Толочицький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Толочицький район
Талачынскі раён
Coat of Arms of Tałačyn, Belarus.png Flag of Talačyn and Talačyn Rajon.png
Розташування району
Район на мапі області
Основні дані
Країна: Flag of Belarus.svg Білорусь
Область: Вітебська область
Утворений: 17 липня 1924 року
Населення: 31,5 тис. осіб (2006)
Площа: 1,5 км²
Густота населення: 21 осіб/км²
Населені пункти та ради
Районний центр: Толочин
Районна влада
Веб-сторінка: http://tolochin.vitebsk-region.gov.by/
Голова РДА: Марейко Олександр Васильович
Голова районної ради: Лемешева Людмила Дмитрівна

Толочицький район (біл. Талачынскі раён) — адміністративна одиниця на півдні Вітебської області.

Адміністративний центр району — місто Толочин.

Географія[ред.ред. код]

Територія району — 1500 км²

Історія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Транзитний характер району (транзитні н.п. — Толочин і ін.) відбивається не тільки на специфіці інфраструктури, але й на жителях. Жителі багато їздять на заробітки до Росії та на Захід. Повертаючись, будуються, ремонтують будинки. Рівень життя вищий, ніж в інших районах області [1]

Чисельність[ред.ред. код]

Населення району — 36,4 тис. чоловік. Національний склад за результатами перепису населення 1999 року:

  • Білоруси — 90,6%
  • Росіяни — 7,1%
  • Українці — 0,9%
  • Інші національності — 2,1%.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

У районі 268 сіл, 7 храмів.[1]

Економіка[ред.ред. код]

Всі основні промислові підприємства зосереджені в смт Коханово та в районному центрі.

Є нагорода — Грамота за ефективне використання сільськогосподарських угідь (упорядковані сади, оброблювані поля).[1]

Підприємства[ред.ред. код]

  • «Коханівський екскаваторний завод»
  • Льонозаводи
  • Підприємство з виробництва труб
  • «Толочицький консервний завод»

Транспорт[ред.ред. код]

Через район проходить автомобільна траса Берестя — Мінськ — Москва, залізниця того ж напрямку (є станції Толочин, Коханово й Славне), газопровід Ямал — Європа, кілька ниток газопроводу Торжок — Мінськ — Івацевичи, нафтопровід Унеча — Дієна.

Туризм[ред.ред. код]

Обов'язкові пункти туристичної програми — міський сад, Друцьк (у свій час столичне місто князівства; городище, де колись стояв замок) і Рацевська садиба, що спеціалізується на мисливському туризмі.

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

У селі Воронцевичи є сільська школа, кожний з 8 класів якої розташовується в окремому будинку. У школі на вісім будинків — 6 музеїв, які створили й підтримують самі школярі і їхні наставники.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]