Томас Гоббс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гоббс Томас
Thomas Hobbes (portrait).jpg
Томас Гоббс, 17 століття
Народився 5 квітня 1588(1588-04-05)
Малмсбері, Вілшир, Англія
Помер 4 грудня 1679(1679-12-04) (91 рік)
Дербішир
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність англієць
Галузь наукових інтересів філософія

То́мас Гоббс(англ. Thomas Hobbes; *5 квітня 1588, Малмсбері, Вілшир, Англія — †4 грудня 1679, Дербішир) — англійський філософ.

Належав до школи Соціального договору в традиції реалізму. Основними інтересами Гоббса були політична філософія, історія, етика та геометрія. На формування його ідей значно вплинули Платон та Аристотель. Послідовниками його стала вся подальша західна політична філософія.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Томас Гоббс у графстві Глостершир у сім'ї, що не вирізнялась особливо глибокою освіченістю. Його батько був запальним парафіяльним священиком, що через сварку з сусіднім вікарієм біля дверей храму втратив роботу. Виховувався Томас Гоббс заможним дядьком. Він добре знав античну літературу та класичні мови. У віці 15 років він вступив до Оксфордського університету, який закінчив в 1608 році.

В 1610 році Томас став наставником лорда Гардвіка з аристократичної родини Вільяма Кавендіша (пізніше графа Девонширского). До кінця життя залишався пов'язаним зі своїм учнем, який став його покровителем. Завдяки йому познайомився з Беном Джонсоном, Френсісом Беконом, Гербертом Чарберсі та іншими видатними людьми. Після смерті графа Девонширського був наставником його сина, мандрував з ним по Італії (де в 1636 році відвідав Галілео Галілея) і в 1637 році повернувся до Англії.

Вчення Гоббса[ред.ред. код]

Томас Гоббс — класичний представник англійської філософії періоду англійської революції, він послідовно розробляє систему раціоналістичної філософії, яка охоплює не тільки вчення про буття, пізнання, а й вчення про суспільство, державу. На формування поглядів Гоббса значно вплинули Ф. Бекон, а також Г. Галілей, П. Гассенді, Р. Декарт, І. Кеплер.

Вчення про раціональність пізнання[ред.ред. код]

Своє вчення про раціональність пізнання він виклав у праці «Про тіло» (1655), де обґрунтував тезу про чуття як початкову стадію пізнання. Він вбачає мету пізнання в раціональному осягненні сутності, причин явищ. Визнання раціонального методу він обґрунтовує посиланнями на досягнення механістичного природознавства в Європі. Широко застосовуючи факти з історії нової науки, Гоббс доводить, що тільки опираючись на розум, систематичне мислення, можна досягти істини. Саме Гоббс висуває тезу про надуманість теорії двох істин (віри та розуму) і проголошує існування лише однієї — істини розуму, науки. Поняття істини він визначає як властивість наших знань бути відповідними властивостям речей. Він стверджує, що істина — це властивість наших суджень і заперечує визначення істини як властивості об'єктів. Тому ні чуття, ні вроджена інтуїція, дані одкровення не можуть бути істинними, якщо вони дані не у формах судження про світ.

Гоббс на відміну від Декарта, який ототожнював матерію з розповсюдженістю, робить висновок, що розповсюдженість, простір є властивістю матеріальності взагалі, а не тіла зокрема. Такими властивостями, чи акциденціями, є рух, спокій, колір та ряд інших. Доказом факту, що простір є властивістю матерії, а не тіла, він вважає здатність тіла змінювати свою форму. Ця мінливість фіксується стосовно незалежного простору, а відповідно до цього простір не може бути властивістю тіла, це незалежна від тіла акциденція.

