Траур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Журба́, Жало́ба або Тра́ур (від нім. trauern «оплакувати») — форма зовнішнього вираження жалю або горя через втрату близької людини, групи людей, суспільного лиха, смерті великого державного чи громадського діяча.

У народів самих різних рас помічаються схожі траурні звичаї, такі як носіння одягу особливого кольору, роздирання одягу, відрізання волосся, нанесення собі поранень або каліцтв, пости, гучні голосіння і вихваляння небіжчика (плач), самогубства, наприклад, самоспалення, безліч табу і заборон, пов'язаних з трауром.

Траур має певну тривалість, приписану звичаями. Передчасне припинення трауру, як правило, засуджується суспільством.

Значення[ред.ред. код]

В самому простому розумінні траур є синонімом горя з приводу смерті людини. Це слово також використовується для опису культурного комплексу поведінки, в яких беруть участь самі загиблі та ті, що справляє по ним траур. Форми трауру змінювались в різних культурах і розвивалися з плином часу, хоча багато основних рис поведінки залишаються незмінними.

Носіння чорної одягу є одною з основних практик у багатьох країнах, хоча й інші форми одягу, також розглядаються. Ті, що найбільше постраждали від втрати близької людини часто відмовляються від громадських заходів і характреризуються тихою, шанобливою поведінкою.

Скорбота може також застосовуватися по плину якогось часу після смерті, або річниці смерті. В останні роки деякі традиції поступилися місцем менш суворій практиці траутру, хоча багато звичаї і традиції, як і раніше зберігаються.

Традиції[ред.ред. код]

Катерина Медичі як вдова, 1560

Звичай носити прикраси або одяг чорного кольору для жалоби походить щонайменше з часів Римської імперії, коли в період жалоби носили тоги з темної вовни.

В період Середньовіччя та Відродження в Європі дещо знімується практика та траурні традиції. Проте, жінки в жалобі та вдови продовжували носили відмінні чорні шапки та покрови, як правило, в стилі консервативної версії поточної моди.

У деяких регіонах Росії, України, Чехословаччини, Греції, Італії, Мексиці, Португалії та Іспанії вдови носили чорний одяг до кінця свого життя. Найближчі родичі померлого також носять чорне протягом тривалого періоду часу.

З 1970-х років під впливом деяких практик жалоби для деяких культур, навіть ті, хто емігрував до Сполучених Штатів, продовжують носити чорне протягом не менше двох років.

Траур в українських звичаях[ред.ред. код]

  • Носіння чорного і темного одягу без яскравих деталей, світлих кольорів.
  • У жінок — носіння чорного головного убору (хустки, косинки), а також суконь і спідниць подовження фасонів (того ж чорного кольору).
  • Заборона на сміх та розваги.
  • Завішування дзеркал чорним крепом.
  • На телебаченні і радіо не виходять в ефір розважальні передачі.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]