Трансгуманізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лого трансгуманізму (один із варіантів)

Трансгумані́зм (від лат. trans — крізь, через, за; лат. humanitas — людяність, лат. humanus — людяний, лат. homo — людина) — раціональний, заснований на осмисленні досягнень та перспектив науки, світогляд, який визнає можливість і бажаність фундаментальних змін у становищі людини за допомогою передових технологій з метою ліквідувати страждання, старіння і смерті, а також значно посилити фізичні, розумові і психологічні можливості людини[1].

Також трансгуманізм це міжнародний інтелектуальний та культурний рух в підтримку використання науки і технологій для вдосконалення людських розумових та фізичних можливостей. Рух розглядає аспекти людського існування як інвалідність, страждання, хвороби, старіння та недобровільна смерть необов'язковими та небажаними. Трансгуманісти покладаються на біотехнології та інші передові технології для розв'язання таких проблем. Також трансгуманізм на рівні із перевагами пов'язаний із низкою небезпек, які можна очікувати від майбутнього.

Символом трансгуманізму є H+ (також >H). Трансгуманізм часто використовуються як синонім до «покращення людини». Хоча перше відоме вживання терміну датується ще епохою Відродження, сучасне значення є продуктом 1980-тих, коли футуристи в США почали організовувати те, що пізніше виросло в рух трансгуманістів. Трансгуманісти передбачають, що люди зможуть колись перетворити себе в істоти з настільки розширеними можливостями, що заслужать звання «постлюдини». Тому іноді трансгуманізм називають «постгуманізмом».

Історія[ред.ред. код]

Ідеї виражені у формі бажань чи думок, які сьогодні можуть бути інтерпретовані як трансгуманістичні, можна віднайти в людській культурі протягом всієї її історії[2].

Вперше саме слово «transhumane» використовував Данте Аліг'єрі у своїй «Божественної комедії»[3] [1312], що принесло цьому терміну широку популярність. В кінці XIX століття про подальшої еволюції людства через подолання обмежень людського тіла, як про бажану перспективу, говорили, зокрема, такі філософи як Френсіс Віллард[4], Микола Федоров і Фрідріх Ніцше.

В сучасному сенсі це слово зустрічається вперше тільки у біолога-еволюціоніста Джуліана Хакслі у його роботі «Релігія без Апокаліпсису»[5] [1927]. У дусі своєї епохи, ознаменованной, зокрема, проникненням методів природничих наук в біологію, становленням генетики як самостійного наукового напрямку і початком визволення повсякденного життя людей від впливу релігії, Хакслі представляв трансгуманізм як нову ідеологію, «віру» для Людства, що входить в нову хвилю науково-технічної революції. Близькі до Хакслі погляди в цей же час розвивав генетик Дж. Б. С. Халдайн[6] і російські космісти. Крах надій на появу реальних способів радикальної зміни біологічної природи людини швидко привів до згасання широкого інтересу до ідей у цій галузі.

У 1966 році ірано-американський футуролог ФМ-2030 (Ферейдун М. Есфендіарі) назвав трансгуманістами людей, що мали особливий світогляд і стиль життя, спрямований на самовдосконалення. Це ті люди, які використовують сучасні досягнення науки і техніки для переходу до «постлюдини» — суті, котрий володіє принципово новими здібностями[2].

Одне з перших визначень трансгуманізму ввів філософ Макс Мор.

У 1998 році філософи Нік Бостром та Девід Пірс заснували Всесвітню асоціацію трансгуманістів[7].

Основні цілі та завдання трансгуманізму[ред.ред. код]

Головною метою трансгуманізму є нескінченне вдосконалення людини, засноване на новітніх відкриттях науково-технічного прогресу. Для досягнення цієї мети трансгуманізм пропонує[8]:

  • всіляко підтримувати технічний прогрес;
  • вивчати досягнення науки і техніки, вчасно запобігати небезпеки і моральні проблеми, які можуть супроводжувати впровадження цих досягнень;
  • розширювати свободу кожної окремо взятої людини, використовуючи науково-технічні досягнення;
  • як можна більш віддалити, а в ідеалі — скасувати старіння і смерть людини, дати йому право самому вирішувати, коли вмирати і чи вмирати взагалі;
  • протистояти вченням та організаціям, що мають цілі, протилежні ідеям трансгуманізму — енвайронменталізм у фанатичній формі (відмова від технічного розвитку, «повернення до природи»), релігійний фундаменталізм, традиціоналізм, та інші форми ідеологій антимодернізму і антипрогресивізму.

Трансгуманісти підтримують розробку нових технологій; особливо перспективними вони вважають нанотехнологію, біотехнологію, інформаційні технології[9], розробки в галузі штучного інтелекту, завантаження свідомості в пам'ять комп'ютера і кріоніку.

