Топінамбур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Топінамбур
Sunroot top.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Соняшник (Helianthus)
Вид: Топінамбур
Біноміальна назва
Helianthus tuberosus
L.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4233
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Helianthus tuberosus

Топінамбур або земляна груша (Helianthus tuberosusсоняшник бульбистий) — бульбоносна рослина роду соняшників родини айстрових (Asteraceae). У дикому вигляді рослина зустрічається в Північній Америці від штату Мен на захід до Північної Дакоти та на південь до північної Флориди і Техасу[1]. Її бульби їстівні[2], вона вирощується як кормова, технічна і харчова рослина.

Історія[ред.ред. код]

Топінамбур інтродукований з природної флори західного узбережжя Північної Америки. У першому тисячолітті до нашої ери топінамбур вже входив у землеробство місцевих індіанців. В Європу він був завезений у XVII ст. і, завдяки смаковим та лікувальним властивостям швидко поширився.[3][4] В Україну завезено через Балкани і Молдавію.[5]

Опис[ред.ред. код]

Морфологічні особливості[ред.ред. код]

Топінамбур — багаторічна трав'яниста рослина висотою близько півтора метра (іноді до чотирьох метрів) з прямим опушеним стеблом, яйцеподібним листям і жовтими суцвіттями-кошиками діаметром 6—10 см, кожне з 10-20 квітками. Листя попарне на нижній частині рослини та чергується на верхівці. На його підземних пагонах формуються бічні пагони — столони, які за рахунок пластичних речовин на кінцях потовщуються і перетворюються в бульби циліндрової, грушовидної або округлої форми з опуклими бруньками — білих, жовтих, фіолетових, рожевих (залежно від сорту) 7,5–10 см завдовжки та 3–5 см в діаметрі.[2][6] Бульби вкриті тонкою шкіркою без коркового шару, котрий, наприклад, у картоплі є захистом від механічних ушкоджень і в'янення. М'якоть ніжна, соковита, з приємним солодкуватим смаком. Максимальні прирости дає на початку формування бульб у липні–серпні.

Плід — конусовидна сім'янка, складається з оплодня і насінини. Маса 1000 насінин — 7–9 г.

Стрижневий корінь проникає на глибину до 2 метрів.

В умовах Полісся України топінамбур не цвіте.

Фізіологічні особливості[ред.ред. код]

Фітоімунною відповіддю на заморожування бульб є активізація ферментних систем із синтезом інуліну. Такими ферментами, що каталізують накопичення інуліну є сахароза-сахароза-фруктозилтрансфераза та фруктан-фруктан-фруктозилтрансфераза.[7]

Хімічний склад і харчова цінність[ред.ред. код]

За хімічним складом бульби топінамбура близькі до картоплі. За поживністю вони переважають багато овочів і є значно ціннішими від кормового буряка.

Бульби топінамбура містять до 3 % білка, мінеральні солі, 20,0%[8]. На 2-3-й рік галузиться, утворюючи на підземному пагіні до 40 гілок[8] вуглеводів до складу яких входить розчинний полісахарид інулін (16—18 % і більше, що є рідкістю серед бульбових рослин, але нормою серед айстрових), фруктозу, мікроелементи, 2—4 % азотистих речовин, проте майже не містять крохмалю. Досить багаті на вітамін B1 (аневрін), містять вітамін C і каротин. У білку є амінокислоти - лізин, гістидин, аргінін, триптофан, треонін[8].

Топінамбур містить комплекс фруктанів, різні види пектину, сполуки з антиоксидантними властивостями (хлорогенова, неохлорогенова, янтарна, кавова кислоти та ін.), каротиноїди, целюлозу, макро - та мікроелементи, вітаміни а також цінні метаболіти для обміну речовин при таких захворюваннях як туберкульоз, онкозахворювання та інші.[9][10][11][12][13]

Зарості топінамбура

Вміст цукрів у бульбах збільшується залежно від термінів збору за рахунок відтоку поживних речовин зі стебел і листя. За виходом вуглеводів топінамбур у 2 рази переважає цукрові буряки.[14]

Топінамбур має високу кормову і поживну цінність.[15] За рахунок акумуляції сонячної енергії великою листковою поверхнею з ранньої весни до пізньої осені він вважається одним із рекордсменів з урожаю надземної й підземної маси.[15] Надземну масу використовують на силос, а бульби — на корм.

Використання[ред.ред. код]

В харчуванні[ред.ред. код]

Використовують бульби в їжу печеними, смаженими і в сирому вигляді. Восени, взимку і рано навесні: з них готують супи, пюре, салат. З висушених і розтертих бульб готують кавовий напій. Бульби — цінний продукт харчування для діабетиків.

