Топінамбур
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Топінамбур | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Helianthus tuberosus L. |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Топінамбур або земляна груша (Helianthus tuberosus) — бульбоносна рослина роду соняшників родини айстрових (Asteraceae). У дикому вигляді рослина зустрічається в Північній Америці від штату Мен на захід до Північної Дакоти та на південь до північної Флориди і Техасу[1]. Її бульби їстівні[2], вона вирощується як кормова, технічна і харчова рослина.
Зміст |
[ред.] Опис
[ред.] Морфологічні особливості
Топінамбур — багаторічна трав'яниста рослина висотою близько півтора метрів (іноді до чотирьох метрів) з прямим опушеним стеблом, яйцеподібним листям і жовтими суцвіттями-кошиками діаметром 6—10 см, кожне з 10-20 квітками. Листя попарне на нижній частині рослини та чергується на верхівці. На його підземних пагонах утворюється багато бульб циліндрової, грушовидної або округлої форми з опуклими бруньками — білих, жовтих, фіолетових, рожевих (залежно від сорту) 7,5–10 см завдовжки та 3–5 см в діаметрі[2][3]; м'якоть ніжна, соковита, з приємним солодкуватим смаком.
[ред.] Хімічний склад і харчова цінність
По хімічному складу бульби топінамбура мало поступаються картоплі. По поживності вони перевершують багато овочів і значно цінніше кормового буряка.
Бульби топінамбура містять до 3 % білку, мінеральні солі, розчинний полісахарид інулін (16—18 % і більше, що є рідкістю серед бульбових рослин, але звачане серед айстрових), фруктозу, мікроелементи, 2—4 % азотистих речовин, проте майже не містять крохмалю. Досить багаті на вітамін B1 (аневрін), містять вітамін C і каротин.
Вміст цукрів у бульбах збільшується залежно від термінів збору за рахунок відтоку живильних речовин із стебел і листя.
Загалом рослини легкі в культивуванні, їх можна залишати практично без догляду. Проте якість бульб знижується, якщо рослини не пересаджуються у плодородний ґрунт. Це створює проблеми, бо залишені у землі бульби продовжують рости, потенційно становлячись бур'яном.
[ред.] Cорти
Поширені на території колишнього СРСР сорти топінамбура: «Київський білий», «Червоний», «Веретеновідний», «Патат», «Майкопський», «Білий», «Скороспілка», «Знахідка», «Волжській 2», «Вадим», «Ленінградський», «Північнокавказький», «Інтерес» (у три рази перевершує врожайність картоплі) та інші.
Шляхом схрещування топінамбура з соняшником створили нову рослину — топінсоняшник. Вперше таке схрещування було проведене в СРСР. На Майкопській дослідній станції дослідники ВІР Н. М. Пасько вивели сорт топінсолнечника "Восторг" (ЗМ-1-156). Бульби у цього сорту великі, овальні, з гладкою поверхнею. Їх урожай досягає 400 ц/га і більш, зеленої маси — 600 ц/га.
[ред.] Посилання
- ↑ Germplasm Resources Information Network: Helianthus tuberosus
- ↑ а б Purdue University Center for New Crops & Plants Products: Helianthus tuberosus
- ↑ Huxley, Anthony Julian. The New Royal Horticultural Society dictionary of gardening (1992), Macmillan Publishers. ISBN 0333474945.
 |
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
