Томас Бернгард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Томас Бернгард
Thomas Bernhard
Bernhard.jpg
При народженні: Niclaas Thomas Bernhard
Дата народження: 9 лютого 1931(1931-02-09)
Місце народження: Хеерлен, Нідерланди
Дата смерті: 12 лютого 1989(1989-02-12) (58 років)
Місце смерті: Ольсдорф, Австрія
Громадянство: Австрія Австрія
Мова творів: німецька
Рід діяльності: прозаїк, драматург
Роки активності: 1957 - 1989
http://www.thomasbernhard.org/

То́мас Бе́рнгард (нім. Thomas Bernhard; *9 лютого 1931 — †12 лютого 1989) — австрійський письменник та драматург.

Лауреат премії міста Бремен (1965), Австрійської державної премії (1968), премій Антона Вільдганса (1968), Георга Бюхнера (1970), Франца Грільпарцера та Франца-Теодора Чокора (обидві 1972), Міжнародної літературної премії Монделло (1983), французької премії Медічі (1988) та ін.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Позашлюбне дитя, виховувався в Австрії батьками матері (дід був письменником). Вчився в католицькій школі, залишив її в 1947 році, почав працювати продавцем у крамниці. У 1949-1951 перебував на лікуванні в легеневому санаторії, від хвороби легенів страждав усе життя. У 1955-1957 роках навчався акторській майстерності в Зальцбургському університеті музичного та драматичного мистецтва «Моцартеум». Потім повністю присвятив себе літературі. У 1965 переселився у власний будинок в окрузі Ґмунден, де пізніше й помер.

Творчість[ред.ред. код]

Прозаїк, драматург та поет Томас Бернгард жив відлюдником та рідко з'являвся на людях. Його перший роман — «Стужа» (1963 р.) — був визнаний подією в австрійській післявоєнній літературі. Особа, яка страждає від суспільства та протистоїть йому, — ось провідна тема романів «Божевілля» (1967 р.), «Вапняковий кар'єр» (1970 р.), «Коректура» (1975 р.).

З початку 70-х років Бернгард усе впевненіше виступав як драматург. Його комедії «Неук та божевільний» (1972 р.), «Суспільство на полюванні» (1974 р.) написані в традиціях театру абсурду. П'єси Бернгарда відрізняються сатиричною гостротою. У 1988 році з'явилася драма «Майдан героїв». У ній Бернгард змалював післявоєнну Австрію, де знову повільно визріває нацизм, і передбачив прихід до влади по-фашистськи налаштованих політиків. Постановка п'єси викликала загальнонаціональний скандал, почалося цькування автора в пресі. У нього трапився серцевий напад. Останньою волею письменника була заборона на публікацію його творчості на батьківщині. Постать і творчість Т. Бернгарда відкрив для українського читача письменник і перекладач Тимофій Гаврилів. У його перекладах з'явилися "Старі майстри", "Елізабет II", "Іммануїл Кант", "Площа Героїв", а також три "драмолетки про Кляуса Пайманна". Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса готує прем'єру за п'єсою "Іммануїл Кант".

Вибрані твори[ред.ред. код]

Романи, повісті[ред.ред. код]

  • Мороз (Frost) (1963)
  • Вапняний кар'єр (Das Kalkwerk) (1970)
  • Коректура (Korrektur) (1975)
  • Так (Ja) (1978)
  • Любителі дешевих обідів (Der Billigesser) (1980)
  • Бетон (Beton) (1982)
  • Небіж Вітгенштейна (Племінник Вітгенштейна) (1982)
  • Приречений (Der Untergeher) (1983)
  • Лісоповал (Holzfällen: Eine Erregung) (1984)
  • Старі майстри (Alte Meister) (1985)
  • Знищення (Auslöschung) (1986)

П'єси[ред.ред. код]

  • Свято для Бориса (Ein Fest für Boris) (1970)
  • Сила звички (Die Macht der Gewohnheit) (1974)
  • Президент (Der Präsident) (1975)
  • Мінетті (Minetti) (1977)
  • Перед відставкою (Vor dem Ruhestand) (1979)
  • Покращувач світу (Der Weltverbesserer) (1979)
  • Над височінню гірської тиші (Über allen Gipfeln ist Ruh) (1981)
  • Лицар, Дене, Фосс (Ritter, Dene, Voss) (1984)
  • Лицедій (Der Theatermacher) (1984)
  • Єлизавета II (Elisabeth II) (1987)
  • Площа героїв (Heldenplatz) (1988)

Інші твори[ред.ред. код]

  • У смертну годину (In hora mortis) (1958, вірші)
  • Події (Ereignisse) (1991, оповідання)

Посилання[ред.ред. код]