Специфіка зберігання та механічної обробки топінамбура викликає деякі труднощі, тому використання його на підприємствах ресторанного господарства дуже обмежене.

В лікувальній практиці[ред.ред. код]

Найбільш унікальною особливістю бульб топінамбура є наявність у складі вуглеводів інуліну. Найбільш цінною властивістю інуліну вважається його здатність розщеплюватися в організмі людини з утворенням фруктози, яка солодша за цукор, однак менш калорійна, а головне, під час засвоєння організмом не стимулює секрецію інсуліну і не призводить до зносу підшлункової залози. Крім того, інулін відомий як біогенний фактор, що сприяє росту природної мікрофлори кишечнику за різних захворювань, пов'язаних з дизбактеріозами. Використання інуліну в лікувальній практиці сприяє нормалізації діяльності кишечника (усунення запору) і зниженню вмісту ліпідів та холестерину в крові.[16]

Вживання топінамбуру показане при анемії, гіпертонії, аритмії, порушенні кровообігу, атеросклерозі, для модуляції нервової та імунної систем, особливо після тривалих стресів.[17]

В якості енергетичної культури[ред.ред. код]

Топінамбур — одна з провідних біоенергетичних культур. Середній вихід спирту з 1 ц бульб топінамбура - 8-9 л, тобто такий, як і з картоплі.[14] Однак, за вищої його врожайності і значно менших виробничих витратах собівартість спирту з топінамбура є набагато нижчою, ніж з картоплі або зерна. Навіть за порівняно високого врожаю зернових культур (50 ц/га) продукція зерна може забезпечити отримання не більше 1100 л/га спирту, а порівняно невисокий врожай бульб топінамбура (300 ц/га) дає понад 2500 л/га спирту.[18] Для виробництва біоетанолу придатні не лише бульби, але і надземна маса, вихід спирту з якої складає не менше 5 %.[19] За врожайності 30 т/га бульб і 40 т/га стебел вихід біоетанолу становить понад 4,5 т/га. Потенційна врожайність біомаси топінамбуру сягає 200 т/га стебел і 120 т/га бульб, проте середня врожайність не переважає 20-30 т/га бульб.[18]

При використанні топінамбуру для виробництва паливного етанолу, для ферментації інуліну необхідні адаптовані штами дріжджів. В іншому випадку інулін, низько- та високомолекулярні фруктозани топінамбура можуть споживатись більшістю мікроорганізмів тільки після їх попереднього гідролізу до фруктози та глюкози.

В якості фітомеліоранту[ред.ред. код]

Топінамбур є перспективною рослиною-фітомеліорантом придатною для біологічної рекультивації низькородючих субстратів без нанесення шару ґрунту.[20] Проте, це накладає певні обмеження на використання бульб топінамбура, отриманих у перші роки рекультивації. У наступні роки це дає змогу отримати високі врожаї сільськогосподарської продукції на низькородючих ґрунтах.

Сорти[ред.ред. код]

Бульби топінамбура

Поширені на території колишнього СРСР сорти топінамбура: «Київський білий», «Червоний», «Веретеновідний», «Патат», «Майкопський», «Білий», «Скороспілка», «Знахідка», «Волжській 2», «Вадим», «Ленінградський», «Північнокавказький», «Інтерес» (у три рази перевершує врожайність картоплі) та інші.

Шляхом схрещування топінамбура з соняшником створили нову рослину — топінсоняшник. Вперше таке схрещування було проведене в СРСР. На Майкопській дослідній станції дослідники ВІР Н. М. Пасько вивели сорт топінсоняшника "Восторг" (ЗМ-1-156). Бульби у цього сорту великі, овальні, з гладкою поверхнею. Їхній урожай досягає 400 ц/га і більш, зеленої маси — 600 ц/га.

Поряд із невибагливістю до кореневого живлення топінамбур відзначається високою реакцією на добрива, особливо на гній (90 т/га). Деякі дослідники вважають, що застосування добрив, як органічних, так і мінеральних, дозволяє підвищити вихід біомаси у 2–3 рази і рекомендують вносити 40 – 50 т гною і мінеральні добрива в дозах N120-150P90K120 кг/га діючої речовини.[21]

За безперервної культури топінамбура різке зменшення врожаю бульб і зеленої маси спостерігається як на удобрених, так і неудобрених ділянках.

