Тока Салчак Калбакхорекович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Салчак Тока
Тока Салчак Калбакхорекович
Народився 1 грудня 1901(1901-12-01)
село Сариг-Сеп, Тува
Помер 11 травня 1973(1973-05-11) (71 рік)
місто Кизил, Тива
Поховання місто Кизил
Громадянство Китай, Російська імперія, ТНР, СРСР
Національність тувинець
Ім'я при народженні Кол Тиики
Діяльність письменник
Відомий Тувинський державний діяч
Посада Перший секретар ЦК ТНРП, Перший секретар Тувинського ОК КПРС
Звання Генерал-лейтенант Генерал-лейтенант
Термін 19321973
Партія ТНРП, КПРС
Нагороди

Герой Соціалістичної праці, Лауреат Сталінської премії

Тока Салчак Калбакхорекович (Салчак Тока Сурасович, Тока Салчак Калбак-Хорекович, Кол Тиики) — тувинський радянський державний діяч та письменник, член Тувинської народно-революційної партії (ТНРП) з 1929 року, член КПРС з 1944 року, Герой Соціалістичної Праці (1971).

Салчак Тока народився в містечку Мерген (сучасне село Сариг-Сеп) в Туві. В 19101921 роках працював батраком, в 19221924 роках — кур'єром. В 1921 році почав активно брати участь у підтримці Росією незалежності Туви від Китаю. В 1924–1925 роках служив в Тувинській народно-революційній армії. В 1925–1929 роках навчався в Комуністичному університеті трудящих Сходу імені І. В. Сталіна у Москві. 1929 року був одним із керівників прорадянського державного перевороту в Туві, займав різні пости в ТНР. В 1929–1932 роках був другим секретарем, а в 1932–1944 роках — першим секретарем ЦК ТНРП. В кінці 1930-их років провів політичні репресії на кшталт радянських, в ході яких були засуджені як «японські шпигуни» і розстріляні прем'єр-міністр Туви Сат Чурмит-Дажи та інші керівники держави.

Після приєднання Туви до СРСР став першим секретарем Тувинського обкому ВКП(б) і фактично керував Тувою до смерті. В 1952–1971 роках — кандидат в члени ЦК КПРС, з 1971 року — член ЦК КПРС. Депутат ВР СРСР 1-8 скликань з 1945 року. Депутат ВР РРФСР та Тувинської ОР. Мав військове звання генерал-лейтенанта ЗС СРСР. Салчак Тока помер 11 травня 1973 року, похоронений в Кизилі.

Його дружина Хертек Амирбітівна Анчимаа-Тока також була тувинським радянським діячем.

Нагороди — Сталінська премія (1950), 7 орденів Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, 3 ордени ТНР та медалі.

Письменник[ред.ред. код]

Салчак Тока вважався також засновником тувинської радянської літератури. Його розповіді з'явились в друці ще в 1930-ті роки, в 1938 році опублікована його п'єса «Три роки на посту секретаря ячейки», в 1943 році — повість «В берестяному чумі». Повість «До великого прогу», розповідь «Полювання на вовків» та інші. Гостро критично змальовує феодальне минуле Туви, показує революційне пробудження народу, затвердження нових соціалістичних ідеалів. Автобіографічна повість «Слово арата» в трьох книгах (1950, 1956, 1964) отримала Сталінську премію третього ступеня. Документальна повість «Чого не побачив батько — син побачить» (1963).

Память[ред.ред. код]

Низка населених пунктів має вулиці, названі на честь Салчака Токи, йому встановлено памятники.

Цікаві факти[ред.ред. код]

До 1944 року фігурував в документах як Тока Салчак Сурасович, пізніше як Тока Салчак Калбакхорекович. Був хрещений в православній церкві, став хрещеним батьком російської дівчинки Міладори. Був обвінчаний з прийманою дочкою старообрядця. В російській народній магії в деяких заговорах зустрічається «біс Салчак».