Токсичний багатовузловий зоб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Токсичний багатовузловий зоб
Багатовузловий зоб щитоподібної залози
Багатовузловий зоб щитоподібної залози
Багатовузловий зоб щитоподібної залози
Спеціальність ендокринологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5A02.2
МКХ-10 E05.2
МКХ-9 242.3
DiseasesDB 13184
MedlinePlus 000317
eMedicine med/920

Токсичний багатовузловий зоб (хвороба Пламмера) — одна з форм гіпертиреоїдизму, захворювання щитоподібної залози, що харатеризується надмірною продукцією тиреоїдних гормонів функціонально автономними вузлами. При токсичному багатовузловому зобі, на відміну від хвороби Грейвса (дифузного токсичного зобу), залучені окремі вузлові утворення, а не вся тканина щитоподібної залози. Токсичний багатовузловий зоб є другою за частотою, після хвороби Грейвса, причиною гіпертиреоїдизму у світі.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Токсичний багатовузловий зоб також має назву хвороба Пламмера, названа на честь американського лікаря Генрі Пламмера (англ. Henry Stanley Plummer), який вперше описав гіпертиреоїдизм, пов'язаний з вузловим утворенням щитоподібної залози в 1913 р.[2]

Симптоми[ред. | ред. код]

Симптоми при токсичному багатовузлову зобі характеризуються типовими симптомами тиреотоксикозу:

Етіологія[ред. | ред. код]

Йододефіцит

Патогенез[ред. | ред. код]

Сцинтіграфія щитоподібної залози. В проєкції лівої долі «гарячий вузол» — аденома щитоподібної залози.
  1. Дефіцит поступлення йоду до організму людини призводить до зменшення вироблення тиреоїдних гормонів, що призводить до стимулювання щитоподібної залози тиреотропним громоном (ТТГ).
  2. Стимуляція ТТГ призводить до гіперплазії тиреоцитів та утворенню багатовузлового зобу.
  3. Підвищена продукція ТТГ може призвести до мутацій його рецептора.
  4. Якщо мутований рецептор ТТГ має активність, то клітини, що містять його, можуть набувати «токсичних» властивостей, що проявляється надмірною продукцією Т3 та Т4.

Лікування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ю. И. Караченцев. Симптомы и синдромы в эндокринологии. — Справочное пособие. Харьков. — 2006. — 228c.
  2. H. S. Plummer. The clinical and pathological relationship of simple and exophthalmic goiter. American Journal of the Medical Sciences, Thorofare, N.J., 1913, 146: 790–795. Transactions of the Association of American Physicians, Philadelphia, 1928, 43: 159.