Топографічна карта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зразок навчальної топографічної карти Снов Y-34-37-В-в масштабу 1:25000

Карти топографічні (рос. карты топографические, англ. topographic maps, англ. surface contour maps; нім. topographische Karten f pl) — докладні, єдині за змістом, оформленням і математичною основою географічні карти, на яких зображені природні і соціально-економічні об'єкти місцевості з властивими їм якісними і кількісними характеристиками і особливостями розміщення.

Класифікація[ред.ред. код]

В Україні розрізняють топографічні карти як:

  • оглядові (1:1000000)
  • оглядово-топографічні (масштаб 1:500 000, 1:200000);
  • топографічні:
    • дрібномасштабні (1:100 000),
    • середньомасштабні (1:50 000, 1:25 000),
    • великомасштабні (1:10 000);
  • топографічні плани (1: 5000, 1:2000, 1:1000, 1:500).

Топографічні карти необхідні для всіх стадій проектно-дослідницьких робіт, які виконуються для топографічного забезпечення геологічні розвідки, розробки родовищ корисних копалин, гідроенергетичного, транспортного будівництва і т. д. Великомасштабні топографічні карти використовують для детального вивчення місцевості, орієнтування на ній, точних вимірів та розрахунків. Топографічні карти середніх масштабів використовують для попереднього проектування залізниць та автомобільних доріг, проведення геологічних досліджень, попередніх розрахунків при проектуванні великих споруд. Дрібномасштабні топографічні карти застосовують при вирішенні завдань науково-дослідного та прикладного характеру щодо використання природних ресурсів, економічного освоєння території, при генеральному проектуванні великих промислових комплексів, навігації та інших роботах.

Великомасштабні топографічні карти являють собою найважливіший матеріал для географічних досліджень території, бо вони містять численну інформацію, яка відсутня і не може бути отримана з літературно-описових джерел[1].

Розграфлення і номенклатура[ред.ред. код]

Розграфлення і номенклатура топографічної карти — нанесення картографічної сітки і умовних позначень. У основі трапецевидного розграфлення лежить карта масштабу 1:1 000 000. На кожному аркуші карти зображено земну поверхню у вигляді трапеції, сторонами якої є зображення меридіанів і паралелей відповідно 4° по широті і 6° по довготі. Номенклатура аркушів цієї карти складається з великої літери латинського алфавіту — A, B, C, D, …, Z, які позначають відповідні 4-градусні широтні смуги — пояси, відлічувані від екватора до полюсів, і арабської цифри 1, 2, 3, 4, …, 60, які позначають номера 6-градусних вертикальних смуг, що відлічуються із заходу на схід проти годинникової стрілки від меридіана з довготою 180°.

Наприклад, на аркуші карти, номенклатура якого М-36, зображена поверхня, обмежена паралелями 48 і 52° і меридіанами 30 і 36° (на схід від Грінвіча). Лінійні розміри по довготі трапецій такої карти стають щораз меншими при віддаленні від екватора до полюсів. Тому в широтній смузі 60-76° аркуші цієї карти здвоюють, а номенклатура такого здвоєного аркуша буде, наприклад, Q-35,36, і розмір його по довготі становитиме 12°, а в смузі 76-88° аркуші карти з'єднують по чотири, так що розмір такої карти по довготі становитиме 24° і матиме номенклатуру, наприклад, Q-33,34,35,36. Ділянка 88-90° зображується одним аркушем. На кожному аркуші цього масштабу пишуть назву найбільшого населеного пункту або іншого географічного об'єкта, наприклад, на аркуші М-36 буде написано Київ. В подальшому аркуш карти масштабу 1:1 000 000 поступово розграфлюється відповідними лініями меридіанів і паралелей на все менші і менші трапеції відповідних масштабів: 1:500 000, 1:200 000 і інші (принципи розграфлювання розроблені та узгоджені на міжнародному рівні). Для позначення номенклатури кожного утвореного аркуша згідно з масштабом до номенклатури початкового аркуша (наприклад, Q-36) дописуються, як прийнято, великі літери кирилиці, римські цифри, арабські цифри тощо.

Пояснення дано для північної півкулі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1974. С. 312.

Література[ред.ред. код]