Вирощування[ред.ред. код]

Загалом рослини легко культивувати, їх можна залишати практично без догляду. Росте на чорноземних, дерново-підзолистих, досить зволожених ґрунтах. Топінамбуру була властива висока зимостійкість. Бульби зимують у ґрунті й залишаються життєздатними після зниження температури. Проте якість бульб погіршується, якщо рослини не пересаджуються у родючий ґрунт. За тривалої монокультури топінамбура різко знижується урожай бульб і зеленої маси.[22]

Квітки топінамбура

Залишені після збирання дрібні бульби і столони здатні утворювати на наступний рік порість, яка ускладнює або зовсім виключає можливість вирощувати після нього інші сільськогосподарські культури. Залишені у землі бульби продовжують рости, потенційно перетворюючись на бур'ян. У зв'язку з цим топінамбур здебільшого випадків вирощують на запільних ділянках. Проте, сучасний рівень знань дає змогу ефективно очищати поля від залишків рослин топінамбура, використовуючи методи їх біологічного виснаження.

Топінамбур у сівозміні бажано вирощувати після зернових злакових культур і багаторічних трав, і не можна його вирощувати після картоплі, коренеплодів, баштанних культур, соняшнику.[23][24]

Після топінамбура, як після просапної культури, що сприяє очищенню поля від бур'янів, можна з успіхом висівати будь-яку зернову або зернобобову культуру. У тих випадках, коли немає достатньої впевненості в тому, що поле повністю очищено від топінамбура, краще поміщати після нього першою культурою кормові рослини для отримання зеленої маси (наприклад, виковівсяну сумішку). Така суміш вики з топінамбуром за своєю поживністю вища від звичайної виковівсяної сумішки і з охотою поїдається всіма видами тварин. Існує опрацьована технологія вирощування новоствореного сорту топінамбура Львівський 1 (автори сорту: С.В.Дубковецький, В.Г.Влох), зокрема за вирощування його в сумішках з різними кормовими культурами. Львівським національним аграрним університетом виявлено, що найвищий урожай зеленої маси 60,2 т/га забезпечує сумішка топінамбур + кормові боби + овес, а у сумісних посівах топінамбура із горохом, викою і вівсом забезпечує високий урожай отави – 28,4-29,1 т/га, що підвищує продуктивність одиниці кормової площі.[25]

Розмножується топінамбур бульбами. Протягом літа проходить і закінчує біологічний цикл розвитку як однорічна рослина. В природних умовах може рости монокультурою більше десятків років на одному місці.

Ґрунт готують з осені. Під зяблеве перекопування на 1 м² вносять 2-3 кг органічних добрив і по 20-30 г фосфорно-калійних добрив. Навесні ґрунт спушують або боронують. Висаджують навесні зі схемою розміщення 60х35-40 (ширина міжрядь — 70 см, віддаль між гніздами у ряду — 35-40 см) або 70х40 см на глибину 7-8 см. Після посадки площу боронують і кілька разів спушують міжряддя. Для харчових цілей топінамбур вирощують на одному місці 1-2 роки. Врожайність бульб становить 3,5-4,5 кг з 1 м² [8]. Для зимового споживання бульби викопують восени і зберігають у підвалі, пересипаючи піском. Для весняно-літнього споживання викопують рано навесні до проростання бульб.[8]

Врожайність топінамбура залежить від площі живлення, яка визначається густотою посадки. Однак при відсутності догляду за посівами в наступні роки кількість рослин на одиниці площі збільшується, що пригнічує їх розвиток та врожайність.

Рослини вбирають вологу з більш глибоких шарів ґрунту. Суцільний травостій захищає ґрунт від випаровування вологи, оскільки насадження не провітрюються і на поверхню ґрунту не проникає сонце. Як наслідок, рослини можуть витримувати короткочасні посухи. Високі температури не спричиняють виродження бульб.

Після змикання зеленої маси міжрядь спостерігається пригнічення та відмирання бур'янів на весь період вегетації.

