Тонка блакитна лінія (фільм, 1988)
«Тонка блакитна лінія» | |
|---|---|
| англ. The Thin Blue Line | |
 | |
| Жанр | документальний фільм[1][2] |
| Режисер | Еррол Морріс |
| Продюсер | Марк Ліпсон |
| Сценарист | Еррол Морріс |
| У головних ролях |
Рендалл Адамс Девід Гарріс |
| Оператор | Роберт Чеппеллd |
| Композитор | Філіп Ґласс |
| Дистриб'ютор | Miramax Films і Netflix |
| Тривалість | 103 хв. |
| Мова | англійська |
| Локалізація | фільм не озвучили українською мовою для прокату в Україні |
| Країна |
 США |
| Рік | 1988 |
| IMDb | ID 0096257 |
 «Тонка блакитна лінія» у Вікіцитатах | |
Рендалл Адамс, «Тонка блакитна лінія»
«Тонка блакитна лінія» (англ. The Thin Blue Line) — американський документальний фільм Еррола Морріса, знятий 1988 року.
Сюжет[ред. | ред. код]
За вбивство поліцейського засуджено Рендалла Адамса. Злочин стався у суботу, 27 листопада 1976 року. Двоє поліцейських зупинили машину для перевірки документів. Коли офіцер Роберт В. Вуд (англ. Robert W Wood) підійшов до вікна водія, його застрелили. Його напарниця нічого не встигла зробити. Машина була вкрадена шістнадцятирічним Девідом Гаррісом. Коли поліція натрапила на його слід, він признався, що був у машині. Але сказав, що у машині із ним був Рендалл Адамс, який і вбив поліцейського. Стрічку побудовано як серію інтерв'ю із різними дійовими особами справи — сам Рендалл Адамс, Девід Гарріс, суддя, декілька свідків, детективи, адвокати Адамса. Дуглас Д. Малдер (англ. Douglas D. Mulder), прокурор, у фільмі не з'являється.
Фільм натякає, що Адамс є невинним, змушуючи сумніватися у доказах його вини[3].
Назва[ред. | ред. код]
Назва фільму взята із промови прокурора, що поліція — це «тонка блакитна лінія», що розділяє суспільство та «анархію». Ця фраза є похідною від відомого виразу «тонка червона лінія».
Прокат та вплив[ред. | ред. код]
Стрічка вийшла у прокат 25 серпня 1988 року. Вона зібрала 1,209,846 доларів США[4].
Рендалла Адамса випустили із в'язниці через рік.
Нагороди[ред. | ред. код]
Фільм отримав нагороду як «Найкращий документальний фільм» від New York Film Critics Circle, Kansas City Film Critics Circle, Національної ради кінокритиків США та Національної спілки кінокритиків США[5].
Морріс отримав нагороди International Documentary Association, Едгара Аллана По та стипендію МакАртура (1989)[6][7]. Фільм було визначено не як документальний, що не дало йому можливості бути висуненим на «Оскар»[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.metacritic.com/movie/the-thin-blue-line
- ↑ http://www.imdb.com/title/tt0096257/
- ↑ Williams, Linda. «Mirrors without Memories: Truth, History, and the New Documentary.» Film Quarterly 46.3 (Spring, 1993): 9-21. JSTOR. Web. 26 Nov. 2010.
- ↑ The Thin Blue Line (1988). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ The Thin Blue Line (1988) - Awards. IMDb. Архів оригіналу за 12 жовтня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ Errol Morris - Awards. IMDb. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ IDA Documentary Awards 2009 - International Documentary Association. Архів оригіналу за 21 червня 2010. Процитовано 25 червня 2010.
- ↑ Morris, Errol (3 квітня 2008). Play It Again, Sam (Re-enactments, Part One). New York Times. Архів оригіналу за квітень 7, 2008. Процитовано 30 червня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Тонка блакитна лінія (фільм, 1988) |
- The Thin Blue Line на сайті IMDb (англ.)
- The Thin Blue Line [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] з ErrolMorris.com
- Officer Robert W. Wood [Архівовано 26 квітня 2011 у Wayback Machine.] на The Officer Down Memorial Page, Inc