Токіо
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 Префектура Токіо на карті Японії |
|
| Розташування | |
| Країна | Японія |
| Острів | Хонсю |
| Регіон | Канто |
| Центр | Токіо |
| Код і координати | |
| ISO 3166-2 | JP-13 |
| Координати | 35°41′ пн. ш.; 139°46′ сх. д. |
| Площа і населення | |
| Площа (на 1 жовтня 2008[1]) | |
| Загалом | 2 187,65 км² (45) |
| — % води | 1% |
| Населення (на 1 січня 2009[2]) | |
| Загалом | 12 907 066 осіб (1-а) |
| Густота | 5900 осіб/км² |
| Повіти | 1 |
| Муніципалітети | 62 |
| Адміністрація | |
| Адреса | 〒163-8001 東京都新宿区西新宿2丁目8番1号 |
| Телефон | 03-5321-1111 |
| Префект | Ісіхара Таро |
| Сайт | Офіційний сайт Токіо |
Карта префектури Токіо  |
|
То́кіо (яп. 東京, とうきょう, токьо) або Метрополія Токіо (яп. 東京都, とうきょうと, токьо то[3]) — столиця і одна з сорока семи префектур Японії, розташована у регіоні Канто, східній частині острова Хонсю.
Зміст |
[ред.] Загальні відомості
Метрополія Токіо складається з 23 особливих районів Токіо, а також прилеглих 26 міст, 4 субпрефектур і 1 повіту, що включають у себе острови Ідзу та острови Оґасавара. Під столицею Японії, зазвичай, розуміють вищезгадані особливі райони Токіо, які фактично виступають в ролі окремих міст[4]. На території цих районів розташовані основні державні установи: Резиденція Імператора Японії, будівлі Парламенту, Кабінету міністрів, Верховного Суду Японії, а також представництва найбільших японських підприємств та провідні наукові установи країни. Токіо вважається одним з найкрупніших світових політико-економічних і науково-культурних центрів світу поруч із Нью-Йорком, Лондоном і Парижем.
[ред.] Символи метрополії
 |
|
Прапор
|
[ред.] Географія
Столична префектура Токіо розташована в регіоні Канто на Північному заході Токійської затоки. На сході Токіо граничить із префектурою Тіба, на заході — із префектурою Яманасі, на півдні — із префектурою Канаґава та на півночі — із префектурою Сайтама. Токіо належать острови в Тихому океані, які розташовані від Хонсю прямо на південь. Ближче всього перебувають острови Ідзу. Архіпелаг Осагавара віддалений на тисячу кілометрів.
Токіо пережив кілька сильних землетрусів — в 1703, 1782, 1812, 1855 і 1923 роках. Під час землетрусу 1923 року силою 8,3 бала загинуло 142 тис. осіб. Малі землетруси — силою в 1—2 бала — трапляються ледве не щотижня.
Найвища гора Токіо, Кумоторі, має висоту 2017 м; серед інших гір найвищими є Такасу (1737 м), Одаке (1266 м) і Мітаке (929 м). Найбільше озеро — озеро Окутама на річці Тама поруч префектурою Яманасі.
[ред.] Історія
Область сучасного Токіо була заселений людьми з часів палеоліту. Проте активну роль в історії Японії вона стало грати порівняно недавно. У 12 столітті володар цієї області, Таро Сіґенада, збудував форт і поселення. Воно стало називатися Едо — «двері затоки», позаяк мало доступ до моря, сучасної Токійської затоки.
У 1457 році Ота Докан, правитель частини земель регіону Канто, звів в Едо перший замок. У 1590 році ним заволодів Токуґава Ієясу, засновник третього і останього сьогунату. Новий господар розбудував замкові укріплення і перетворив Едо на резиденцію усіх подальших сьоґунів Японії.
Протягом 17 — 19 століття столицею Японії залишалося Кіото, місце перебування Імператора, проте політична і культурна вага Едо невпинно зростала. На 18 століття «місто сьоґунів» було найбільшим урбаністичним центром Японії і світу, а на початок 19 століття стало культурною і науковою «Меккою» країни.
Після реставрації прямого монаршого правління 1868 року сьоґунат було ліквідовано і у вересні того ж року Імператор Мейдзі переніс свою резиденцію до Едо. Місто стало називатися Токіо — «східна столиця». Воно почало виконувати функції формальної столиці Японії[5].
У другій половині 19 століття у Токіо бурхливо розвивалася промисловість і суднобудування. У 1872 році була побудована залізниця «Токіо—Йокогама», а у 1877 — залізниця «Кобе—Осака—Токіо».
