Тоска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«То́ска» (італ. Tosca) — опера Джакомо Пуччіні, лібрето Луїджі Іллікі і Джузеппе Джакоза за однойменною драмою Віктор'єна Сарду (1887). Прем'єра відбулася в Театрі Костанцо в Римі 14 січня 1900 року.

Дійові особи[ред.ред. код]

Флорія Тоска,знаменита співачка Сопрано
Маріо Каварадоссі,художник Тенор
Барон Скарпіа,шеф поліції Риму Баритон
Чезаре Анджелотті,колишній консул Римської республіки Бас
Ризничий Бас
Сполетта,поліцейський агент Тенор
Шарроне,інший агент Бас
Тюремник Бас
Пастух Альт
Кардинал, суддя, Роберті (кат), писар, офіцер, сержант, солдати, стражники, поліцейські, кавалери, дами, народ

Історія створення[ред.ред. код]

П'єса «Тоска» була написана В. Сарду спеціально для Сари Бернар, і актриса в ній мала величезний успіх. Прем'єра відбулася 24 листопада 1887 в паризькому театрі Порт-Сен-Мартен. Пуччіні побачив п'єсу в міланському театріFilodrammatico. У листі від 7 травня 1889 композитор доручає своєму видавцеві Джуліо Рікорді провести всі необхідні переговори, щоб отримати дозвіл Сарду на написання за його твором опери. П'єса Сарду зацікавила також композиторів Дж. Верді та А. Франкетті, однак, завдяки Рікорді, в кінцевому підсумку права на використання сюжети перейшли саме до Пуччіні. До нового проекту композитор звернувся в перший раз 1895 під час короткої перерви у роботі над партитурою «Богеми». З погодженням з автором, композитор вніс деякі зміни у сюжет драми. Зокрема, Пуччіні наполіг на тому, щоб були прибрані всі другорядні деталі, сюжет був гранично спрощений, а дія максимально прискорена. Зазнав змін і образ головної героїні: з діви, яка вважала гріхом свою любов до художника-вільнодумця, Флорія Тоска перетворилася в талановиту артистку і патріотку Італії.

Прем'єра відбулася в римському Театро Костанцо 14 січня 1900 в присутності присутні королеви Маргарити, президента італійської Ради міністрів Луїджі Пелле, міністра культури Баччеллі і була прийнята без захвату. Їй дорікали за неоригінальність мелодичних ідей, які повторюють попередні знахідки Пуччіні, в натуралізмі, особливої критиці піддалася сцена тортур. 17 березня 1900 прем'єра опери пройшла в Ла Скала під орудою Артуро Тосканіні.

Зміст[ред.ред. код]

Дія відбувається 17-18 червня 1800 р. в Римі, в дні перемоги Наполеона під Маренго.

Дія перша[ред.ред. код]

 Scene depicting a church interior with high stained-glass windows and heavy ornmental columns. The central figure is a high dignatory around whom several figures are kneeling, while in the nbackground can be seen the tall pikes of the Swiss Guard.
Сцена Te Deum, що завершує першу дію; Скарпіа стоїть ліворуч. Фотографія 1914 року постановки в Метрополітен Опера, Нью-Йорк

Анджелотті, республіканець, який втік з ув'язнення, знаходить притулок в римській церкві Сант-Андреа делла Валле. Він ховається в капелі Аттаванті, ключ від якої під статуєю Мадонни залишила його сестра, маркіза Аттаванті. Не помічаючи втікача, до церкви входить ризничий, який приносить їжу для працюючого тут художника Маріо Каварадоссі. За ризничим з'являється сам Маріо: картина з образом Марії Магдалини закінчена лише наполовину. Каварадоссі співає арію "Recondia armonia", де порівнює вигляд своєї коханої, співачки Флорії Тоски, з рисами святої. Ризничий залишає Маріо. Анджелотті, думаючи, що в церкві нікого немає, виходить з капели і зустрічає Каварадоссі, свого старого друга. Їх бесіда перервана стуком у двері: Флорія Тоска вимагає, щоб їй відкрили. Анджелотті знову ховається. Входить Тоска. Ревнивій красуні здається, що на портреті Маріо зобразив її суперницю. Каварадоссі заспокоює її підозри, і вони домовляються зустрітися ввечері у нього, після того, як Тоска виступить у Палаці Фарнезе. Флорія йде. Каварадоссі разом з Анджелотті також залишають церкву - художник вирішив сховати друга у себе вдома.

