Торчеськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Торчеськ — стародавнє місто на Київщині. Початково засноване представниками тюркомовного племені огузів — торками, на території, що їм виділили київські князі, десь у центрі Поросся (нині локалізують у м. Кагарлик (над р. Росава), у с. Ольшаниця Рокитнянського р-ну (понад р. Рось) та/або у с. Торчиця Ставищанського району[1]).

В кінці Х століття окремі групи торків почали переходити на Приазов'я.

У поході Володимира Великого на волзьких булгар 985 року торки брали участь як союзники.

У середині ХІ століття більші орди торків під тиском половців перекочували на чорноморські степи, витиснувши звідти на захід печенігів.

1054 року торки напали на Переяславщину, але були розбиті військом переяславського князя Всеволода Ярославича і вдруге 1060 року — спільними силами князів Ізяслава київського, Всеволода переяславського, Святослава чернігівського та Всеслава полоцького. Після цього одна частина торків переселилася на Балкани, а друга, за дозволом руських князів, оселилася в басейні рік Росі та Росави (центр — місто Торчеськ) і на півдні Переяславщини. Там змішалися з рештками печенігів і берендеїв, отримавши назву «чорних клобуків». Відомий торк Журбан, який за наказом Ізяслава І заснував під Васильковом село Кодаки, збудувавши там фортецю і став на охороні південних кордонів київських земель.

Обов'язком торків було охороняти південні кордони Русі від наскоків половців і брати участь у воєнних походах князів.

Торчеськ часто згадується в літописах до татарського нашестя. Перша згадка датується 1093 роком, коли половці, внаслідок, тяжкої та довгої облоги взяли й знищили його. Наступні згадки датуються другою половиною XII в., де вказується, що це одне з найбільших міст на Пороссі. В кінці XII ст. Торчеськ стає одним із удільних володінь київських князів, в Торчеську утверджується княжий стіл і розміщується руський гарнізон. Торчеськ часто фіґурує як княжа волость, тут перебував в неволі у князя Мстислава угорський королевич Кольоман.

Під час навали хана Батия на Україну (1240), зокрема, під час облоги Києва, загинула велика частина торків, багато їх татари переселили на Волгу, а решта асимілювалася з місцевим населенням.

Посилання[ред.ред. код]

  • Похилевич Л.И. «Сказания о населённых местностях Киевской губернии» (1864)