Товариство Червоного Хреста України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема Національного Товариства Червоного Хреста України

Товари́ство Черво́ного Хреста́ Украї́ни — неприбуткова, всеукраїнська, добровільна, громадська, гуманітарна організація, діяльність якої ґрунтується на Женевських конвенціях про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, ратіфікованих Україною 8 липня 1954 року, а також Додаткових протоколах до них. Керівництво організації знаходиться на вулиці Пушкінській, 30 в місті Києві.

Принципи діяльності[ред.ред. код]

Волонтери та співробітники товариства керуються фундаментальними принципами Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, які ґрунтуються на захисті людського життя та здоров'я, запобігання людським стражданням та їх полегшення, незалежно від раси, релігійних та політичних поглядів[1].

Історія[ред.ред. код]

Червоний Хрест в Україні виник 18 квітня 1918 року під час Першої світової війни за ініціативи Маріїнської громади сестер милосердя Червоного Хреста, яка з 1878 року надавала благодійну медичну допомогу киянам. 15-18 квітня 1918 року був проведений І з'їзд товариства Червоного Хреста України.

Першими завданнями товариства була допомога біженцям та військовополоненим, турбота про інвалідів і дітей-сиріт, боротьба з голодом та епідеміями, організація лазаретів, госпіталів і харчувальних пунктів. Червоний Хрест мав у своєму розпорядженні два хірургічних і п'ять протиепідемічних шпиталів у Києві, польові шпиталі у Бердичеві, Сарнах, Рівному, Радзівілові, Проскурові, Волочиську, Черкасах, Коростені, Жмеринці, Козятині, Ярмолинцях, два протиепідемічні шпиталі в Конотопі й Одеський евакуаційний шпиталь.

У міжвоєнний період за ініціативи активістів товариства були збудовані громадські пральні та лазні, засновані та обладнані фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки та магазини санітарної гігієни. Незабаром при ньому створено 18 рухомих санітарних загонів, 60 пунктів харчування.

Для боротьби з епідемією висипного тифу товариство створила лікувальні пункти на тисячі місць. Під час Голодомору 1921-23 років товариство організувало сотні безкоштовних їдалень, наддало селянам мільйони продовольчих пайків, одним із подвижників був Линниченко Платон Костянтинович.

У 1923 році голови товариств Червоного Хреста Росії, Україні, Білорусі, Вірменії, Грузії і Червоного Півмісяця Азербайджану підписали декларацію про об'єднання і був створений Союз товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР (Радянський Червоний Хрест), який став членом міжнародної організації Червоного Хреста.

На початку 1930-х років Червоний Хрест УРСР мав у своїй власності 119 медичних, 206 профілактичних та дитячих закладів, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, 36 оздоровчих установ, 800 лазень, 300 фельдшерсько-акушерських пунктів, 400 аптек і магазинів санітарії та гігієни. Засновувались загони санітарної авіації, підготовлювались сестри милосердя, санітарні дружинниці та інструктори, розгорнулося навчання населення у гуртках першої допомоги.

Під час Другої світової війни товариство підготувало і направило на фронт понад сто тисяч медичних сестер, саніструкторів та сандружинниць, завдяки чому вдалося повернути у бойові частини більше половини поранених. Медичні сестри допомагали воїнам незалежно від армії, до якої вони належать, виконуючи обов'язок медичного працівника. Роботу тринадцяти українських сестер милосердя під час бойових дій відзначений медаллю імені Флоренс Найтінгейл. Крім них, ще тисячі дівчат та жінок, які під час війни закінчили курси медсестер і санінструкторів, добровільно пішли на фронт.

У радянському тилу осередки Червоного Хреста України значну увагу приділяли не лише підготовці санітарних інструкторів та медсестер, але й збиранню крові для забезпечення нею шпиталів. Перший донорський пункт був відкритий у червні 1941 року в Києві на вулиці Виноградній. Саме Червоний Хрест тоді став ініціатором безоплатного донорства, яке і на наш час дає можливість медичним закладам оперативно надавати допомогу в екстремальних ситуаціях. В цей же час на противагу товариству створюється Український Червоний Хрест, що починає працювати в екзилі.

У повоєнні роки для Червоного Хреста України важливе значення отримало продовження зміцнення зв'язків і співпраці з органами й установами здоров'я та залучення широких мас до участі в заходах щодо ліквідації санітарних наслідків війни.

