Токата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Токка́та, у ряді словників тока́та (італ. toccata, буквально — дотик) - віртуозна музична п'єса для фортепіано або органа, в швидкому, чітко ритмованому русі. Для токати характерні: багаторазове зіставлення прелюдійних і фугових розділів, що завершуються великою фугою; риси інструментальної канцони; репризне обрамлення. В XVI-XVII ст. токата — п'єса вільної імпровізаційної форми, наближена до прелюдії чи фантазії.

Художніх вершин у жанрі класичної старовинної токати досягнув Й. С. Бах. Починаючи з XIX ст., токата розвивається як віртуозним жанр «етюдного» типу для фортепіано (К. Черні, Р. Шуман, К. Дебюссі, М. Равелі. Ф. Бузоні, Е. Кшенек, С. Прокоф'єв, А. Хачатурян та інші), органа (М. Дюпрс. М. Регер, В. Фортнер та інші), скрипки (І. Стравінський), оркестру (А. Казелла. О. Герстер, А. Малявський та інші). Основною ознакою пізньої токати є рівномірний ритмічний рух з переважанням ударної акордової техніки.

Джерела[ред.ред. код]