Траян Бесеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Траян Басеску)
Перейти до: навігація, пошук
Траян Басеску
Траян Басеску

Нині на посаді
На посаді з 20 грудня 2004
Попередник Йон Ілієску

Народився 4 листопада 1951(1951-11-04) (62 роки)
Мурфатлар, Румунія Румунія
Громадянство Румунія Румунія
Національність румун
Професія капітан торгового флоту
Релігія Румунська Православна Церква
Нагороди
Орден Трьох зірок

Траян Басеску (рум. Traian Băsescu; * 4 листопада 1951) — румунський політик, президент Румунії з грудня 2004. Перед тим — капітан торгового судна, з червня 2000 по грудень 2004 року він був мером Бухаресту.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Басеску народився 4 листопада 1951 року в Мурфатларі, селі (пізніше маленьке містечко) біля портового міста Констанца, найбільшого румунського порту на Чорному морі. Його батько був офіцером. У нього є рідний брат Мірча і дві зведені сестри — Іоана та Олена (від першого шлюбу батька).

У 1976 році Басеску закінчив Військово-морський інститут в Констанці і став службовцям торгового флоту в «Navrom», румунської суднової компанії, що належить державі. З 1981 по 1987 він був капітаном на румунських комерційних судах. У 1984 році він був капітаном нафтового танкера «Biruinţa», найбільшого судна румунського комерційного флоту в той час. У 1989 році Траян вирушає до Бельгії, щоб очолити «Navrom Agency» в Антверпені.

З 1989 Басеску був членом Комуністичної партії. Після краху комунізму він стверджував, що входив у цю партію лише для того, щоб піднятися в кар'єрі в торговому флоті.

У квітні 1991 року він став міністром транспорту і залишався на цій посаді до 1992 року, до того моменту, поки не стався розкол. Утворилося дві фракції: Соціал-демократична партія Румунії на чолі з Йоном Ілієску і Демократична партія на чолі з Петре Басеску. У 1992 році Траян був обраний до нижньої палати румунського Парламенту, Палату представників. Він був переобраний на термін з 1996 по 2000 рік.

З листопада 1996 по червень 2000 Басеску був міністром транспорту. У 2001 році він був обраний головою Демократичної партії, перемігши Петре Басеску.

У 2000 році Траян Басеску переміг на виборах в мери міста Бухареста. Він вживав заходів щодо зменшення чисельності бродячих собак, тому що число випадків, коли собаки нападали на людину, було просто величезним. Басеску модернізував системи міського водопостачання та освітлення, а також систему громадського транспорту.

У 2004 році він перемагає на президентських виборах. Вибори в Румунії відбувалися під час Помаранчевої революції в Україні, і під впливом цих події Басеску використовував для своєї виборчої компанії жовто-гарячий колір, як і Віктор Ющенко. Він був затятим прихильником євроінтеграції Румунії. У 2005 році Траян висунув план щодо об'єднання Румунії та Молдови до очікуваного вступу Румунії до ЄС. Цей план не знайшов підтримки з боку керівництва Молдови.

19 травня 2007 пройшов референдум з питання відставки президента Румунії від займаної ним посади. За його результатами більшість тих, хто голосував, висловилися за те, щоб Траян Басеску продовжив виконувати свої обов'язки в якості президента Румунії. Басеску — перший президент в історії Румунії, який був офіційно тимчасово відсторонений.

На чергових президентських виборах, другий тур яких відбувся 6 грудня 2009, чинний президент Румунії Траян Басеску з незначною перевагою, менше 1 % голосів, переміг лідера соціал-демократів Мірчу Джоане.

6 липня 2012 року парламент Румунії проголосив імпічмент Президенту Траяну Басеску, «за» відповідне рішення проголосували 258 з 432 депутатів румунського парламенту[1]. Обов'язки Глави держави тимчасово виконує Голова Сенату Крін Антонеску[2].

29 липня 2012 було проведено загальнонаціональний референдум щодо імпічменту Траяну Бесеску. «За» висловилося 87 % румунів, які взяли участь у референдумі, проте він визнаний недійсним через недостатню явку виборців (46 % громадян)[3]

28 серпня Конституційний суд Румунії визнав референдум з питання про імпічмент таким, що не відбувся. Траян Бесеску відновив свої повноваження на посаді Президента[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]