Після Чорнобильської катастрофи, що відбулась 26 квітня 1986 року, співробітники Червоного Хреста розселили десятки мешканців Прип'яті, провели обходи, щоб знайти для переселенців тимчасові помешкання, склали списки евакуйованих і таких що прийшли самі. Евакуйованим надавалася грошова та медична допомога, для обслуговування мешканців забруднених районів було виділено 213 сестер милосердя.

За ініціативою Червоного Хреста України в 1990 році починає діяти комплексна Чорнобильська програма, у рамках якої проведено більш ніж 240 тисяч дозиметричних обстежень у 70 населених пунктах. У Житомирській та Рівненській областях успішно діють пересувні діагностичні лабораторії Українського Червоного Хреста, за допомогою яких щороку обстежується до 30 тисяч жителів із радіаційно забруднених районів.

Товариство Червоного Хреста УРСР, що входило до Союзу товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР, зі здобуттям незалежності України було перетворене на самостійне Товариство Червоного Хреста України, яке стало членом міжнародного руху Червоного Хреста та Півмісяця. Товариство було визнане Міжнародним Комітетом Червоного Хреста 29 вересня 1993 року і рішенням ІХ сесії Генеральної Асамблеї Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка відбулася з 25 по 28 жовтня 1993 року у місті Бірмінгемі, Велика Британія.

На 2010-ті роки налічується понад 6,3 мільйони прихильників та активістів Товариства Червоного Хреста України. Патронажна служба Червоного Хреста нараховує понад 3200сестер милосердя. Товариство Червоного Хреста реалізовує понад 40 проектів і програм по всій України, які отримують фінансування за рахунок публічних пожертв та угод про партнерство. Щороку товариство обслуговує понад 105 тисяч самотніх хворих похилого віку, майже 23 тисячі інвалідів війни та праці, більше ніж 25 тисяч учасників Німецько-радянської війни, понад 8 тисяч інвалідів дитинства[2].

Діяльність[ред.ред. код]

Членський квиток товариства Червоного Хреста України
  • Допомога при надзвичайних ситуаціях та стихійних лихах.
  • Гуманітарні програми, основними з яких є медико-соціальна допомога, профілактика ВІЛ/СНІДу та туберкульозу, Міжнародна Чорнобильська програма, заохочення донорського руху тощо.
  • З'ясування долі членів роз'єднаних родин, розшук документів, з'ясування стану могил, підтримка через послання Червоного Хреста.
  • Розвиток молодіжного руху в рамках своєї діяльності.
  • Протидія торгівлі людьми та виховування ідеалів гуманізму і толерантності в суспільстві шляхом популяризації гуманітарних цінностей, основ Міжнародного Гуманітарного права, впровадження кампаній зі зменшення стигми та дискримінації уразливих верств населення[3].
  • Видання з 1997 року часопису — «Вісник Червоного Хреста України», що виходить за сприяння Регіональної делегації Міжнародного Комітету Червоного Хреста (http://www.icrc.org/rus) в Україні, Білорусі та Молдові.


Структура[ред.ред. код]

Відповідно до Статуту Товариства Червоного Хреста України, Товариство за своєю структурою відповідає адміністративно-територіальній ознаці та поділу і складається з 26 організацій:

  • Автономної Республіки Крим обласна організація
  • Вінницька обласна організація
  • Волинська обласна організація
  • Дніпропетровська обласна організація
  • Донецька обласна організація
  • Житомирська обласна організація
  • Закарпатська обласна організація
  • Запорізька обласна організація [4].
  • Івано-Франківська обласна організація
  • Кіровоградська обласна організація
  • Київська обласна організація
  • Луганська обласна організація
  • Львівська обласна організація
  • Миколаївська обласна організація
  • Одеська обласна організація
  • Полтавська обласна організація
  • Рівненська обласна організація
  • Сумська обласна організація
  • Тернопільська обласна організація
  • Харківська обласна організація
  • Херсонська обласна організація
  • Хмельницька обласна організація
  • Черкаська обласна організація
  • Чернівецька обласна організація
  • Чернігівська обласна організація
  • Київська міська організація Товариства Червоного Хреста України

Організації Автономної Республіки Крим, обласні, Київська міська складаються за станом на 1 січня 2012 року з 663 міськрайонних організацій за адміністративно-територіальною ознакою та поділом.

Міські та районні організації Товариства об'єднують 48 854 первинних організацій.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]