Томографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Головний принцип томографії: суперпозиція томографічних перетинів S1 і S2 в порівнянні із проекцією P.

Томографія (від двох грецьких слів які окремо в перекладі означають перше — шматок або шар і друге — пишу або зображаю) — метод дослідження, який полягає в отриманні зображень окремих шарів (перерізів) досліджуваного об'єкта.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Зображення певного шару отримують за допомогою спеціального приладу — томографа.

В медичній діагностиці об'єктом такого дослідження є як окремі органи, так людський організм як ціле.

В геофізиці - вивчення внутрішньої структури геологічних об'єктів шляхом багаторазового їх просвічування і дослідження особливостей проходження через них електромагнітних і пружних (сейсмічних і інш.) хвиль в різних напрямках, які перетинаються.

Види томографії[ред.ред. код]

Зараз найбільшого поширення набула рентгенівська томографія, яку часто називають просто комп'ютерною томографією. Хоча зараз слово ком'ютерний є скоріше даниною традиції, оскільки всі сучасні види томографії спираються на обчислювальні потужності сучасних комп'ютерів і не могли відтворити жодного зображення перерізу без їхньої допомоги. Тобто зараз фактично усі види томографії є в строгому сенсі ком'ютерними.

В основі відповідних методів томографії лежать різні фізичні явища. Кожен із зазначених методів дозволяє реконструювати зображення за різними фізичними характеристиками об'єкта і тому методи не замінюють один одного, а лише можуть доповнювати. Рентгенівські томографи використовують для отримання інформації про внутрішню будову об'єкта рентгенівське випромінювання, тобто, дозволяють візуалізувати просторовий розподіл коефіцієнту поглинання саме рентгенівських променів тканинами організму.

Робота магніторезонансного томографу побудована на використанні явища ядерного магнітного резонансну, суть якого полягає у властивості ядер певних хімічних елементів при наявності зовнішнього сталого магнітного поля поглинати і випромінювати енергію. Для магніторезонансної томографії таким елементом є водень, який наш організм містить у достатній кількості у складі воді та в органічних сполуках.

Емісійний позитронний томограф і однофотонний емісійний томограф використовують для функціональних досліджень. Для цього в тіло пацієнтів вводять спеціальні речовини, які в залежності від функціонування органів і тканин накопичуються або навпаки не накопичуються в них. Розподіл цієї речовини та ступінь накопичення її у відповідних частинах органів реконструюють за допомогою реєстрації позитрон-електронної анігіляції та емісії фотонів високої енергії, які виникають при розпаді компонентів введеної до організму речовини.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. – К.: Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1975.
  • Проективна томографія як фізичний метод медичної діагностики. М.В.Кононов, С.П.Радченко. КНУ ім.Т.Шевченка.

Див. також[ред.ред. код]