Третій Рим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Російської імперії.

«Третій Рим» — релігійно-політична доктринальна міфологія (міф, міфологема) 16 — 17 ст., яка мала за ціль підкріпити легітимність претензій Москви на «Візантійську спадщину».

Московське царство за нею ставало спадкоємцем двох іст. Римів — Старого й Нового (Візантії): коли перший Рим упав під навалою германців (476), а Візантія була завойована турками — мусульманами (1453), їхня роль, на думку московських державників повинна була перейти до Москви — «Третього Риму», як останньої підпори православного християнства на землі. «Два убо Рима падоша, а третій стоит, а четвертому не быти» — цю формулу розвинув у своїх «посланіях» до В. кн. Івана III Васильовича (1504—1505), і В. кн. Василія Івановича (1510—1511) «старець» ігумен Псковського Єлеазарського монастиря, Філотей (Філофей).

Підґрунтя[ред.ред. код]

Формальним ґрунтом для висунення цієї доктрини було одруження другим шлюбом московського правителя великого князя Івана ІІІ на племінниці останнього візантійського імператора Констянтина ХІ — Софії Палеолог. Візантійська імперія мала тоді неабиякий культурний, релігійний та політичний вплив на всю середньовічну Східну Європу. З ближнього оточення Софії Палеолог походили ідеї, що сформулював в своєму посланні старець Філофей. Однак дослідники підмічають, що формально Софія не мала прав на Константинопольський престол, бо походила з «бокової гілки» Палеологів, тобто не була прямим нащадком візантійського імператора. Рушійним мотивом появи тези про 3-й Рим була боротьба князів московських за цесарський (імператорський, царський) титул, та за домінацію князівства московського серед інших східнослов'янських князівств, недавніх васалів Золотої Орди.

Генеза[ред.ред. код]

Генеза власне теорії «Третього Риму» має значно давніше походження, вона пережила довгу й складну еволюцію. Початки її пов'язані з історією другого Болгарського царства, яке претендувало на роль спадкоємця Візантійської Імперії. Духовні особи балканського походження занесли цю ідею до Східної Європи: через Україну до Новгорода і Пскова, де вона знайшла придатний ґрунт, а згодом з відповідними змінами була засвоєна на Московщині. Концепція Філотея в її остаточному оформленні («Москва — Третій Рим, а четвертому не бути») стає в середині 16 ст., за царювання Івана IV Ґрозного, популярною у колах московського уряду й Церкви. Московські книжники того часу, під керівництвом митрополіта Макарія, пов'язували особу царя не тільки з Візантією, але й зі старим Римом (походження московської династії «від Авґуста цісаря»). Теорія «Третього Риму» була повторена в акті утворення Московського патріархату («Уложенная Грамота» 1589). Занедбана під час Смути поч. 17 ст., вона відродилася за царя Олексія Михайловича й патріарха Нікона, зокрема по приєднанні України 1654 року, і, хоч не стала офіційною урядовою доктриною, мала великий вплив на політику Московської держави й Церкви і здобула собі широку популярність у другій половині 17 ст., від вищих сфер уряду й Церкви до опозиційних кіл населення, зокрема серед т. зв. роскольників — старообрядців (писання М. Добриніна-Пустосвята, «Соловецька чолобитна» тощо). Тим самим вона стала основою й дороговказом національної ідеології й імперіалістичної політики Росії на майбутнє. Впливи й відгуки теорії «Третього Риму» були помітні в російській літературі й публіцистиці 18 — 19 ст.

Наступні трансформації[ред.ред. код]

Слов'янофільство[ред.ред. код]

«Слов'янофільство» — великодержавницька концепція та монархічна доктрина Російської імперії. Як офіційна державна ідеологія існувала у виді популярної формули: «самодержавіє, православіє, народність», що була сформульована російським міністром освіти графом С. С. Уваровим під час царювання Миколи І Романова і була підґрунтям абсолютистської московської держави та її зовнішньої експансії.

Радянський соціалізм[ред.ред. код]

«Російський світ»[ред.ред. код]

Докладніше: Російський світ

«Російський світ» — церковна за формою, але за думкою оглядачів та аналітиків геополітична за своєю суттю концепція, котру висунув в своїй програмній промові 3 листопада 2009 московський патріарх Кирил та повторив її в Одесі під час візиту в Україну в 2010 році[1]. Після історичних невдач доктрин «Третього Риму» та слов'янофільства, що були розраховані спочатку на весь християнський а потім на слов'янський світ, «російський світ» («гундяєвщина») орієнтована лише на східнослов'янські країни Східної Європи — тобто на Україну та Білорусь і водночас веде РПЦ до ізоляції.[2].

Ідеями «Російського світу» користаються як виправданням для відродження Російської імперії. .[3].

Література[ред.ред. код]

  • Лурье Я. Идеологическая борьба в русской публицистике конца XV — начала XVI века. М. — П. 1960.
  • Малинин В. Старец Елеазарова монастиря Филофей и его послання. К. 1901
  • Оглоблин О. Московська теорія III Риму в XVI — XVII ст. Мюнхен 1951
  • Полонська-Василенко Н. Теорія III Риму в Росії протягом XVIII та XIX сторіч. Мюнхен 1952
  • Medlin W. Moskow and East Rome. Genève, 1952
  • Schreder H. Moskau das Dritte Rom. Hamburg, 1929: 2. Aufl.: Darmstadt, 1957
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.