Топінамбур
| Топінамбур | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Helianthus tuberosus L. |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Топінамбур або земляна груша (Helianthus tuberosus) — бульбоносна рослина роду соняшників родини айстрових (Asteraceae). У дикому вигляді рослина зустрічається в Північній Америці від штату Мен на захід до Північної Дакоти та на південь до північної Флориди і Техасу[1]. Її бульби їстівні[2], вона вирощується як кормова, технічна і харчова рослина.
Зміст |
[ред.] Опис
[ред.] Морфологічні особливості
Топінамбур — багаторічна трав'яниста рослина висотою близько півтора метра (іноді до чотирьох метрів) з прямим опушеним стеблом, яйцеподібним листям і жовтими суцвіттями-кошиками діаметром 6—10 см, кожне з 10-20 квітками. Листя попарне на нижній частині рослини та чергується на верхівці. На його підземних пагонах утворюються багато бульб циліндрової, грушовидної або округлої форми з опуклими бруньками — білих, жовтих, фіолетових, рожевих (залежно від сорту) 7,5–10 см завдовжки та 3–5 см в діаметрі[2][3]; м'якоть ніжна, соковита, з приємним солодкуватим смаком.
[ред.] Хімічний склад і харчова цінність
За хімічним складом бульби топінамбура близькі до картоплі. За поживністю вони переважають багато овочів і є значно ціннішими від кормового буряка.
Бульби топінамбура містять до 3 % білка, мінеральні солі, 20,0%[4]. На 2-3-й рік галузиться, утворюючи на підземному пагіні до 40 гілок[4] вуглеводів до складу яких входить розчинний полісахарид інулін (16—18 % і більше, що є рідкістю серед бульбових рослин, але нормою серед айстрових), фруктозу, мікроелементи, 2—4 % азотистих речовин, проте майже не містять крохмалю. Досить багаті на вітамін B1 (аневрін), містять вітамін C і каротин. У білку є амінокислоти - лізин, гістидин, аргінін, триптофан, треонін[4].
Вміст цукрів у бульбах збільшується залежно від термінів збору за рахунок відтоку поживних речовин зі стебел і листя.
Використовують бульби в їжу печеними, смаженими і в сирому вигляді. Восени, взимку і рано навесні: з них готують супи, пюре, салат. З висушених і розтертих бульб готують кавовий напій. Бульби - цінний продукт харчування для діабетиків.
[ред.] Cорти
Поширені на території колишнього СРСР сорти топінамбура: «Київський білий», «Червоний», «Веретеновідний», «Патат», «Майкопський», «Білий», «Скороспілка», «Знахідка», «Волжській 2», «Вадим», «Ленінградський», «Північнокавказький», «Інтерес» (у три рази перевершує врожайність картоплі) та інші.
Шляхом схрещування топінамбура з соняшником створили нову рослину — топінсоняшник. Вперше таке схрещування було проведене в СРСР. На Майкопській дослідній станції дослідники ВІР Н. М. Пасько вивели сорт топінсолнечника "Восторг" (ЗМ-1-156). Бульби у цього сорту великі, овальні, з гладкою поверхнею. Їхній урожай досягає 400 ц/га і більш, зеленої маси — 600 ц/га.
[ред.] Вирощування
Загалом рослини легко культивувати, їх можна залишати практично без догляду. Проте якість бульб погіршується, якщо рослини не пересаджуються у плодородний ґрунт. Це створює проблеми, так як залишені у землі бульби продовжують рости, потенційно перетворюючись на бур'ян.
Земляна груша — маловимоглива до умов вирощування. Росте на чорноземних, дерново-підзолистих, досить зволожених ґрунтах. Бульби добре перезимовують в ґрунті.
Розмножують бульбами. Ґрунт готують з осені. Під зяблеве перекопування на 1 м2 вносять 2-3 кг органічних добрив і по 20-30 г фосфорно-калійних добрив. Навесні ґрунт спушують або боронують. Висаджують навесні зі схемою розміщення 60х40 або 70х40 см на глибину 7-8 см. Після посадки площу боронують і кілька разів спушують міжряддя. Для харчових цілей топінамбур вирощують на одному місці 1-2 роки. Врожайність бульб становить 3,5-4,5 кг з 1 м2 [4]. Для зимового споживання бульби викопують восени і зберігають у підвалі, пересипаючи піском. Для весняно-літнього споживання викопують рано навесні до проростання бульб.[4]
[ред.] Посилання
- ↑ Germplasm Resources Information Network: Helianthus tuberosus
- ↑ а б Purdue University Center for New Crops & Plants Products: Helianthus tuberosus
- ↑ Huxley, Anthony Julian The New Royal Horticultural Society dictionary of gardening. — London : Macmillan Publishers, 1992. ISBN 0333474945.
- ↑ а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф.Я. Попович, Б.К. Гапоненко, Н.М. Коваль и др.; Под ред. Ф.Я.Поповича. — Киев : Урожай, 1985. — с.664, ил. Тираж 120 000 екз.
[ред.] Див. також
- Кульбаба лікарська (айстрові)
- Соняшник (айстрові)
