Трибологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Триболо́гія (або трибо́ніка) (від грец. tribos — тертя) — наука про тертя, зношування, змащування та контактну взаємодію поверхонь твердих тіл при їх відносному русі.

Загальний опис[ред.ред. код]

Трибологія - наука, що досліджує процеси контактної взаємодії деформівних тіл. Областю трибологічних досліджень є зокрема процеси тертя і зношування. Розділ фізики, що вивчає процеси взаємодії твердих тіл при їх відносному переміщенні. Трибологія вивчає безпосередньо процеси тертя, а триботехніка – їх застосування у вузлах машин. В останні роки в триботехніці отримали розвиток нові розділи – трибохімія, трибофізика і трибомеханіка.

  • Трибометрія – сукупність методів вимірювання сил зовнішнього тертя, коефіцієнта тертя, порогу зовнішнього тертя й визначення стійкості проти спрацювання.
  • Трибомеханіка – розділ трибології, що вивчає механіку взаємодії контактуючих поверхонь при терті.
  • Трибофізика – розділ трибології, що вивчає фізичні аспекти взаємодії контактуючих поверхонь при їх взаємному переміщенні.
  • Прикладним розділом трибології, який охоплює розрахункові та інші методи конструювання, виготовлення, експлуатації, діагностування й ремонту трибоспряжень, є Триботехніка.
  • Трибохімія – розділ механохімії i трибології, що вивчає хім. і фіз.-хім. перетворення речовин під впливом механічної енергії тертя.

Поняття трибології[ред.ред. код]

До загальних понять Трибології відносяться такі терміни:

  • Зовнішнє тертя — явище опору відносному переміщенню, що виникає між двома тілами в зоні зіткнення поверхонь по дотичних до них, супроводжуване дисипацією енергії.
  • Зношування — процес руйнування і відділяння матеріалу з поверхні твердого тіла.
  • Знос — результат зношування, визначуваний у встановлених одиницях. Величина зносу може виражатися в одиницях довжини, об'єму, маси і ін.
  • Зносостійкість — властивість матеріалу чинити опір зношуванню в певних умовах тертя. Вона оцінюється величиною зворотної швидкості зношування.
  • Тертя спокою — тертя двох тіл при мікропереміщеннях до переходу до відносного руху.
  • Тертя руху — тертя двох тіл, що знаходяться у відносному русі.
  • Тертя ковзання — тертя руху двох твердих тіл, при якому швидкості тіл в точках торкання різні за величиною і напрямком.
  • Тертя кочення — тертя руху двох твердих тіл, при якому їх швидкості в точках торкання однакові за величиною і напрямком.
  • Сила тертя — сила опору при відносному переміщенні одного тіла по поверхні іншого під дією зовнішньої сили.
  • Швидкість ковзання — різниця швидкостей тіл у точках торкання.
  • Коефіцієнт тертя — відношення сили тертя двох тіл до нормальної сили, що притискує ці тіла одне до одного.
  • Коефіцієнт зчеплення — відношення найбільшої сили тертя спокою двох тіл до нормальної сили, що притискує тіла одне до одного.

Етапи розвитку[ред.ред. код]

Основоположниками науки про тертя є Леонардо да Вінчі, який ще у 1519 році стверджував, що сила тертя, що виникає при контакті тіла з поверхнею іншого тіла, пропорційна навантаженню (силі притискування), спрямована проти напрямку руху і не залежить від площі контакту, Гільом Амонтон, який через 180 років встановив незалежність сили тертя від номінальної площі контакту, і Шарль Оґюстен Кулон, котрий у 1781 році остаточно ввів поняття коефіцієнта тертя як відношення сили тертя до навантаження, надавши йому значення фізичної константи, що повністю визначає силу тертя для будь-якої пари матеріалів, які контактують в умовах тертя.

Етапи розвитку трибології пов'язані із створенням корабельної техніки, металообробної промисловості, залізничного транспорту, автомобільної промисловості, авіації і космонавтики. Процес розвитку трибології можна підрозділити на такі етапи:

  1. вчення про тертя і зношування деталей машин;
  2. конструктивні рішення питань тертя і зношування;
  3. технологічні методи підвищення зносостійкості деталей;
  4. експлуатаційні заходи щодо підвищення довговічності машин.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Гаркунов Д. Н. Триботехника (износ и безызносность): Учебник. — 4-е изд., перераб. И доп. — М.: «Издательство МСХА», 2001. 616с.
  • Карагельский И. В. Трение и износ. М.: Машиностроение, 1962. 382с.
  • Гаркунов Д. Н. Триботехника. М.: Машиностроение, 1985. 327с.
  • Машков Ю. К. Трибология конструкционных материалов. -Омск: ОмГТУ, 1996.
  • Кіндрачук М.В., Лабунець В.Ф., Пашечко М.І., Корбут Є.В. Трибологія: підручник/ МОН. – Київ: НАУ-друк, 2009. – 392 с.
  • Поверхностная прочность материалов при трении. Справочник / Под ред. Б.И. Костецкого. – Киев: Техника, 1976. – 291 с.
  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.