Багато трансгуманістів (зокрема відомий футуролог і винахідник Реймонд Курцвейл) вважають, що технічний прогрес, який безперервно прискорюється, вже до 2050 років дозволить створити постлюдину, здібності якої будуть принципово відрізнятися від здібностей сучасних людей. Особливо в цьому допоможуть генна інженерія, молекулярна нанотехнологія, створення нейропротез і прямих інтерфейсів «комп'ютер-мозок».

Також багато трансгуманістів вважають, що оскільки швидкість розвитку техніки збільшується експоненціально, то настане час, коли важливі відкриття будуть відбуватися практично відразу, в один і той же час (явище технологічної сингулярності).

Технології[ред.ред. код]

Технології поліпшення людини ((англ.)[1]) — технології, які можуть бути використані не просто як компенсуючі або заповнюють недоліки функцій інвалідів та хворих людей, але також можуть підвищити здібності і можливості людини на новий, недосяжний раніше рівень.

Реально існуючі технології[ред.ред. код]

Очікувані технології[ред.ред. код]

Критика трансгуманізму[ред.ред. код]

Саме поняття та перспективи покращення людини викликали безліч критики, суперечок і дискусій. Так, Френсіс Фукуяма назвав трансгуманізм «найнебезпечнішою в світі ідеєю»[10][11]. Критика трансгуманізму і його пропозицій має дві основні форми (вони часто доповнюють один одного):

  • «Практичну» — заперечення щодо досяжності цілей трансгуманізму;
  • «Етичну» — заперечення щодо цілей та ідей трансгуманізму, моральних принципів і світогляду тих, хто підтримує трансгуманізм або є трансгуманістом як таким.

Критики часто бачать в цілях трансгуманістів загрозу загальнолюдським цінностям, державним соціальним програмам і поширенню громадянських прав і свобод. Одним із останніх аргументів є зіставлення цілей (а іноді і декларованих методів) трансгуманізму з дослідженнями по євгеніці.

Також проблема трансгуманізму може розглядатися як проблема вибору напрямку шляху вдосконалення людини. На відміну від класичного раціонального (чи почасти релігійного) вирішення цього питання через самовдосконалення з використанням інструменту вільного вибору, тобто поліпшуючи послідовно і поступово на своєму шляху пам'ять, навички та здібності, трансгуманізм передбачає в тому числі і екзогенне втручання, імплантаційний апгрейд також і на фізичному рівні.

Часто критика програми трансгуманізму деякою мірою міститься в художніх творах і фантастичних фільмах, які, проте, часто більше малюють уявні світи, ніж аналізують проблему.

На думку критиків, ідеї трансгуманізму входять у суперечність з їх бажаними цілями: наприклад, безсмертя породить безліч проблем, що розглядаються в антиутопіях, таких як перенаселення планети, низький соціальний рівень, обмеження свобод. Однак, на думку прихильників трансгуманізму, всі ці проблеми можуть бути врегульовані адекватним соціальним управлінням, зокрема, суворим обмеженням народжуваності, а також експансією людства в космос.

Гуманізм, трансгуманізм і постгуманізм[ред.ред. код]

Предметом дискусій залишається питання, чи є трансгуманізм гілкою «постгуманізму», а також те, як варто визначити постгуманізм, беручи до уваги трансгуманізм. Останній часто характеризується як різновид або активна форма постгуманізму, причому як його консервативними, християнськими і прогресивними критиками, так і налаштованими протрансгуманно вченими, які, наприклад, називають його «філософським постгуманізмом». Спільною рисою трансгуманізму і постгуманізму є передбачення якогось нового розумного виду, в який еволюціонує людина. Цей новий вид поповнить або навіть замінить людство. Трансгуманісти підкреслюють еволюційну перспективу, підтримують спрямовану еволюцію, що веде в «постлюдське майбутнє».

Також на трансгуманізм вплинула ідея створення штучного інтелекту, запропонована, зокрема, Гансом Моравцем. Ідеї Моравця і трансгуманізм характеризувалися як «апокаліптична» форма постгуманізму, протиставлена «культурному постгуманізму» в гуманітарних науках і мистецтві. У той час як такий «культурний постгуманізм» спрямовує зусилля на переосмислення відносин людини і машин, які все більше ускладнюються, трансгуманізм не тільки не бажає відмовлятися від застарілих концепцій «автономного вільного суб'єкта», а й поширює їх у постгуманістичну область. Самовизначення трансгуманізму як закономірного продовження ідей епохи Просвітництва узгоджується з цією точкою зору.

Деякі світські гуманісти представляють трансгуманізм результатом руху вільнодумства і вказують, що трансгуманісти відрізняються від основної течії гуманізму концентрацією на технологічних підходах до вирішення проблем людини, в тому числі проблеми його смертності. Однак інші прогресивісти вказують, що постгуманізм чи у його філософських, чи у активістських формах прагне відійти від питань соціальної справедливості, реформування соціальних інститутів та інших центральних проблем Просвітництва до нарцистичних прагнень нескінченного поліпшення людського тіла в пошуках найкращих форм існування. З цієї точки зору, трансгуманізм відходить від цілей гуманізму і Просвітництва.

