Трибухівці (Бучацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Трибухі́вці
Вигляд на село
Вигляд на село
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада Трибухівська сільська рада
Код КОАТУУ 6121282001
Основні дані
Перша згадка 1578
Населення 4 308
Територія 7.900 км²
Густота населення 545.32 осіб/км²
Поштовий індекс 48431
Телефонний код +380 03544
Катойконіми трибухівчани, трибухівчанин, трибухівчанка
Географічні дані
Географічні координати 49°02′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д. / 49.04111; 25.46000Координати: 49°02′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д. / 49.04111; 25.46000
Водойми р. Вільховець
Найближча залізнична станція Пишківці
Місцева влада
Адреса ради с. Трибухівці
Сільський голова Шолохов Григорій Васильович[1]
Карта
Трибухі́вці (Україна)
Трибухі́вці
Трибухі́вці
Трибухі́вці (Тернопільська область)
Трибухі́вці
Трибухі́вці
У Вікіпедії є статті про інші географічні об'єкти з назвою Трибухівці

Трибухі́вці — село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Вільховець, на сході району. Центр сільради. У 1961–1991 рр. називалося Дружба. При Трибухівцях є хутори Заниво та Поперечки, приєднано хутір Завадина; хутори Верховина, Довговина, Кут виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців.

Загиблі в боях з червоним, вбиті окупантами[ред.ред. код]

Багрій Григорій Семенович (1922-1946, в бою біля Цвітової, там похований), Борис Михайло Пилипович (1919-?, арештований 1941), Вахович Василь Григорович («Ясен», 1922-1945, в бою на Круковій горі), Велещук Микола Григорович (1922-1945, в бою на Круковій горі), Велещук Олекса (1920-?), Качур Степан Семенович (1922-1945, в бою на Круковій горі), Пискливець Іван Григорович («Чорний», 1922-1945, в бою на Круковій горі), Велещук Іван Пилипович (1921-1945, в біля Григорова Монастириського р-ну), Гуляк Михайло Миколайович («Ох», 1925-2.4.1949, Трибухівці), Гуляк Микола Миколайович (1906-1947, Чортківська тюрма), Гуляк Катерина (1947, при облаві в с. Джурин), Голик Максим Васильович («Гай», 1925-1945, вбитий Йосипом Рудиком), Гринів Михайло Степанович (1925-1945, с. Слобідка), Каліка Василь, Качур Костянтин Данилович («Залізняк», 1922-1945, сотник УПА, воював на Сокальшині 1942 року, там загинув), Качур Петро (1922-?), Курило Степан Михайлович (1923-1949, Бучацька тюрма), Леськів Левко Антонович (1922-?), Леськів Степан Антонович (1926-?, Ріпинці), Лучка Микола Семенович («Музика», 1924-1946, заарештований в криївці, Чортківська тюрма), Нагайовський Григорій, Настин Іван Йосипович (1922-?, під час допиту на проборстві, Цвітова), Невістюк Михайло федорович («Сулима», 1915-?, Жизномир), Невістюк Григорій Федорович («Вир», 1923-?, Цвітова), Невістюк Степан федорович («Тур»,1925-?, Устя-Зелене), Невістюк Семен (1914-?, Пишківці), Нетребяк Михайло Іванович («Рішучий», 1926-1946, Поляниця), Олексевич Михайло Михайлович (1922-?, Симінче), Остапів Степан («Міцний», 1912-1945, Слобідка), Потюк Ілля Григорович («Ісай», 1922-?, Новоставці), Потюк Михайло (1912-1944, Франківщина), Падлецький Михайло (1905-?, арешт 1941), Поселюжний Микита Степанович (1912-1947, Карпати), Пукало Григорій, Римар Максим (1896-1946, розстріл), Римар Іван Максимович (1922-1947, Полівці), Рачковський Григорій (1921-1945), Собко Павло Григорович (1925-1945, «Руцка», розстріл), Свестіль Йосип Михайлович (1924-1948, Симінче), Тимчишин Дмитро Васильович («Меч», 1922-1947(8), хутір Верховина, с. Пишківці), Тимчишин Григорій Андрійович (1922-1945, вул. Отинівка), Тимчишин Михайло, Зозуля Василь Степанович (1924-1944, Ягольницьке поле), Зозуля Павло Казимирович (1921-?), Цюп'як Федір Михайлович (1905, Пилява-1941, Малі Заліщики; член ОУН з 1939, підпільник, виготовляв зброю, був у групі «Довга»), Шпилька Микола Семенович (1924-1947)

Історія[ред.ред. код]

Палац Городиських
Trybukhivtsi. Rome church 1.jpg
Trybukhivtsi. Rome church.jpg

Перша письмова згадка (на 21 березня 2013 р.) як власність Бучацьких, після яких власником у 1611 р. став Станіслав Ґольський.

