року
Населення 8841 (01.01.2011) [1]
Площа 19,57 км²
Густота населення 451,8 осіб/км²
Поштові індекси 78000 — 78004
Телефонний код +380-3479
Координати 48°51′10″ пн. ш. 24°59′44″ сх. д. / 48.85278° пн. ш. 24.99556° сх. д. / 48.85278; 24.99556Координати: 48°51′10″ пн. ш. 24°59′44″ сх. д. / 48.85278° пн. ш. 24.99556° сх. д. / 48.85278; 24.99556
Водойма Річка Тлумачик
День міста 24 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Івано-Франківськ
До станції 21 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 21 км
Міська влада
Адреса 78000, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, м. Тлумач, вул. Макуха, 2
Веб-сторінка http://tlumach.at.ua/
Міський голова Корженьовський В.М.

Тлу́мач (Товмач — автентична українська назва, яку в Галичині використовували до 1939 р.) — районний центр Івано-Франківської області, місто районного підпорядкування, місце розташування Тлумацької районної ради.

Розташований на березі однойменної річки, за 27 км від обласного центру та залізничної станції Івано-Франківськ. Через місто проходить автомагістраль СнятинТязів.

Історія[ред.ред. код]

Під час археологічних розкопок, проведених на околиці міста в 1930-х роках, вияв­или поховання бронзової доби.

Місто Товмач, ймовірно, виникло у XII ст. За легендою, за князювання Ярослава Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що йшли з Галича на схід, було засновано поселенця товмачів. Тут нібито жили княжі люди, які несли митну службу, оформляли торговельні справи княжого двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. Звідси нібито й назва поселення Товмач (польською мовою — Тлумач).

Перша письмова згадка про Товмач належить до 1213 р. (Галицько-Волинський літопис): «Тоді ж велика княгиня Романова прийняла монаший чин. А потім прийшла рать під город (Галич), — Коломан і ляхи. І великий бій був на Кривавім броді, і впав на них сніг, [і] вони, [угри й ляхи], не могли стояти, — пішли вони за [город] Рогожину, пішли на Мстислава і прогнали його із землі [Галицької]. Мстислав тоді сказав Данилові: «Вийди з города». І Данило вийшов [із Галича] з Дмитром тисяцьким, і з [воєводою] Глібом Зеремійовичем, і з [воєводою] Мирославом. Вийшли вони з города, і [коли] були навпроти [города] Толмача, догнав їх невірний [боярин] Вітович Володислав. Вони, повернувши на нього, прогнали його і коня від нього одібрали… Того ж дня билися вони весь день аж до ночі і тої ночі вернулися» [2].

Польський період[ред.ред. код]

1370 р. — Тлумачем володіла родина великого феодала Миколи Коритка, в 1396 році всі землі його околиць король передав Владиславу Опольському.

Наприкінці XIV — XV ст.ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів з'явилися ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також землеробством.

1448 — місто одержало маґдебурзьке право.

1511 — король дарував Товмачу право щорічного й щотижневого ярмарку. До 1530 року королівським містом Тлумачем управляв шляхтич Ян Кола.[3]

1594, 16171618 — Товмач палили татари. Люстрація 1621 року свідчить про занепад економіч­ного життя та значне зменшення населення міста.

В період Хмельниччини (осінь 1648) православні міщани Товмача та селяни навколишніх сіл приєдналися до козацького війська. Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто було перетворене на опорний пункт повтанців, які захопили замок і костел у самому місті, замки у селах Палагичі та Живачів, двір шляхтича Яблоновського. Місто кілька разів переходило з рук до рук і було зовсім зруйноване.

Протягом 2-ї половини XVII ст. місто поступово було відбу­доване.

З 1-ї половини XVIII ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Вони мали тут два фільварки, сади й парки, 1223 морги землі (у цей же час у роз­порядженні 504 міщанських дворів було 1397 моргів орної землі, 1035 моргів сіножатей, 287 моргів лісу). Поруч із замож­ними міщанами були й такі, що мали лише городи до 1 морга або 250—300 кв. сажнів під будинком і садом, 14% були зовсім безземельними.

Австрійський період[ред.ред. код]

У XVIII ст. населення Товмача зросло: 1775 року в місті було вже 860 мешканців, а 1786-го — 1014.

1789 — населення міста заплатило державі податків на 1258 флоринів і 59 крейцерів.

На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окре­мими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали 2 школи, будинок убогих (лікарня).

З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної праці кріпаків (у грошових одиницях 1923-1939 рр.). Землевласник про­давав зерно, худобу, продукти тваринництва, лісові матеріали тощо.

1810 — Тлумацьке староство (Тлумач, села Надорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) перейшли до графів Дідушицьких, які володіли ним до 1850-х років.

На графських полях тоді вирощували картоплю: її збирання вимагало одно­часно великої кількості робочих рук, тому зросла потреба у праці за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було лише 477 господарств, 1833 року на збиранні картоплі працювали 1016 наймитів.

1838 — граф Генрик Дідушицкі збудував у Товмачі цукровий завод. У 1843 році тут працювала парова машина, діяли столярно-теслярські майстерні, цегельні тощо. В сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 осіб, а річний оборот підприємства сягав 2,5 млн. злотих (у грошових одиницях 1923-1939 рр.).

1844 в усій Галичині переробляли 550 тис. центнерів цукрових буряків, з них 510 тис. цнт — у Товмачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5%. Тому в одному з найкращих років, 1844-му, Товмацька цукроварня виробила лише 30 тис. цнт цукру.

