Трайдент (ракета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запуск ракети Lockheed Trident з підводного човна

«Трайдент» (англ. Trident — «тризуб») — сімейство ядерних міжконтинентальних балістичних ракет, обладнаних головними частинами, що розділяються на блоки індивідуального наведення. Призначених для розміщення на підводних човнах. Основним розробником був підроздліл Lockheed Martin Space Systems компанії Локхід Мартін.

Історія розробки[ред.ред. код]

З другої половини 70-х років починається трансформація поглядів американського політичного керівництва на перспективи ядерної війни. Враховуючи думку більшості вчених про згубність для США навіть радянського удару у відповідь, воно вирішило прийняти теорію обмеженої ядерної війни для одного театру воєнних дій, конкретно, Європейського. Для її здійснення були необхідні нові ядерні озброєння.

Міністерством оборони США 1 листопада 1966 а була розпочата дослідницька робота зі стратегічних озброєнь «STRAT-X». Спочатку метою програми була оцінка проекту нової стратегічної ракети запропонованої ВВС США — майбутньої «МХ». Проте під керівництвом Роберта Макнамари були сформульовані правила оцінки, згідно з якими одночасно повинні оцінюватися та пропозиції інших родів військ. При розгляді варіантів проводився розрахунок вартості створюваного комплексу озброєнь з урахуванням створення всієї інфраструктури базування. Проводилася оцінка кількості бойових зарядів, що виживуть після ядерного удару супротивника. Отримана вартість бойових зарядів, що виживуть, була основним критерієм оцінки. Від ВПС США, крім МБР з розгортанням в шахті підвищеної захищеності, поступив на розгляд варіант використання нового бомбардувальника Б-1[5].

ВМС запропонували систему стратегічного озброєння «ULMS» (англ. Undersea Long-range Missile System ). Основою системи були підводні човни з новими ракетами збільшеної дальності «EXPO» (англ. EXpanded «POseidon»). Дальність ракети дозволяла випускати весь боєкомплект одразу після виходу з бази[1].

Програма «ULMS» виграла конкурс «STRAT-X». Заступником міністра оборони США було схвалено рішення координаційного комітету ВМФ ( {1/} ) № 67 від 14 вересня 1971 року по «ULMS». Був затверджений поетапний розвиток програми. На першому етапі в рамках програми «EXPO» створювалася ракета «Трайдент I С-4» збільшеної дальності в габаритах ракети «Посайдон» і розробка нової ПЧАРБ типу «Огайо» . А в рамках другого етапу «ULMS» II — створення ракети великих габаритів — «Трайдент II D5» з підвищеною дальністю. Рішенням міністра від 23 грудня 1971 в бюджет ВМС був закладений прискорений графік робіт з планованим розгортанням ракет в 1978 році.

Усвідомлюючи неможливість отримання нової ПЧАРБ раніше кінця 70-х років в ТТЗ на «Трайдент I С-4» були додані обмеження по габаритах. Вона повинна була вписатися в габарити ракети «Посейдон». Це дозволяло переозброїти новими ракетами тридцять одну ПЧАРБ типу «Лафайєт». На кожну ПЧАРБ мало бути встановлено 16 ракет. Також з ракетами «Трайдент-С4» повинні були ввести в дію 8 човнів нового покоління типу «Огайо» з 24 такими ж ракетами. Через фінансові обмеження, кількість ПЧАРБ типу «Лафайєт», що підлягали переобладнанню, була скорочена до 12. Ними стали 6 човнів типу «Джеймс Медісон» і 6 типу «Бенджамін Франклін».

На другому етапі передбачалося побудувати ще 14 ПЧАРБ типу «Огайо» і озброїти всі човни цього проекту нової БРПЛ «Трайдент II-D5» з вищими тактико-технічними характеристиками. У зв'язку з необхідністю скорочення ядерних озброєнь згідно з договором СНО-2, з ракетами «Трайдент II-D5» було побудовано всього 10 човнів другої серії. А з 8 човнів першої серії були переобладнані на нові ракети тільки 4 ПЧАРБ.

На сьогоднішній день ПЧАРБ типу «Джеймс Медісон» і типу «Бенджамін Франклін» виведені зі складу флоту. А станом на 2009 рік всі 14 знаходяться в строю ПЧАРБ типу «Огайо» оснащені «Трайдент II-D5». Ракета «Трайдент I С-4» знята з озброєння.

В рамках програми «швидкого глобального удару» ведуться розробки з оснащення ракет «Trident II» неядерними бойовими блоками. В якості бойової частини можливе використання або РГЧ з вольфрамовим «голками» [2] , або моноблочної з масою ВВ до 2 т.

Вартість — $ 30.9 млн.

Модифікації[ред.ред. код]

Трайдент I (С4) ( англ. UGM-96A "Trident-I" C4 )[ред.ред. код]

Докладніше: UGM-96A Трайдент I С-4

Генеральний підрядник — фірма «Lockheed Missiles and Space Company». На озброєння ВМС США прийнята в 1979 році. Ракета знята з озброєння.

Трайдент II (D5) ( англ. UGM-133A "Trident-II" D5 )[ред.ред. код]

Докладніше: UGM-133A Трайдент II (D5)

У 1990 році фірмою «Lockheed Missiles and Space Company» були завершені випробування нової балістичної ракети підводних човнів (БРПЧ) «Trident-2» і вона була прийнята на озброєння.

Порівняльні характеристики модифікацій[ред.ред. код]

Характеристика UGM-96A «Trident-I» C4 UGM-133A «Trident-II» D5
Стартова маса, кг 32000 59000
Максимальний вага, що закидається, кг 1280 2800
Боєголовки
  • 8 W76 (100кТ)
  • 8 W88 (475кТ) або
  • 14 W76 (100кТ)
Тип системи наведення інерціальна інерціальна + астрокоррекція + GPS
КВО, м 360 — 500 [Джерело?]
  • 90 з GPS
  • 120 з астрокоррекцією
  • 350 — 500 інерціальна [Джерело?]
Дальність
  • максимальна
  • з максимальним навантаженням
  • 7400
  • 11000
  • 7600 (8 W88)
Довжина, м 10,36 13,42
Діаметр, м 1,88 2,11
Кількість Х Тип ступенів 3 РДТТ 3 РДТТ

Внесок в ядерний арсенал США[ред.ред. код]

У 2008 році на частку ракет Трайдент припадає 32% розгорнутих ядерних боєголовок США.На 14 атомних субмаринах розміщено 288 балістичних ракет. Загальне число боєголовок — 1728, з них 384 — по 455 кт. [3]

Виноски та джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]