У 1672 р. згадане в щоденнику Ульріха фон Вердума.

У 1680 р. після демаркації польсько-турецького кордону залишились у складі Речі Посполитої.

12 вересня 1702 р. дідичем був Стефан Потоцький — фундатор монастиря оо. василіян у Бучачі[2]

У 1810 році дідич села — Іґнацій Красіцький (пом. 20 жовтня 1844), від якого перейшли в руки доньки Ружі — дружини Адама Орловського (вказаний власником у 1832 р.).

З кінця 1840-х до початку 1870-х дідичами були вірмени Захаріяш та Францишек Кшиштофовичі, в другій половині 1870-х — граф Теодор Лянцкоронський[3].

Найпізніше з 1886 року до початку другої світової війни дідичами були Корнель (†1898), Францішек (*1871-†1935, портретист, батько Ядвіґи Городиської), Корнель (*1904-†1940).

Діяли «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші українські товариства.

Перший колгосп створили у квітні 1940 року.

1941 року в селі поблизу цвинтаря біля центральної дороги насипали 6-кутну символічну могилу, обклали насип камінними цоколями висотою 80 см, поверхню - дерном. В середину помістили землю, политу кров'ю в'язнів Чортківської тюрми, на вершині встановили березовий хрест. Знизу поставили плиту, на якій викарбували 2 шаблі, тризуб, надпис: «Спіть, хлопці, спіть. Про кращу долю і волю України сніть.» Плиту червоні окупанти знищили 1944 року, насип розгорнули 1950-го.[4]

Чимало хлопців воювали в лавах УПА. Під час однієї з облав, в якій, за спогадами Ганни Семирозум, брали участь ковпаквці, у січні 1945 відбулась перестрілка між упівцями та ними. Кілька ковпаківців вбили, зокрема, «їх старшого» — у відповідь «визволителі» підпалили хату, де виявили повстанців. Згоріла заживо худоба, все майно.[5]

Бучацький аграрний коледж на початку ХХІ століття змінив «місце прописки» на село.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (XVI-XVII ст., дерев'яна),
  • Церква святої Параскеви (1847 р., відбудована 1994 р., кам'яна),
  • Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926 р., мурована),
  • Костел Неустанної Помочі Божої Матері (земельну ділянку, кошти надав Ф. Городиський;[6] 1903–1936, відбудована в 1990-х), 5 капличок.
Трибухівці. Костел.JPG
Костел Неустанної Помочі Божої Матері (1936)

Був тут ще палац Городиських у неоготичному стилі[7] (тепер на цьому місці — залишки господарських приміщень виробничої частини колишнього Бучацького радгоспу-технікуму — тепер Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ), але в 1944 р. його було підірвано. В 1957 році рештки споруди повністю розібрали.

Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970, реконструйовано 1984), на могилі воїна ЧА В. Грамоти (1979), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлено 1991).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, дільнична сімейна лікарня, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, фермерські господарства, 10 торгових закладів; у селі розташоване центральне приміщення Бучацького аграрного коледжу.

Населення[ред.ред. код]

У 2007 році в Трибухівцях проживало 4232 особи.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

  • Герой соціалістичної праці, ланкова Олена Мокій.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  2. Акти ґродські та земські. — Львів, 1935. Т. 25. — 777 с., (пол.-лат.) с. 52
  3. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. 368 s., 508 il. ISBN 978-83-89273-79-6 s. 283.
  4. Страшків С. «Трибухівці. Минуле і сьогодення… С. 51
  5. Страшків С. «Трибухівці. Минуле і сьогодення… С. 50
  6. Biernat M. Kościół parafialny p.w.Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… s. 286
  7. Історія, фото палацу Городиських в Трибухівцях
  8. Х. Весна, Б. Мельничук. Кізюк Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2005. — T. 2: К — О. — ISBN 966-528-199-2. — С. 75
  9. Дем'янова І. Балюк Леся Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2010. — T. 4: А — Я (додатковий). — ISBN 978-966-528-318-8. — С. 29

Література[ред.ред. код]

  • Уніят В., Яворський Г. Трибухівці / Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2008. — T. 3: П — Я. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 467.
  • Страшків С. «Трибухівці. Минуле і сьогодення». — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004.— 120 с., іл.
  • Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. 368 s.; 508 il. ISBN 978-83-89273-79-6 s. 283-293 (пол.).
  • Trybuchówce (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII (Szlurpkiszki — Warłynka). — S. 527. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.