У цей час в Рим приходить звістка про поразку Наполеона на півночі Італії. З цієї нагоди у церкві готуються до урочистого богослужіння. З'являється Скарпіа, шеф поліції, закоханий у Тоску. Разом з сищиком Сполеттою він виявив докази того, що Анджелотті ховається тут. Одна з доказів - віяло з гербом Аттаванті, який Скарпіа використав, щоб розбудити ревниві підозри Тоски.

Під час богослужіння до церкви входить безліч людей. Поки на честь перемоги над Наполеоном звучить Te Deum, Скарпіа залишається в церкві, він цілком поглинений підступним планом відправити свого суперника Каварадоссі на ешафот.

Дія друга[ред.ред. код]

Палац Фарнезе. У цей же вечір тут святкують перемогу над французами. Скарпіа у своєму кабінеті чує віддалені звуки музики і розмірковує про те, що трапилося за день. З жандармом Ск'ярроне він посилає записку для Тоски. Сполетта обшукав будинок Каварадоссі, не знайшов там Анджелотті, але застав там Тоску. Каварадоссі арештований і приведений до палацу. Його допит пройшов безрезультатно. З'являється Тоска і Каварадоссі встигає таємно сказати їй, що повинна мовчати про те, що бачила у нього вдома. Скарпіа відправляє художника в камеру тортур.

Скарпіа допитує Тоску. Вона спокійна, але лише до тієї хвилини, поки не чує з камери крики катованого Каварадоссі. У відчаї вона видає притулок Анджелотті - він ховається в садовому колодязі. Каварадоссі знову приводять у кабінет Скарпіа. Він розуміє, що Тоска все розповіла. Несподівано приходить звістка про перемогу Наполеона під Маренго. Каварадоссі не приховує своєї радості. Скарпіа віддає наказ стратити його наступного ж ранку.

Заради порятунку коханого Тоска погоджується принести себе в жертву. Скарпіа переконує її, що має створити видимість приготувань до страти Каварадоссі. Він віддає Сполетті необхідні розпорядження і одночасно виписує перепустку для Тоски і художника, щоб вони могли втекти з Риму. Проте коли Скарпіа повертається до неї, щоб обійняти, Тоска завдає йому удару кинджалом. Вона спішно залишає палац, несучи з собою перепустку.

Дія третя[ред.ред. код]

Площа в'язниці Сант-Анджело. Каварадоссі виводять на тюремний дах, тут він буде страчений. Він пише останній лист Тосці. Звучить арія Каварадоссі "E lucevan le stelle". Несподівано з'являється Флорія. Вона розповідає про вбивство Скарпіа, показує коханому перепустку і повідомляє йому, що страта буде не справжньою. Флорія і Маріо впевнені, що вони врятовані.

З'являються солдати на чолі зі Сполеттой. Каварадоссі спокійно встає перед ними. Постріли, Маріо падає, солдати йдуть. Тільки тепер Тоска розуміє, що вона була обманута Скарпіа: патрони були справжніми, і Каварадоссі мертвий. В горі жінка не чує, що солдати повернулися. Смерть Скарпіа виявлена, Сполетта намагається затримати Тоску. Вона кидається з даху замку вниз.

Радянський варіант лібрето[ред.ред. код]

Клавір опери Дж. Пуччіні "Тоска" з новим лібретто

В перші роки радянської влади була здійснена спроба переробки лібрето з перейменуванням опери у «В боротьбі за Комуну». Над лібрето працювали Н. Віноградов і С. Спаський. За задумом авторів, дія проходила у Парижі в 1871 році, головною героїнею стала російська революціонерка Жанна Дмітрієва, її коханим був комунар Арлен, а його суперником - Галіфе, начальник версальських військ. В такому вигляді опера ставилася навіть в Київській опері[1]

Література[ред.ред. код]

  • Ashbrook W. The operas of Puccini, London, 1985.
  • Csampai A., Holland D., Giacomo Puccini: Tosca. Texte, Materialien, Kommentare hrsg. Reinbek, 1987.
  • Jürgen Maehder, Stadttheater Bern 1987/88.
  • Krause E. Puccini, Leipzig, 1985.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]