Требоніан Галл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гай Вібій Требоніан Галл
Gaius Vibius Treboniannus Gallus
Ritratto di trebonianno gallo III sec. dc. 01.JPG
Імператор
Початок правління: 251 р. разом з Волусіаном
Кінець правління: 253 р.
Попередник: Децій Траян і Геренній Етруск
Наступник: Еміліан
Дата народження: 206
Місце народження: Італія
Дата смерті: серпень 253 р.
Місце смерті: Ітерамна
Діти: Гай Вібій Волусіан, Вібія Галла

Гай Вібій Требоніан Галл (лат. Gaius Vibius Treboniannus Gallus; *206—† 253) — імператор Стародавнього Риму у 251—253 роках разом із своїм сином Волусіаном.

Походження та кар'єра[ред.ред. код]

Требоніан Галл належав до давнього етруського роду Вібіїв (лат. Vibii) з Перузії (сучасна Перуджа). Був одружений з Афінією Геміною Бебіаною, мав двох дітей — сина Гая Вібія Волузіана та доньку Вібію Галлу. Требоніан Галл отримав сан сенатора, близько 245 року, виконував обов'язки консула-суфекта, у 250251 роках за правління Деція став губернатором римської провінції Мезія; це призначення продемонструвало довіру, виказану йому імператором Децієм. Керуючи цією провінцією, Галл успішно відбивав постійні напади готських племен і завдяки цьому здобув популярність в армії.

Прихід до влади[ред.ред. код]

У червні 251 року імператор Децій і його син-співправитель Геренній Етруск загинули у битві з готами при Абритті, а його армію було майже повністю знищено. Деякі джерела стверджують, що Галл свідомо запізнився з підкріпленням і навіть уклав таємну угоду з готами, прохаючи їхньої допомоги у заколоті проти імператора, що стало причиною загибелі Деція. Дізнавшись про поразку Деція та Гереннія легіони проголосили імператором Требоніана, попри те, що в Римі залишився молодший син Деція Гостіліан. Політичні та воєнні обставини змусили Галла укласти принизливий мирний договір з готами. Він погодився залишити у їхніх руках величезну здобич та римських полонених (в тому числі, і шляхетного походження), вдосталь забезпечив їхній табір усім, що могло б пом'ягшити їхнє роздратування чи прискорити відступ; він навіть пообіцяв їм щороку виплачувати значну суму грошей, аби надалі готи ніколи не спустошували римські території.

На вимогу Сенату Требоніан визнав законним імператором Гостиліана, можливо, бажаючи уникнути початку нової громадянської війни, але не відмовився від намірів стати імператором.

Коли Галл вирушив до Риму, в імперії спалахнула епідемія чуми, внаслідок якої 13-річний Гостиліан помер. Отримавши абсолютну владу, Требоніан став імператором, а свого сина Волусіана призначив співправителем.

Бронзова статуя Требоніана Галла в Метрополітен-музеї

Правління[ред.ред. код]

Бажаючи здобути підтримку римських громадян, Галл усіма силами боровся з епідемією. Зокрема, він наказав, щоб держава виділила кошти на поховання усіх, хто не міг собі цього дозволити, і цей вчинок приніс йому популярність. Галла часто звинувачують у поновленні переслідувань християн, але єдиним достовірним свідченням цього є його наказ ув'язнити папу Корнелія у 252 році.

Недовге правління Галла було неспокійним, більш того, на кордонах загроза вторгнення стала ще серйознішою. Галлу не вдалося завадити персам захопити Вірменію. Вони вбили вірменського царя Тірідата та відправили у вигнання його сина, а 253 році перський цар Шапур I почав здійснювати напади на східні римські провінції (ці напади не припинялися протягом десяти років). Його військо вдерлося у Месопотамію та Сирію, спустошило Антіохію, забравши з собою велику здобич та численних полонених, без яких-небудь відповідних дій з боку Риму.

У той же час, незважаючи на мирну угоду, укладену у 251 році, готи та інші племена знову перейшли дунайський кордон. Вони не тільки розорили римські провінції, але й здійснили морський похід до Малої Азії, спустошивши землі до самих Ефеса та Пессинунта. Руйнівні наслідки принесла і страшна епідемія чуми, яка на півтора десятиріччя охопила всю Імперію, завдавши незліченних збитків та значно послабивши армію.

Смерть[ред.ред. код]

Монета із зображенням Галла

Уникаючи воєн, Галл втратив довіру армії, яка вже була невдоволена імператором. Коли Марк Емілій Еміліан, губернатор Мезії та Паннонії, здійснив вдалий наступ на готів на північ від Дунаю та розбив ворога влітку 253 року, військовики проголосили його імператором. Під загрозою узурпатора, який вирушив на Рим, Галл проголосив його ворогом народу й почав готуватися захищати трон. Він зібрав кілька легіонів і наказав військам Публія Ліцинія Валеріана повернутися до Риму з верхів'їв Рейну. Проте, незважаючи на ці приготування, до приходу Еміліана Галл зміг зібрати війська, що значно поступалися силам супротивника. Імператор на мав жодного шансу протисояти Еміліану, внаслідок чого військові, не бажаючи випробовувати долю у безнадійній битві, у серпні 253 року вбили Галла та Волусіана поблизу Ітерамни (сучасний Терні) та присягнули на вірність Еміліану.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Sextus Aurelius Victor. Liber de Caesaribus / Ed. Fr.Pichmayr. Leipzig,1970.
  2. Римские историки IV века. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 1997. — 414 с., илл.
  3. М. Грант. Римские императоры / пер. с англ. М. Гитт — М.; ТЕРРА — Книжный клуб, 1998
  4. Zosimus, The New History, Book 1

Посилання[ред.ред. код]