Торнтон Вайлдер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Торнтон Найвен Вайлдер
Thornton Niven Wilder
Thornton Wilder.jpg
Дата народження: 17 квітня 1897(1897-04-17)
Місце народження: Мадісон, США
Дата смерті: 7 грудня 1975(1975-12-07) (78 років)
Місце смерті: Гамден, Коннектикут, США
Громадянство: США США
Мова творів: англійська
Рід діяльності: письменник
Жанр: роман, драма
Нагороди:
Президентська медаль Свободи
Офіційний сайт

Торнтон Найвен Вайлдер (англ. Thornton Niven Wilder, 1897 — 1975) — американський прозаїк, драматург та есеїст, лауреат Пулітцерівської премії (1928, 1938 і 1943).

Біографія[ред.ред. код]

Торнтон Вайлдер народився 17 квітня 1897 року в Медісоні (штат Вісконсін) в родини дипломата, пастора й журналіста, підлітком відвідував німецькомовну школу в Шанхаї, де його батько займав дипломатичну посаду. Почав писати п'єси ще в шкільні роки, коли навчався в Течерській школі. Однокласники вважали його надто розумним і часто дражнили. Школяр Вайлдер багато часу проводив у бібліотеці, де мав спокій від переслідувань однолітків.

Під час першої світової війни Вайлдер служив в Береговій охороні США в Форті Адамс (Ньюпорт, Род Айленд), де одержав звання капрала. У 1916–1917 роки навчався в Оберлінському коледжі. Потім вступив до Єльського університету, де 1920 року отримав диплом бакалавра, а 1925 року, вже в Принстонському університеті, — ступінь магістра (французька філологія). У 1920–1921 роки відвідував Американську академію в Римі. 1926 року опублікував свій перший роман «Каббала» (The Cabala). Комерційно успішним і відомим письменником Вайлдер став після публікації 1927 року роману «Міст Людовика Святого», відзначеного 1928 року Пуліцерівською премією.

З 1930 по 1936 рік читав курс порівняльного літературознавства в Чиказькому університеті. 1938 року одержав другу Пуліцерівську премію за п'єсу «Наше містечко». Цю трьохактову п'єсу згодом було екранізовано. П'єса «Наше містечко» досі залишається однією з найпопулярніших у США і є яскравим прикладом особливої драматичної техніки Вайлдера: у п'єсі є своєрідний оповідач або ведучий п'єси, який відіграє роль хору чи «спостерігача з фортечного муру» в античному театрі (прийом тайхоскопії). Мінімалістичність декорацій вказують у Вайлдера на універсальний характер людських переживань.

Третю Пуліцерівську премію Вайлдер одержав за п'єсу «На волосину від загибелі», прем'єра якої відбулася 1943 року за участі в головних ролях Фредріка Марча та Таллули Банкгеда. Головні теми п'єси збігаються з іншими творами Вайлдера: війна, епідемії, економічна криза та вогонь, як екзистенційний досвід людини. У п'єсі ігноруються часові та просторові рамки, таким чином автор намагався представити основні арехипні етапи розвитку людства.

Під час Другої світової війни Вайлдер став лейтенантом полковником військово-повітряних сил США. Служив в Африці й в Італії. 1945 року демобілізувався з війська. Перекладав з французької, зокрема п'єси Жана-Поля Сартра та Андре Обе. У 1950–1951 роки викладав поетику в Гарвардському університеті. 1957 року творчість Вайлдера була відзначена Премією миру німецьких книгарів[1].

Останнє оповідання Вайлдера Theophilus North було опубліковане 1973 року.

Вайлдер ніколи не був одружений.

7 грудня 1975 року Вайлдер помер уві сні в Гамдені (Коннектикут). Похований на кладовищі Маун Кармел (Гамден).

Твори[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

  • «Кабала» / The Cabala (1926)
  • «Міст короля Людовика Святого» / The Bridge of San Luis Rey (1927)
  • «Жінка з Андроса» /The Woman of Andros (1930)
  • «до неба мій шлях» («Небо — моя обитель») / Heaven's My Destination (1935)
  • «Березневі іди» / Ides of March (1948)
  • «День восьмий» / The Eighth Day (1967)
  • «Теофіл Норт» / Theophilus North (1973)

П'єси[ред.ред. код]

  • «І зазвучить сурма» / The Trumpet Shall Sound (1926)
  • «Ангел, що обурив води, та інші п'єси» / An Angel That Troubled Waters and Other Plays (1928)
  • «Наше містечко» / Our Town (1938)
  • «Купець з Йонкерса» / The Merchant of Yonkers (1938)
  • «На волосину від загибелі» / The Skin of Our Teeth (1942)
  • «Сваха» / The Matchmaker (1954, за п'єсою Йоганна Нестроя, пізніше стала основою мюзиклу «Хелло, Доллі!», 1964)
  • «Алкестіада, або Життя в сонячному світлі» / The Alcestiad: Or, A Life In The Sun (1955)
  • Plays for Bleeker Street (1962)

Оперні лібрето[ред.ред. код]

Кіносценарії[ред.ред. код]

Літературні нагороди та премії[ред.ред. код]

  • 1952 і 1962 — Золоті медалі Американської академії мистецтв та літератури.
  • 1965 — Національна медаль.
  • 1967 — Національна книжкова премія за роман «День восьмий».

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]