Томас Бернгард
| Томас Бернгард | |
| Thomas Bernhard | |
 |
|
| При народженні: | Niclaas Thomas Bernhard |
|---|---|
| Дата народження: |
9 лютого 1931 |
| Місце народження: |
Хеерлен, Нідерланди |
| Дата смерті: |
12 лютого 1989 |
| Місце смерті: |
Охлсдорф, Австрія |
| Громадянство: | австрійське |
| Мова творів: | німецька |
| Рід діяльності: | прозаїк, драматург |
| Роки активності: | 1957 - 1989 |
| http://www.thomasbernhard.org/ | |
То́мас Бе́рнгард (нім. Thomas Bernhard; *9 лютого 1931 — †12 лютого 1989) — австрійський письменник та драматург.
Лауреат премії міста Бремен (1965), Австрійської державної премії (1968), премій Антона Вільдганса (1968), Георга Бюхнера (1970), Франца Грільпарцера та Франца-Теодора Чокора (обидві 1972), Міжнародної літературної премії Монделло (1983), французької премії Медічи (1988) та ін.
Зміст |
Коротка біографія [ред.]
Позашлюбне дитя, виховувався в Австрії батьками матери (дід був письменником). Вчився в католицькій школі, залишив її в 1947 році, почав працювати продавцем у крамниці. У 1949-1951 знаходився на лікуванні в легеневому санаторії, від хвороби легенів страждав все життя. У 1955-1957 роках навчався акторській майстерності в Зальцбургському університеті музичного та драматичного мистецтва «Моцартеум». Потім повністю присвятив себе літературі. У 1965 переселився у власний будинок в окрузі Ґмунден, де пізніше і помер.
Творчість [ред.]
Прозаїк, драматург та поет Томас Бернгард жив відлюдником та рідко з'являвся на людях. Його перший роман — «Стужа» (1963 р.) — був визнаний подією в австрійській післявоєнній літературі. Особа, яка страждає від суспільства та протистоїть йому, — ось провідна тема романів «Божевілля» (1967 р.), «Вапняковий кар'єр» (1970 р.), «Коректура» (1975 р.).
З початку 70-х років Бернгард все упевненіше виступав як драматург. Його комедії «Неук та божевільний» (1972 р.), «Суспільство на полюванні» (1974 р.) написані в традиціях театру абсурду. П'єси Бернгарда відрізняються сатиричною гостротою. У 1988 році з'явилася драма «Майдан героїв». У ній Бернхард змалював післявоєнну Австрію, де знову повільно визріває нацизм, і передбачив прихід до влади по-фашистськи налаштованих політиків. Постановка п'єси викликала загальнонаціональний скандал, почалося цькування автора в пресі. У нього трапився серцевий напад. Останньою волею письменника була заборона на публікацію його творчості на батьківщині. Постать і творчість Т.Бернгарда відкрив для українського читача письменник і перекладач Тимофій Гаврилів. У його перекладах з'явилися "Старі майстри", "Елізабет II", "Іммануїл Кант", "Площа Героїв", а також три "драмолетки про Кляуса Пайманна". Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса готує прем'єру за п'єсою "Іммануїл Кант".
Вибрані твори [ред.]
Романи, повісті [ред.]
- Мороз (Frost) (1963)
- Вапняний кар'єр (Das Kalkwerk) (1970)
- Коректура (Korrektur) (1975)
- Так (Ja) (1978)
- Любителі дешевих обідів (Der Billigesser) (1980)
- Бетон (Beton) (1982)
- Небіж Вітгенштейна (Племінник Вітгенштейна) (1982)
- Приречений (Der Untergeher) (1983)
- Лісоповал (Holzfällen: Eine Erregung) (1984)
- Старі майстри (Alte Meister) (1985)
- Знищення (Auslöschung) (1986)
П'єси [ред.]
- Свято для Бориса (Ein Fest für Boris) (1970)
- Сила звички (Die Macht der Gewohnheit) (1974)
- Президент (Der Präsident) (1975)
- Мінетті (Minetti) (1977)
- Перед відставкою (Vor dem Ruhestand) (1979)
- Покращувач світу (Der Weltverbesserer) (1979)
- Над височінню гірської тиші (Über allen Gipfeln ist Ruh) (1981)
- Лицар, Дене, Фосс (Ritter, Dene, Voss) (1984)
- Лицедій (Der Theatermacher) (1984)
- Єлизавета II (Elisabeth II) (1987)
- Площа героїв (Heldenplatz) (1988)
