Торсіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Деформація торсіона при навантаженні
Торсіоний маятник

Торсіо́н (пруж́ина кру́чення) — стрижень, кінці якого защемлені в деталях, що зазнають пружного кутового зміщення (деформації кручення). Защемлення виконується, наприклад, за допомогою шліцьового з'єднання.

Стрижні виготовляють із пружинних сталей. Торсіони часто застосовують як вали для з'єднання двох деталей, що обертаються носять назву «торсіонні вали». Вони добре компенсують крутильні ударні навантаження, а також, перекоси та неспіввісності.

Модуль кручення[ред.ред. код]

Для математичного опису торсіонів використовується закон Гука для деформацій зсуву:

 T = -\kappa\theta\,

де T — момент сили, прикладеної до торсіона у Н·м;

\theta\, — відносний кут закручення у радіанах на метр довжини стрижня торсіона (рад/м);
\kappa\, — константа вимірювана у Н·м²/рад, що носить назву жорсткість при крученні і характеризується добутком модуля зсуву (модуля пружності другого роду) та полярного моменту інерції:  \kappa = G\cdot I_p. Жорсткість при крученні характеризує момент сили, що потрібен для скручування одиниці довжини стрижня (торсіона) на кут в один радіан.

Застосування торсіонів[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]