Трансляційна симетрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Трансляційна симетрія — тип симетрії, при якій об'єкт накладається сам на себе при зсуві на певний вектор, який називається вектором трансляції.

Однорідне середовище накладається на себе при зсуві на будь-який вектор, тож для нього властива трансляційна симетрія.

Трансляційна симетрія властива також для кристалів. У цьому випадку вектори трансляції не довільні, хоча їх існує нескінченне число. Серед усіх векторів трансляції кристалічної ґратки можна вибрати 3 лінійно незалежні таким чином, що будь-який інший вектор трансляції був би лінійною суперпозицією цих векторів із цілими коефіцієнтами. Ці три вектори складають базис кристалічної ґратки, а побудований на них паралелепіпед — примітивну комірку кристала.

Джерела[ред.ред. код]

  • Сироткин Ю.И., Шаскольская М.П. (1979). Основы кристаллофизики. Москва: Наука. 


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.