Тон (музика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тон — синусоїдне звукове коливання. Висота тону визначається частотою звукових коливань і зростає із збільшенням частоти.

Інтервали р:
Див.також:

В музиці -

  • 1) інтервал, міра висотних співвідношень. В нетемперованому строї розрізняють великий тон із співвідношенням частот 8:9 (наприклад співвідношення між нотами доре в тональності до-мажор) та малий тон із співвідношенням частот 9:10 (наприклад співвідношення між нотами ремі в тональності до-мажор). В рівномірно темперованому строї — 1/6 октави, що відповідає співвідношенню частот 1:2^{2/12}.
  • 2) Звук музичний, як функціональний елемент гармонічної системи:
    • ступінь звукоряду (основний, домінантний, субдомінантний, вводні та медіантні)
    • звук акорду (основний, терцовий, квінтовий і т. д.)

Джерела[ред.ред. код]