1 вересня 1923 року у Токіо й околицях відбувся сильний землетрус (7—9 балів за шкалою Ріхтера). Майже половина міста згоріла в полум'ї від пожежам. 90 тисяч осіб загинуло. Хоча план реконструкції був дуже дорогим, місто стало частково відновлюватися.
Токіо вдруге серйозно постраждало під час Другої світової війни, коли було піддане стратегічним бомбардуванням авіації США. Тільки під час одного рейду загинуло понад 100 тисяч жителів. Безліч дерев'яних будівель згоріла. Постраждала також і Імператорська Резиденція.
Після війни Токіо був окупований військами США. В часи Корейської війни він став великим військовим центром. Тут знаходилися кілька американських військових баз.
У другій половині 20 століття економіка Японії стала стрімко відроджуватися (японське «Економічне диво»), і у 1966 році вона посіла місце другої найбільшої економіки світу. У 1964 році під час літніх Олімпійських ігор, Токіо вигідно показало себе на міжнародній арені. З 1970-х років місто захлеснула хвиля робочої сили із сільських районів, що спричинило подальший розвиток міста. Наприкінці 1980-х років Токіо стало одним із міст світу, які розвивалися найбільш динамічно.
20 березня 1995 року в токійському метро відбулася газова атака з використанням зарину. Теракт був проведений релігійною сектою Аум Сінрікьо. У результаті постраждало понад 5 тисяч осіб, 11 з яких загинуло.
[ред.] Адміністратиний поділ
Офіційно столиця Токіо є не містом, а окремою адміністративною одиницею то (都), яку зазвичай перекладають як префектура. Її територія, окрім частини острова Хонсю, включає кілька дрібних островів на півдні, а також малі архіпелаги Ідзу та Оґасавара. Столична префектура Токіо складається з 62- ти менших адміністративних одиниць — міст і мітечок. Коли говорять про «місто Токіо», мають на увазі 23 спеціальних райони, які з 1889 по 1943 були окремими містами, а нині об'єднані у величезний токійський мегаполіс. Кожний спеціальний район має свого голову і районнну раду. Столичний уряд очолює мер, що всенародно обирається. Штаб-квартира уряду знаходиться в районі Сіндзюку, який є муніципальним центром округу. У Токіо також розмішується державний уряд, Парламент та резиденція імпреатора.
[ред.] 23 особливих райони
Кожний особливий район ку (区) є самостійним муніципальним утворення із власним головою і районою радою. За статусом особливі райони прирівняні до звичайних міст. Різниця полягає тому, що деякі їхні управлінські функції виконує столична адміністрація префектури Токіо.
Статистичні дані префектури Токіо з площі подано на 1 жовтня 2008[6], з населення — на 1 січня 2009[7]. (Площа — км², Густота — осіб/км²)
| № |  |
 |
Площа | Населення | Густота | Код |
| 01 | Адаті | 足立区 | 53,20 | 637 119 | 11 975,9 | |
| 02 | Аракава | 荒川区 | 10,20 | 199 845 | 19 592,6 | |
| 03 | Бункьо | 文京区 | 11,31 | 198 244 | 17 528,2 | |
| 04 | Едоґава | 江戸川区 | 49,86 | 667 686 | 13 391,2 | |
| 05 | Ітабасі | 板橋区 | 32,17 | 533 529 | 16 584,7 | |
| 06 | Кацусіка | 葛飾区 | 34,84 | 430 239 | 12 349 | |
| 07 | Кіта | 北区 | 20,59 | 334 156 | 16 229 | |
| 08 | Кото | 江東区 | 39,94 | 447 352 | 11 200,6 | |
| 09 | Меґуро | 目黒区 | 14,70 | 268 750 | 18 282,3 | |
| 10 | Мінато | 港区 | 20,34 | 212 667 | 10 455,6 | |
| 11 | Накано | 中野区 | 15,59 | 313 714 | 20 122,8 | |
| 12 | Неріма | 練馬区 | 48,16 | 709 598 | 14 734,2 | |
| 13 | Ота | 大田区 | 59,46 | 680 182 | 11 439,3 | |
| 14 | Сетаґая | 世田谷区 | 58,08 | 861 977 | 14 841,2 | |
| 15 | Сібуя | 渋谷区 | 15,11 | 203 649 | 13 477,8 | |
| 16 | Сінаґава | 品川区 | 22,72 | 359 319 | 15 815,1 | |
| 17 | Сіндзюку | 新宿区 | 18,23 | 314 956 | 17 276,8 | |
| 18 | Суґінамі | 杉並区 | 34,02 | 539 179 | 15 848,9 | |
| 19 | Суміда | 墨田区 | 13,75 | 241 839 | 17 588,3 | |
| 20 | Тайто | 台東区 | 10,08 | 172 060 | 17 069,4 | |
| 21 | Тійода | 千代田区 | 11,64 | 44 623 | 3 833,6 | |
| 22 | Тосіма | 豊島区 | 13,01 | 259 320 | 19 932,4 | |
| 23 | Тюо | 中央区 | 10,18 | 112 992 | 11 099,4 |
[ред.] Міста
На захід від спеціальних районів розташовані міста сі (市). Здебільшого вони служать спальними районами для людей, які працюють у центрі Токіо. Однак ряд міст мають свою комерційну і промислову база. Разом ці міста часто називаються «Західним Токіо».