Гоббс створив першу завершену систему механічного матеріалізму, що відповідав характеру та вимогам природознавства того часу. У полеміці з Декартом відкинув існування особливої субстанції, що мислить, доводячи, що річ, яка мислить є чимось матеріальним. Геометрія і механіка для Гоббса — ідеальні зразки наукового мислення взагалі. Природу Гоббс сприймає як сукупність подовжених тіл, що відрізняються між собою величиною, фігурою, місцезнаходженням та рухом. Рух він розуміє як механічний — як переміщення. Чуттєві якості Гоббс розглядає не як властивості самих речей, а як форми їх сприйняття. Гоббс розмежовував протяжність, реально властиву тілам, і простір як образ, створений розумом («фантазма»); об'єктивно-реальний рух тіл і час як суб'єктивний образ руху.

Гоббс розрізняв два методи пізнання:

  • «логічну дедукцію раціоналістичної механіки» і
  • індукцію емпіричної «фізики».

Природний стан людей[ред.ред. код]

Відправною позицією міркувань Гоббса про суспільство та державу є поняття «природний стан людей». Введення цього поняття дало змогу філософії створити першу абстрактно-ідеальну модель суспільства, яку можна було використовувати у вигляді порівняльного еталону для фіксації подібностей та відмінностей між різними станами суспільства, державами тощо. Природний стан людей охарактеризовано у Гоббса як можливість одних людей перешкоджати у досягненні своїх цілей іншим людям. Саме таке становище осіб, які здатні ставити перед собою цілі та діяти, їх досягаючи, призводить до природної прихованої війни між усіма людьми. Вихід з неї було знайдено в організації суспільства. Однак суспільство може існувати лише на збіганні інтересів людей. А досягти цього можна тільки на шляху домовленості, яка є штучною та формальною. Таким чином, людям був потрібен механізм забезпечення виконання таких домовленостей. Ним стала суспільна влада, володарі. Влада здатна існувати лише в разі відмови людей від права повного володіння собою. Саме таким чином на місце природних законів через утворення держави вводяться закони штучні, суспільні.

Етика Гоббса[ред.ред. код]

Етика Гоббса походить від незмінної чуттєвої «природи людини». Основою моральності Гоббс вважав «природний закон» — прагнення до самозбереження та задоволення потреб. Доброчесність зумовлена розумним розумінням того, що сприяє і що заважає досягненню добра. Моральний обов'язок за своїм змістом збігається з громадянським обов'язком, що випливає з суспільного договору.

Погляди на державу[ред.ред. код]

Гоббс вирізняє три типи держави:

  • 1) влада — зібрання і кожний громадянин має право голосувати (демократія);
  • 2) влада зібрання, але лише деякі мають право голосувати (аристократія);
  • 3) верховна влада тільки у одного (монархія).

Вчення Гоббса здійснило великий вплив на подальший розвиток філософської та соціальної думки.

Основні твори[ред.ред. код]

  • 1629. Переклад твору «Історія Пелепоннеської війни» Фукідіда
  • 1650. англ. The Elements of Law, Natural and Political, Елементи Закону, Природнього і Політичного
    • Human Nature, or the Fundamental Elements of Policie
    • De Corpore Politico
  • 1651-8. Elementa philosophica
    • 1642. De Cive (латиною)
    • 1651. Philosophicall Rudiments concerning Government and Society (переклад на англійську De Cive)
    • 1655. De Corpore (латиною)
    • 1656. De Corpore (англійський переклад)
    • 1658. De Homine (латиною)
  • 1651. Leviathan, or the Matter, Forme, and Power of a Commonwealth, Ecclesiasticall and Civil[1]. Online.
  • 1656. The Questions concerning Liberty, Necessity and Chance
  • 1668. Латинський переклад «Левіафана»
  • 1675. Англійський переклад Гомерових Іліади і Одіссеї
  • 1681. Posthumously Behemoth, or The Long Parliament (написаний 1668, не виданий через заборону короля)

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 7012 Гоббс — астероїд, названий на честь філософа.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Номер 33 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік(рос.))

Посилання[ред.ред. код]