Тоґон-Темур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тоґон-Темур
Народився 25 травня 1320(1320-05-25)
Помер 23 травня 1370(1370-05-23) (49 років)

Національність монгол
Інші імена Шунь-ді
Титул імператор
Термін 1333—1370
Попередник Ірінджібал
Наступник Білігту
Конфесія буддизм
Батько Хошіла
Матір Маілайті
Рід Чингізіди
Дружина імператриця Ці
Діти 2 сини

Тоґон-Темур (Тогоонтөмөр, 25 травня 1320 —23 травня 1370) — 11-й імператор династії Юань у 13331370 роках. Храмове ім'я Хуей-цзун. За його час монголи у 1368 році залишили Китай.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у 1320 році у родині Хошіли. Після смерті його дядька у 1332 році Туг-Темура, який бажав перебати владу саме Тоґон-Темуру розгорілася боротьба за владу. Зрештою імператором став зведений брат Тоґон-Темура Ірінджібал, але незабаром того було вбито. Після цього тривалий час монгольська знать не могла визначитися із спадкоємцем трону. Зрештою у 1333 році вибір пав на Тоґон-Темура.

Зважаючи на молодість імператора при ньому фактичними правителями стали військовики Байан та Тогто. У 1334 році було скасовано систему іспитів. Проводилася політика на підсилення впливу монголів в адміністрації. Втім уряд у 1336 році стикнувся з фінансовою кризою. Її намагалися подолати за рахунок збільшення податків та підвищення цін на сіль. На початку правління Тоґон-Темура прибуток від соляних копалень становив 30 млн унцій срібла. Проте це не допомогла: постійними стали голод, посуха, повені. Значно збільшився чиновницький апарат, посилювалася корупція. Зрештою у 1340 році внаслідок інтриг Байана було страчено. Того ж року Тогто відновив систему іспитів.

Складна еокномічна ситуація, зловживання чиновників, підвищення податків, стихійні лиха спричинили численні повстання, особливо на території Китаю. У 1351 рцоі спалахнуло велике повстання червоних пов'язок. Водночас посилилися річкові пірати Тогто не зміг до кінця придушити його. Для поліпшення фінансового стану він вирішив випусти ще більше паперових грошей, але це лише посилило інфляцію. Разом з тим на півночі проводилися роботи з розширення посівних площ, Тогто спрямував 120 тисяч вояків на риття канал від ріки Хаунхе до Жовтого моря, південніше півострова Шаньдун.

Втім у 1355 році внаслідок палацових інтриг Тогто було страчено. Після цього центральний уряд остаточно втратив контроль над ситуацією в імперії. Це поглиблювалося розбрадом між монгольськими князями, відстороненням імператора від державних справ. Проте у 1366 році в цілому вдалося придушити повстання червоних пов'язок. Але вже набрав силу очільник інших повстанців Чжу Юаньчжан, який у 1368 році захопив столицю Даду. Тоґон-Темур втік до Монголії. Тут у м. Інчан він сконав 23 травня 1370 року.

Джерела[ред.ред. код]

  • Frederick W. Mote, Denis Twitchett (Hrsg.): The Cambridge History of China. Vol. 7, The Ming Dynasty, 1368–1644, Part I. Cambridge Univ. Press, Cambridge 1988, ISBN 0-521-24332-7