[ред.] Фото
 Супермаркет Вако в районі Ґіндза |
 Ґіндза з висоти пташиного льоту |
 Хмарочоси районів Сібаура і Одайба |
 Сіндзюку з висоти пташиного льоту |
 Веселковий міст |
 Театр Кабукідза |
 Будинок Парламенту Японії |
 Станція Сіндзюку |
 Станція Токіо, головний вокзал країни |
[ред.] Дивись також
[ред.] Джерела та література
- 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京：角川書店、1987-1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987—1990) (яп.)
[ред.] Примітки
- ↑ Статистика Інституту географії Японії // Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 9 лютого 2009 [1].
- ↑ Статистика префектури Токіо // Сайт префектури Токіо. Переглянуто 10 лютого 2009 [2].
- ↑ Також перекладається як префектура Токіо.
- ↑ Окремого міста Токіо як столиці не існує з 1943 року.
- ↑ Оскільки офіційного Імператорського указу про перенесення столиці, який повинен був видаватися у подібних випадках, не було, ряд японських юристів вважають, що столицею Японії де-юре залишається Кіото, а не Токіо. Проблема визначення японської столиці по сьогодні є дискусійною.
- ↑ Статистика Інституту географії Японії // Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 9 лютого 2009 [3].
- ↑ Статистика префектури Токіо // Сайт префектури Токіо. Переглянуто 10 лютого 2009 [4].
[ред.] Посилання
- Офіційна веб-сторінка Токійської мерії
- Фестивалі в Токіо The Japan Times
- Інтерактивна карта Токіо
- Токійський щоденник
- Токійське метро
- Минуле і сьогодення Токіо
|
|
||
|---|---|---|
| Райони Токіо | Адаті • Аракава • Бункьо • Едоґава • Ітабасі • Кацусіка • Кіта • Кото • Меґуро • Мінато • Накано • Неріма • Ота • Сетаґая • Сібуя • Сінаґава • Сіндзюку • Суґінамі • Суміда • Тайто • Тійода • Тосіма • Тюо | |
| Міста | Акіруно • Акісіма • Інаґі • Кійосе • Коґанеї • Кодайра • Кокубундзі • Комае • Кунітаті • Матіда • Мітака • Мусасі-Мураяма • Мусасіно • Нісі-Токьо • Оме • Тама • Татікава • Тьофу • Фусса • Футю • Хатіодзі • Хамура • Хіґасі-Куруме • Хіґасі-Мураяма • Хіґасі-Ямато • Хіно | |
| Містечка | Мідзухо • Окутама • Осіма • Хатідзьо • Хіноде • | |
| Села | Аоґасіма • Кодзусіма • Мікурадзіма • Міяке • Ніїдзіма • Оґасавара • Тосіма • Хінохара | |
|
|
||
|---|---|---|
| Регіони | Хоккайдо • Тохоку • Канто • Тюбу • Кінкі • Тюґоку • Сікоку • Кюсю • Окінава | |
| Префектури | Аїті • Акіта • Аоморі • Вакаяма • Ґіфу • Ґумма • Ехіме • Ібаракі • Івате • Ісікава • Каґава • Каґосіма • Канаґава • Кіото • Коті • Кумамото • Міє • Міяґі • Міядзакі • Наґано • Наґасакі • Нара • Ніїґата • Оїта • Окаяма • Окінава • Осака • Саґа • Сайтама • Сіґа • Сідзуока • Сімане • Тіба • Токіо • Токусіма • Тотіґі • Тотторі • Тояма • Фукуї • Фукуока • Фукусіма • Хіросіма • Хоккайдо • Хьоґо • Ямаґата • Ямаґуті • Яманасі | |