Після скошування зеленої маси в червні з'являються нові пагони рослин, що дає змогу за сезон збирати два врожаї зеленої маси.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Germplasm Resources Information Network: Helianthus tuberosus
  2. а б Purdue University Center for New Crops & Plants Products: Helianthus tuberosus
  3. Влияние рационов, обогащенных инулином и олигофруктозой, на клеточный и гуморальный иммунитет у крыс/ Э.Н. Трушина, Е.А. Мартынова, Д.Б. Никитюк и др. // Вопр. питания. - 2005. - Том 74. - №3. - C. 22-27
  4. Голубев В.Н. Топинамбур. Состав. Свойства. Способы переработки. Области применения. / В.Н. Голубев, И.В. Волкова, Х.М. Кушалаков. - М.: 1995. - С. 31 - 35.
  5. Утеуш Ю.А. Кормові ресурси флори України. (Інтродукція, біологія, використання, основи вирощування, економічна доцільність впрова- дження в культуру) / Ю.А. Утеуш, М.Г. Лобас. — К.: Наукова думка, 1996 — 210 с.
  6. Huxley, Anthony Julian; Mark Griffiths, and Margot Levy (1992). The New Royal Horticultural Society dictionary of gardening. London: Macmillan Publishers. ISBN 0333474945. OCLC 29360744. 
  7. Безусов А. Т., Пилипенко І. В., Средницька З. Ю. Вивчення ферментативних систем топінамбуру для отримання інуліноподібних речовин In Vitro // Наукові праці. Науковий журнал. — 2009, Вип. 36, Т. 2
  8. а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича.  — Киев : Урожай, 1985.  — с.664, ил. Тираж 120 000 екз.
  9. Зеленков В.Н. Культура топинамбура (Helianthus tuberosus L.) - перспективный источник сырья для производства продукции с лечебно-профилактическими свойствами / В. Н. Зеленков: Автореф. дис. докт. с.-х. наук: - М: 1999. - 53 с.
  10. Картофель и топинамбур - продукты будущего./Д. Д. Королев, Е. А. Симаков, В. И. Старовойтов и др.; - М.: - 2007.- С. 236 - 239
  11. 3еленков В.Н. Топинамбур (земляная груша) - перспективная культура многоцелевого назначения. /В.Н. 3еленков, Н. К. Кочнев, Т. В. Шелкова. - Новосибирск: 1993. - С. 18 - 30
  12. Шаин С. С. Топинамбур: новый путь к здоровью и красоте. / С. С. Шаин - М.: ЗАО «Фитон +» - 2000. - 128с.
  13. Кочнев Н. К. Лечебно-диетические свойства топинамбура. / Н. К. Кочнев, Л. А. Решетник. - Иркутск: 1997. - С. 6 - 11
  14. а б Лопушняк В. І., Слобода П. М. Топінамбур як джерело одержання біопалива в Україні // Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряківНаціональної академії аграрних наук. Наукові праці. — 2011, Випуск 12 2011 рік
  15. а б Дубковецький С. В. Агроекологічні аспекти використання топінамбура / С. В. Дубковецький, Н. І. Лагуш, В. С. Борисюк // Екологічні, технологічні та соціально-економічні аспекти ефективного використання матеріально-технічної бази АПК : матеріали Міжнар. наук.-практ. форуму, 17-18 верес. 2008 р. – Львів : Львів. нац. агроуніверситет, 2008. – С. 100-102.
  16. Утеуш Ю.А. Новые перспективные кормовые культуры / Утеуш Ю.А. — К.: Наукова думка, 1991. — 192 с.
  17. Цимбаліста Ю.А. Порівняльний рентгено-флуоресцентний аналіз мінеральних речовин в корінні соняшника однорічного (HELIANTHUS ANNUUM), в бульбах соняшника бульбистого (HELIANTHUS TUBEROSUS) // Український науково-медичний молодіжний журнал. — 2009, №1. ISSN: 1996-353X
  18. а б Дубковецкий С.В.Чудо-топинамбур / Степан Дубковецкий // Зерно №4. – 2006. – С.36-42.
  19. Рейнгарт Э.С. Перспективы использования топинамбура для производства биоэтанола / Э.С. Рейнгарт, Н.К. Кочнев, А.Г.Пономарёв, П.С.Звягинцев //Достижения науки и техники АПК №1,2008. – С.38-40
  20. Дубковецький С., Борисюк В. Топінамбур як культура — фітомеліорант для біологічної рекультивації земель // Вісник Львівського національного аграрного університету. Збірник наукових праць. — 2010, №2
  21. Дубковецький С. В. Топінамбур сорту Львівський / С. В. Дубковецький, В. Г. Влох // Вчені Львівського національного аграрного університету виробництву : каталог наукових розробок. – Львів : ЛНАУ, 2008. – Вип. 8. – С. 23.
  22. Дубковецький С. В. Хімічний склад та поживність кормів з топінамбура / С. В. Дубковецький, В. Г. Влох, А. М. Королік // Вісник Львівського державного аграрного університету : агрономія. – 2001. – №5. – С. 585-589.
  23. Давыдович С. С. Земляная груша / С. С. Давыдович. – М. : Сельхозиздат, 1957. – 92 с.
  24. Топінамбур : вирощування та використання / [Укл. Ф. М. Архіпенко.] – К., 1992. – 22 с
  25. В. Снітинський, В. Влох, Б. Гулько, П. Завірюха, В. Лопушняк, В. Лихочвор, З. Томашівський. Основні досягнення агрономічної науки у Львіському національному аграрному університеті за роки незалежності України (1991-2011) // Вісник Львівського національного аграрного університету. Збірник наукових праць. — № 15(1)

Див. також[ред.ред. код]