Течії в трансгуманізму[ред.ред. код]

Лібертаріанський трансгуманізм[ред.ред. код]

Лібертаріанська трансгуманізм — політична ідеологія, що об'єднує лібертаріанство і трансгуманізм[12]. Дослідники, які називають себе лібертаріанськими трансгуманістами (Ronald Bailey з Reason magazine і Glenn Reynolds з Instapundit) виступають на захист права на розширення людських можливостей. На їх думку, вільний ринок — найкращий гарант цього права, оскільки дає велику особисту свободу та процвітання, в порівнянні з іншими економічними системами[13][14].

Лібертаріанська трансгуманісти вважають, що принцип самовласності (англ. self-ownership) — фундаментальна ідея, що об'єднує лібертаріанство і трансгуманізм. Інші принципи, такі як розумний егоїзм і раціональне ставлення до нових технологій, дозволять, на їх думку, досягти суттєвого розширення свобод людини. Завдяки цьому стане можливим побудувати державу, що характеризується повним фізичним, інтелектуальним та соціальним добробутом, а не просто відсутністю хвороб та злиднів[12].

Як непримиренні захисники громадянських прав, лібертаріанські трансгуманісти вважають, що будь-яка спроба обмежити право на розширення можливостей власного тіла є порушенням громадянських прав і свобод. Одночасно з цим, лібертаріанські трансгуманісти виступають проти втручання держави в цю область, так як, на їхню думку, будь-яке втручання держави такого роду обмежує можливість їх вибору.[13][15][16]

Комуністичний трансгуманізм (технокоммунізм)[ред.ред. код]

Комуністичний трансгуманізм об'єднує гуманізм, сцієнтизм і раціоналізм. Цей різновид трансгуманізму вважає, що людство або досягне комунізму, або загине.

У романі Олександра Лазаревича «Мережа Нанотех» описується мета і шлях до її досягнення для розвитку людства в цьому напрямку. Основною ідеєю є те, що за допомогою наномашин можна абсолютно безкоштовно створювати будь-які речі і предмети з діоксиду вуглецю, який рясно представлений в атмосфері, що відповідає принципам комунізму. Далі людина переміщує свою свідомість в штучні канали зв'язку, досягаючи безсмертя.[17]

Техногайянізм[ред.ред. код]

Техногайянізм (від англ. «techno» — технологія і грец. Γαῖα, Gaia, Ge — Гея) — одна із течій захисників природи і трансгуманізму. Представники техногайянізму виступають за активний розвиток нових технологій, які в майбутньому допоможуть відновити навколишнє середовище. Техногайяністи також стверджують, що створення чистих і безпечних технологій — важлива мета для всіх захисників навколишнього середовища[18].

Техногайяністи вважають, що технології з часом стають чистішими і ефективнішими. Більше того, такі галузі як нанотехнологія і біотехнологія можуть дати засоби для повного відновлення навколишнього середовища. Наприклад, молекулярна нанотехнологія дозволить перетворити накопичене на звалищах сміття в корисні матеріали та продукти, біотехнологія дозволить створити спеціальні мікроби, які харчуватимуться відходами виробництв.

На думку техногайяністів, людство в даний час в глухому куті, і єдиний шлях для розвитку людської цивілізації — прийняти принципи техногайянізму та обмежити експлуатацію природних ресурсів[19]. Тільки наука і техніка дозволять людству вийти з цього тупику у стабільно прогресивний розвиток і уникнути катастрофічних наслідків глобальних ризиків[20].

Дослідження філософії трансгуманізму[ред.ред. код]

Ряд наукових організацій і фахівців займаються дослідженнями філософії трансгуманізму. Європейським центром досліджень у цій сфері є Оксфордський університет[21], в США таким є Університет штату Арізона[22].

Відомі філософи-трансгуманісти[ред.ред. код]

Трансгуманізм в масовій культурі[ред.ред. код]

З моменту зародження трансгуманізму створено велику кількість художніх творів різних форм, в яких тим чи іншим чином відображені трансгуманістичні ідеї.

Трансгуманізм у фантастиці[ред.ред. код]

У сучасній науковій фантастиці досить популярна тема розширення можливостей людини засобами науки, створено безліч утопій і антиутопій. Ряд проблем трансгуманізму розглядався за десятиліття до формування руху — у творах Роберта Хайнлайна («Життя Лазаруса Лонга»), Артура Кларка («Кінець дитинства»), Станіслава Лема («Кіберіада»), братів Стругацьких («Хвилі гасять вітер») та інших. Трансгуманізм згадується в британському серіалі «Доктор Хто», не тільки щодо людей (Володарів часу і Далеків), і в американському серіалі Грань.

