Траур
Журба́, Жало́ба або Тра́ур (від нім. trauern «оплакувати») — форма зовнішнього вираження жалю або горя через втрату близької людини, групи людей, суспільного лиха, смерті великого державного чи громадського діяча.
У народів різних рас помічаються схожі траурні звичаї, такі як носіння одягу особливого кольору, роздирання одягу, відрізання волосся, нанесення собі поранень або каліцтв, пости, гучні голосіння і вихваляння небіжчика (плач), самогубства, наприклад, самоспалення, безліч табу і заборон, пов'язаних з трауром.
Траур має певну тривалість, приписану звичаями. Передчасне припинення трауру, як правило, засуджується суспільством.
Значення[ред. | ред. код]
В самому простому розумінні траур є синонімом горя з приводу смерті людини. Це слово також використовується для опису культурного комплексу поведінки, в яких беруть участь самі загиблі та ті, що справляє по ним траур. Форми трауру змінювались в різних культурах і розвивалися з плином часу, хоча багато основних рис поведінки залишаються незмінними.
Носіння чорної одягу є одною з основних практик у багатьох країнах, хоча й інші форми одягу, також розглядаються. Ті, що найбільше постраждали від втрати близької людини часто відмовляються від громадських заходів і характреризуються тихою, шанобливою поведінкою.
Скорбота може також застосовуватися по плину якогось часу після смерті, або річниці смерті. В останні роки деякі традиції поступилися місцем менш суворій практиці траутру, хоча багато звичаї і традиції, як і раніше зберігаються.
Традиції[ред. | ред. код]
Звичай носити прикраси або одяг чорного кольору для жалоби походить щонайменше з часів Римської імперії, коли в період жалоби носили тоги з темної вовни.
В період Середньовіччя та Відродження в Європі дещо знімується практика та траурні традиції. Проте, жінки в жалобі та вдови продовжували носили відмінні чорні шапки та покрови, як правило, в стилі консервативної версії поточної моди.
У деяких регіонах Росії, України, Чехословаччини, Греції, Італії, Мексиці, Португалії та Іспанії вдови носили чорний одяг до кінця свого життя. Найближчі родичі померлого також носять чорне протягом тривалого періоду часу.
З 1970-х років під впливом деяких практик жалоби для деяких культур, навіть ті, хто емігрував до Сполучених Штатів, продовжують носити чорне протягом не менше двох років.
Траур в українських звичаях[ред. | ред. код]
- Носіння чорного і темного одягу без яскравих деталей, світлих кольорів.
- У жінок — носіння чорного головного убору (хустки, косинки), а також суконь і спідниць подовження фасонів (того ж чорного кольору).
- Заборона на сміх та розваги.
- Завішування дзеркал чорним крепом.
- На телебаченні і радіо не виходять в ефір розважальні передачі.
Див. також[ред. | ред. код]
- День жалоби
- Шів'а (траур в юдаїзмі)
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Траур |
 |
У Вікісловнику є сторінка Траур. |
- Victorian mourning garb [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.] at Morbid Outlook.
- Museum of Funeral Customs
- The Jewish Way in Death and Mourning By Maurice Lamm
Посилання[ред. | ред. код]
- Жалоба [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 437-438. — 1000 екз.
- Траур // Українська Релігієзнавча Енциклопедія