Тренер року НБА

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чоловік, одягнутий в коричневий піджак, білу сорочку та чорну краватку, стоїть перед колажем.
Член Баскетбольного Залу Слави, Ред Ауербах, здобув нагороду за сезон 1964–65 року. Нагорода, пізніше була перейменована на його честь.
Філ Джексон на грі
Член Баскетбольного Залу Слави Філ Джексон здобув нагороду за сезон 1995–96 року, в якому разом з командою здобув рекорді 72 перемоги за регулярний сезон.
Том Тібодо на грі
Головний тренер Чикаго Буллз Том Тібодо здобув нагороду за сезон 2010–11 року.

Тренер року НБА (англ. NBA Coach of the Year Award) — щорічна нагорода Національної баскетбольної асоціації (НБА), яка вручається найкращому головному тренеру команди НБА за підсумками регулярного сезону, починаючи з сезону 1962-63 року. Переможець отримує трофей ім. Реда Ауербаха, названий в честь колишнього головного тренера команди Бостон Селтікс, який здобув 9 титулів Чемпіона НБА в якості тренера Селтікс в період з 1956 по 1966 роки. Переможця обирають по закінченню регулярного сезону, на основі голосів групи спортивних та телевізійних журналістів з США та Канади, кожний з яких складає список тренерів з трьох позицій. Кожний тренер, який отримав перше місце в такому списку отримує 5 очок; друге місце варте 3 очок; третє - 1 очко. Тренер, який набрав в підсумку найбільшу кількість очок, незважаючи на кількість отриманих перших місць, отримує нагороду.[1]

Переможцями цієї нагороди за історію НБА ставали 40 різних тренерів. Дон Нельсон та Пет Райлі отримували нагороди тричі кожен, а Хубі Браун, Білл Фітч, Коттон Фітцсіммонс, Грегг Попович та Джин Шу - двічі кожен. Жоден з тренерів не ставав лауреатом нагороди двічі поспіль. Райлі єдиний лауреат, який отримував три свої нагороди в трьох різних командах. [2] Ларрі Берд єдиний лауреат цієї нагороди, який також отримував нагороду Найцінніший гравець НБА. Білл Шерман та Ленні Вілкенс єдині лауреати нагороди, які були включені до Баскетбольного Залу Слави в якості гравців, а також в якості тренерів. Джонні Керр єдиний лауреат нагороди, який здобув менше перемог аніж поразок за сезон (33–48 з командою Чикаго Буллз в сезоні 1966-67 року). Керра нагородили, тому що він привів Буллз до Плей-оф НБА в перший рік команди в лізі.[3]

Переможці[ред.ред. код]

^ Тренери які є діючими в НБА
Вибраний до Баскетбольного Залу слави як тренер
Діючий тренер, вибраний до Баскетбольного Залу слави як тренер
В–П Кількість виграшів-поразок в відповідний сезон
Виг% Відсоток перемог в відповідний сезон
Тренер (X) Вказує кількість разів здобуття тренером нагороди
Сезон Тренер Громадянство Команда В–П Виг%
1962-63 Галлатін, ГарріГаррі Галлатін США США Сент-Луїс Гокс 48–32 .600
1963-64 Ганнум, АлексАлекс Ганнум США США Сан-Франциско Ворріорс 48–32 .600
1964-65 Ауербах, РедРед Ауербах США США Бостон Селтікс 62–18 .775
1965-66 Шаєс, ДольфДольф Шаєс США США Філадельфія Севенті-Сіксерс 55–25 .688
1966-67 Керр, ДжонніДжонні Керр США США Чикаго Буллз 33–48 .407
1967-68 Гуарін, РічіРічі Гуарін США США Сент-Луїс Гокс 56–26 .683
1968-69 Шу, ДжинДжин Шу США США Балтимор Буллетс 57–25 .695
1969-70 Хольцман, РедРед Хольцман США США Нью-Йорк Нікс 60–22 .732
1970-71 Мотта, ДікДік Мотта США США Чикаго Буллз 51–31 .622
1971-72 Шерман, БіллБілл Шерман США США Лос-Анджелес Лейкерс 69–13 .841
1972-73 Хейнсон, ТомТом Хейнсон США США Бостон Селтікс 68–14 .829
1973-74 Скотт, РейРей Скотт США США Детройт Пістонс 52–30 .634
1974-75 Джонсон, ФілФіл Джонсон США США Канзас-Сіті-Омаха Кінґс 44–38 .537
1975-76 Фітч, БіллБілл Фітч

[a]

США США Клівленд Кавальєрз 49–33 .598
1976-77 Ніссальке, ТомТом Ніссальке США США Х'юстон Рокетс 49–33 .598
1977-78 Браун, ХубіХубі Браун США США Атланта Гокс 41–41 .500
1978-79 Фітцсіммонс, КоттонКоттон Фітцсіммонс США США Канзас-Сіті Кінґс 48–34 .585
1979-80 Фітч, БіллБілл Фітч

