Тон Дик Тханг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тон Дик Тханг
Tôn Đức Thắng
Голова Постійного комітету національного фронту Льєн-В'єт
березень 1951 — вересень 1955 року
Попередник: Хюїнь Тхик Кханг
Наступник: Посаду ліквідовано
Прапор
Голова Постійного комітету Національних зборів Демократичної Республіки В’єтнам
20 вересня 1955 — 15 липня 1960 року
Попередник: Буй Банг Доан
Наступник: Чионг Тінь
Прапор
Віце-президент Демократичної Республіки В’єтнам
1960 — 1969
Президент: Хо Ши Мін
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Нгуєн Лионг Банг
Прапор
2-й Президент ДРВ
(в.о. з 2 вересня 1969)
23 вересня 1969 — 2 липня 1976 року
Попередник: Хо Ши Мін
Наступник: Посаду ліквідовано
Прапор
1-й Президент СРВ
2 липня 1976 — 30 березня 1980 року
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Нгуєн Хиу Тхо (в.о.)
 
Партія: Комуністична партія В'єтнаму з 1930 року
Народження: 20 серпня 1888(1888-08-20)
Провінція Лонгсюєн, Французький Індокитай
Смерть: 30 березня 1980(1980-03-30) (91 рік)
Ханой, В'єтнам
 
Нагороди:
Орден Леніна — 1967

Тон Дик Тханг (в'єт. Tôn Đức Thắng; 20 серпня 1888 — 30 березня 1980) — другий та останній президент Північного В'єтнаму, а також перший президент Соціалістичної Республіки В'єтнам. Голова Національного комітету Вітчизняного фронту В'єтнаму. Лауреат Міжнародної Сталінської премії «За зміцнення миру між народами» 1955 року.

Біографія[ред.ред. код]

Тон Дик Тханг народився 20 серпня 1888 року в громаді Міхоахинг (в'єт. Mỹ Hòa Hưng), провінція Лонгсюєн (нині провінція Анзянг). В дитинстві отримав традиційну освіту (включала ханв'єт, китайську філософію та історію) у приватного викладача в місті Лонгсюєн, потім він вступив до початкової школи сучасного типу в тому ж місті. Там він вивчив французьку[1]. У віці 18 років він переїхав до Сайгона, де спочатку навчався у Далекосхідному інституті промисловості (19061909), а потім працював на заводі Башон, де зокрема 1912 року організував страйк[2].

Під час Першої світової війни служив у французькому флоті. 1919 року брав участь у повстанні французьких моряків у Чорному морі на військовому судні «Вальдек-Руссо» (фр. Waldeck-Rousseau)[3] на підтримку Радянської Росії. Однак цей факт видається сумнівним деяким сучасним дослідникам біографії Тон Дик Тханга[1][4].

Після демобілізації працював у Парижі на заводі Рено[5]. 1920 року повернувся на батьківщину та вступив на роботу в доки Башона, де, відповідно до офіційної версії, зайнявся організацією підпільного профспілкового руху, що вилилось у перший політичний страйк трудящих у В'єтнамі (серпень 1925), в якому брали участь близько 1000 чоловік. Однак політичні цілі цього страйку також не є беззаперечними[1][6].

1927 року Тон Дик Тханг вступив до Товариства революційної молоді В'єтнаму та увійшов до складу центрального комітету Півдня В'єтнаму.

1929 року був заарештований у зв'язку з так званою справою про вбивство на вулиці Барбіє (фр. Barbier) (нині вулиця Лі Чан Квана (в'єт. Lí Trần Quán)) в Сайгоні. Як член регіонального центрального комітету Тон Дик Тханг призначив трибунал у складі трьох осіб (28, 24 і 23 роки), який виніс смертний вирок одному з членів Товариства за «серйозну помилку» — його ставлення до активістки організації: він не «зневажав своїми особистими почуттями до тієї міри, щоб цілковито присвятити себе революції»[7]. Що приховано за цим формулюванням, зрозуміти неможливо. Рішення трибуналу було виконано в ніч з 9 на 10 грудня 1928 року. Вирок суду за цією справою було оголошено 15 липня 1930 року: Тон Дик Тханг отримав 20 років каторжних робіт на острові Пуло Кондор[8]. Того ж року Тон Дик Тханг вступив до лав Комуністичної партії Індокитаю.

Після серпневої революції був звільнений. У подальшому займався політичною діяльністю, займав вищі державні пости. Помер 30 березня 1980 року в Ханої. Був одним із найстаріших політиків на посту президента Соціалістичної Республіки В'єтнам.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Christoph, Giebel (2004). Imagined Ancestries of Vietnamese Communism. University of Washington Press. ISBN 0295984295. 
  2. Біографія Тон Дик Тханга
  3. Тон Дик Тханг у Британській енциклопедії
  4. «Trường hợp ông Tôn Đức Thắng». BBC. 2003-09-05. 
  5. Тон Дих Тханг у Великій радянській енциклопедії
  6. «Trường hợp ông Tôn Đức Thắng». BBC. 2003-09-05. Процитовано 2013-02-16. (в'єтн.)
  7. Van, Ngo (1995). Revolutionaries They Could Not Break. London: Index Books(Indexreach Ltd.). с. 9. ISBN 1871518075. 
  8. Van, Ngo (1995). Revolutionaries They Could Not Break. London: Index Books(Indexreach Ltd.). с. 9. ISBN 1871518075.