Лютий 1846 — під впливом подій у Західній Галичині (шляхетське повстання у Кра­кові і відповідь на нього — антишляхетське повстання польських селян) сталися заворушення робітників Товмацького цукрового заводу, де вели антицісарську агітацію емісари шляхетських повстанців. Наслідком подій були арешт і ув'язнення австрійською владою як польських агітаторів, так і декого з місцевих робітників. На завод для наведення порядку ввели військовий загін.

Навесні 1846 в Товмачі та його околицях діяли групи польських повстанців. Місцева влада зму­шена була посилити військовий гарнізон і провести арешти серед повстанських симпатиків. У числі 13 в'язнів опинилися місцеві організатори шляхетської змови — Фелікс Томчинський, Згурський і Пужанський.

Після селянської реформи 1848 року пожвавився економічний розвиток Товмача.

1850-ті роки — на базі Товмацької цукроварні створили акціонерне товариство, яке провело реконструкцію підприємства, завдяки чому його потуж­ність зросла до 43-70 тис. цнт рафінованого цукру на рік. У той період завод досягнув най­більшої продуктивності і став одним із найпотужніших цукрових підприємств у Європі. Він проіснував до 1882, відтак був закритий через нерентабельність.

У 2-й половині XX століття Товмач — переважно єврейське містечко: 1756 євреїв (43% від загального числа) 1888 року, 2097 (39%) — 1900 і 2082 (36%) — 1910.

1907 року Макух Іван відкрив адвокатську контору в Товмачі, очолив повітовий виборчий комітет.

1914 — 1918 роки, перша світова війна[ред.ред. код]

У роки Першої світової війни місто дуже потерпіло. Протягом лютого-червня 1915 року в околицях міста точилися вперті бої між російськими та австро-угорськими військами. Товмач неодноразово переходив з рук у руки.

В лютому 1917 місто знову за­йняли російські війська, але невдовзі змушені були відступити.

Внаслідок воєнних дій Товмач був зруйнований, залишилися лише окремі кам'яниці. Занепали промисловість, транспорт, торгівля.

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 10 000 осіб.[4]

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

1 листопада в місті і повіті Товмач було встановлено владу Української держави — ЗУНР.[5]

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

У Другій Польській Республіці Товмач був повітовим містом і водночас ґміною.

1921 — населення міста становило близько 5000 осіб, що складалося переважно з поляків, євреїв (2012 осіб) і вірменів.

Макух Іван разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року було відкрито бурсу.

У місті працювали 6 приватних лікарів і аптека. Діяли 7-класні чоловіча та жіноча українські школи, почат­кова українська школа, польська державна гімназія та польська приватна жіноча семінарія.

У 1930-х роках на 10 тисяч населення виходили три часописи, діяли 28 єврейських, 18 польських і 12 українських товариств (зокрема, «Просвіта» і «Каменяр»). Працювали три читальні, діяли синагога, костел і церква. Існували 4 футбольні команди, зокрема, українська – «Пробій» [6].

Друга світова війна[ред.ред. код]

23-24 вересня 1939, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа СРСР анексував територію Галичини, зокрема й Товмач. Місто стало районним центром у складі Станіславської1962 Івано-Франківська) області УРСР.

Під час німецької окупації загинула більшість місцевих євреїв. Поляки і полонізовані вірмени після 1945 виїхали до Польщі. Більшість із них оселилися в Нижній Сілезії, де вони створили Асоціацію жителів Тлумача (Вроцлав).

Економіка[ред.ред. код]

Економіка міста — аграрна. Загалом її можна охарактеризувати як слаборозвинену.

Промисловість представлена маслозаводом. Сфера послуг - освітою, медициною, роздрібною торгівлею, транспортом, зв'язком, комунальним господарством.

В місті діють відділення 7 банків: "Ощадбанк", "Приватбанк", "Райффайзен Банк Аваль", "Правексбанк", "Київська Русь", "Плюс Банк","Надра".

Спорт і культура[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

В місті діють 4 освітні заклади: загальноосвітня середня школа I-III ступенів (вул. Івана Макуха, 11), гімназія (вул. Грушевського, 23), школа-інтернат (вул. Грушевського, 12), сільськогосподарський технікум (вул. Винниченка, 6), а також два дитячих садки: "Сонечко" (вул. Шевченка 18) та "Дюймовочка" (вул. Берегового, 2).

Персоналії[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

  • Тит Блонський — український письменник, поет, драматург, громадський діяч.
  • Генрик Дідушицький — дідич, підприємець.
  • Луцик Дмитро Павлович (1913-2004) — уродженець міста, доктор медичних наук, професор Львівського медичного інституту [7].
  • Володимир Рій — чемпіон світу та Європи з футзалу серед людей з вадами слуху [8].
  • Роман Романишин — уродженець міста, український митець (графік, живописець, скульптор).
  • Шептекіта Валерій Іванович- Радянський і український актор театру і кіно. Народний артист України (2000).

Проживали, працювали[ред.ред. код]

  • Іван Макух — голова повітової Української національної ради Товмача.

Тлумацькі старости[ред.ред. код]

.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року. - К.: Державний комітет статистики України, 2011 (doc)
  2. Галицько-Волинський літопис (переклад Л.Махновця)
  3. F.Kiryk. Kola (Koło) Jan z Dalejowa h. Junosza (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny, Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967.— tom ХІІІ/2, zeszyt 57. s. 285—286 (пол.)
  4. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 23
  5. Лев Шанківський. Стрий і Стрийщина у визвольній війні 1918-1920 рр.
  6. Ірина та Наталя Федоляк. Сонний Тлумач славного Товмача // Збруч, 30.08.2013
  7. Сайт ЛНМУ
  8. Повідомлення ТРК "Вежа"
  9. Szafrancowie (01) (пол.)
  10. а б Zborowscy (01) (пол.)
  11. а б Potoccy (01) (пол.)
  12. Potoccy (02) (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]