У творах жанру кіберпанк (і особливо пост-кіберпанк) часто зачіпаються питання, що піднімаються філософією трансгуманізму, популярні «трансгуманістичні» технології та концепції. В якості прикладів таких творів можна назвати «Нейроманта» Гібсона і «Схізматріцу» Стерлінга. У ряді творів жанру пост-кіберпанку (наприклад, «Трансметрополітен») концепції транс-і постлюдства описуються в явному вигляді.

Нижче представлені деякі популярні книги, пов'язані з трансгуманізму:

  • Трилогія «Золотий вік» Джона Райта
  • «Транслюдина», «Сінгомейкери», «Я — сингуляр» Юрія Нікітіна
  • «Акселерандо», «Небо сингулярності», «Оранжерея» Чарльза Стросса
  • «Полум'я над безоднею», «Глибина в небі», «Кінець веселок» Вернора Вінджа
  • Серія «Космічний апокаліпсис» Аластера Рейнольдса
  • «Вентус», «Lady of Mazes» Карла Шредера
  • Серія «The Culture» Іена (М.) Бенкса
  • «Хвилі гасять вітер» А. і Б. Стругацьких
  • «Схізматриця» Брюса Стерлінга
  • "Are You a Transhuman? Monitoring and Stimulating Your Personal Rate of Growth in a Rapidly Changing World "та інші книги Ф. М. Есфендіарі (FM-2030)
  • «Мережа Нанотех» і «Технокосм», автор Лазаревич, Олександр Володимирович[24]

Починають виділяються такі піджанри наукової фантастики як «singularity fiction» і «transhumanist space opera»[25].

Трансгуманізм в музиці[ред.ред. код]

Ідеями трансгуманізму надихалися також багато музикантів (особливо це відноситься до представників різних напрямків індастріалу). Можливо, першопрохідцями в цьому плані були Kraftwerk з їх альбомами «The Man Machine» і «Computer World». З більш сучасних релізів можна відзначити альбоми Cyanotic «Transhuman», Cyberya «Mindcontrol» і Vortech «Posthumanism» (усі ці групи грають індастріал-метал), а також практично всі творчість вітчизняного проекту Complex Numbers, а також Unreal.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Российское трансгуманистичекое движение. Введение в трансгуманизм
  2. а б Ник Бостром. История трансгуманистической мысли (англ.)
  3. The transhumanist Culture
  4. Futurisms: «The means to make the man of the future»
  5. [Huxley, Julian (1927), «Religion Without Revelation», London: E. Benn.]
  6. [Haldane, J.B.S. (1923), «Daedalus: Science and the Future»]
  7. Report on the 2003 Interests and Beliefs Survey of the Members of the World Transhumanist Association
  8. Устав РТД
  9. Известия. Ру: Академик Вячеслав Степин: станет ли человек промежуточным звеном на пути к другой мыслящей субстанции?
  10. Bostrom Responds to Fukuyama's Assertion that Transhumanism is World's Most Dangerous Idea // World Transhumanist Association, 10.09.2004
  11. Bostrom N. A History of Transhumanist Thought // Journal of Evolution and Technology. Vol. 14 (1), April 2005. doi=10.1.1.98.7951
  12. а б The Politics of Transhumanism
  13. а б Bailey, Ronald (2005). Liberation Biology: The Scientific and Moral Case For the Biotech Revolution. Prometheus Books. ISBN 1-59102-227-4.
  14. Reynolds, Glenn (2006). An Army of Davids: How Markets and Technology Empower Ordinary People to Beat Big Media, Big Government, and Other Goliaths. Thomas Nelson. ISBN 1-59555-054-2.
  15. amor mundi: Bailey on the CybDemite Menace
  16. Transhumanism and the Limits of Democracy — Reason Magazine
  17. Александр ЛАЗАРЕВИЧ СЕТЬ «НАНОТЕХ»
  18. Hughes, James (2004). Citizen Cyborg: Why Democratic Societies Must Respond to the Redesigned Human of the Future. Westview Press. ISBN 0-8133-4198-1. 
  19. Rosenzweig, Michael (2005). Win-Win Ecology: How The Earth's Species Can Survive In The Midst of Human Enterprise. Clarendon Press. ISBN 0-19-515604-8
  20. Hughes, James (2004). Citizen Cyborg: Why Democratic Societies Must Respond to the Redesigned Human of the Future. Westview Press. ISBN 0-8133-4198-1
  21. Future of Humanity Institute — Research
  22. ASU Transhumanism
  23. Сотворение Трансчеловека — Российское Трансгуманистическое Движение
  24. Сайт А. Лазаревича
  25. http://www.orionsarm.com/intro/space_opera.html