[a] (2)

США США Бостон Селтікс 61–21 .744
1980-81 МакКінлі, ДжекДжек МакКінлі США США Індіана Пейсерз 44–38 .537
1981-82 Шу, ДжинДжин Шу
  • (2)
США США Вашингтон Буллетс 43–39 .524
1982-83 Нельсон, ДонДон Нельсон США США Мілуокі Бакс 51–31 .622
1983-84 Лейден, ФренкФренк Лейден США США Юта Джаз 45–37 .549
1984-85 Нельсон, ДонДон Нельсон США США Мілуокі Бакс 59–23 .720
1985-86 Фрателло, МайкМайк Фрателло США США Атланта Гокс 50–32 .610
1986-87 Шулер, МайкМайк Шулер США США Портланд Трейл-Блейзерс 49–33 .598
1987-88 Мо, ДагДаг Мо США США Денвер Наггетс 54–28 .659
1988-89 Фітцсіммонс, КоттонКоттон Фітцсіммонс
  • (2)
США США Фінікс Санз 55–27 .671
1989-90 Райлі, ПетПет Райлі США США Лос-Анджелес Лейкерс 63–19 .768
1990-91 Чейні, ДонДон Чейні США США Х'юстон Рокетс 52–30 .634
1991-92 Нельсон, ДонДон Нельсон США США Голден-Стейт Ворріорс 55–27 .671
1992-93 Райлі, ПетПет Райлі США США Нью-Йорк Нікс 60–22 .732
1993-94 Вілкенс, ЛенніЛенні Вілкенс США США Атланта Гокс 57–25 .695
1994-95 Харріс, ДелДел Харріс США США Лос-Анджелес Лейкерс 48–34 .585
1995-96 Джексон, ФілФіл Джексон США США Чикаго Буллз 72–10 .878
1996-97 Райлі, ПетПет Райлі США США Маямі Гіт 61–21 .744
1997-98 Берд, ЛарріЛаррі Берд США США Індіана Пейсерз 58–24 .707
1998-99 Данліві, МайкМайк Данліві США США Портланд Трейл-Блейзерс 35–15 .700
1999-00 Ріверс, ДокДок Ріверс

^

США США Орландо Меджик 41–41 .500
2000-01 Браун, ЛарріЛаррі Браун

^

США США Філадельфія Севенті-Сіксерс 56–26 .683
2001-02 Карлайл, РікРік Карлайл

^

США США Детройт Пістонс 50–32 .610
2002-03 Попович, ГреггГрегг Попович

^

США США Сан-Антоніо Сперс 60–22 .732
2003-04 Браун, ХубіХубі Браун
  • (2)
США США Мемфіс Ґріззліс 50–32 .610
2004-05 Д'Антоні, МайкМайк Д'Антоні

^

США США[b] Фінікс Санз 62–20 .756
2005-06 Джонсон, ЕйверіЕйвері Джонсон

^

США США Даллас Маверікс 60–22 .732
2006-07 Мітчелл, СемСем Мітчелл США США Торонто Репторз 47–35 .573
2007-08 Скотт, БайронБайрон Скотт

^

США США Нью-Орлінс Горнетс 56–26 .683
2008-09 Браун, МайкМайк Браун

^

США США Клівленд Кавальєрз 66–16 .805
2009-10 Брукс, СкоттСкотт Брукс

^

США США Оклахома-Сіті Тандер 50–32 .610
2010-11 Тібодо, ТомТом Тібодо

^

США США Чикаго Буллз 62–20 .756
2011-12 Попович, ГреггГрегг Попович

^ (2)

США США Сан-Антоніо Сперс 50–16 .758
2012-13 Карл, ДжорджДжордж Карл

^

США США Денвер Наггетс 57–25 .695

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Був обраний до десятки найкращих тренерів за історію НБА[4]
  2. Майк Д'Антоні також є громадянином Італії.[5]

Посилання[ред.ред. код]

Головні
Додаткові
  1. «Ейвері Джонсон з Далласу названий Тренером року НБА сезону 2005-06». NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. 2006-04-28. Архів оригіналу за 2012-03-28. Процитовано 2008-07-12. 
  2. «Головний тренер Гіт Пет Райлі приєднується до Баскетбольного Залу в 2008 році». ESPN. 2008-04-07. Архів оригіналу за 2012-03-28. Процитовано 2008-07-12. 
  3. «Біографія Джонні "Ред" Керра». NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. Архів оригіналу за 2012-03-28. Процитовано 2008-07-15. 
  4. «Десятка найкращих тренерів за історію НБА». NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. Архів оригіналу за 2012-02-18. Процитовано 2008-07-12. 
  5. «Майк Д'Антоні». NBA.com. Тернер Спортс Інтерактів, Інк. Процитовано 17 серпня 2008 року.