Триглав (божество)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Триглав у Воліні Польща

Тригла́в — божество слов'ян, а точніше божественний принцип триєдності світу. Він є чи не найменш досліджений з усіх слов'янських божеств. Великий Триглав включає в себе множинність інших Богів, які, в свою чергу, складають малі триглави.

Символіка Триглава[ред.ред. код]

Найдавніші зображення Триглава, їх вік п'ять тисяч років, були знайдені в долині ріки Інду і в ведійській релігії звалися — Трімурті. Це була чоловіча постать з трьома обличчями і рогами.

Слов'яни в образі Триглава бачили триєдність Богів: Сварога, Перуна і Святовита[Джерело?], які насправді є язичницькою Трійцею. Побутує думка, що християнство запозичило культ святої Трійці саме з язичництва, адже це вірування є набагато старше від християнської догматики і за яке сперечалися єпископи ще на Нікейському соборі в 325 році.

Давній хронікар Еббон про значення Триглава писав: він має три голови, «бо під його владою є три держави, а саме Неба, Землі і Підземелля».

Троїсту природу Триглава ще іноді пояснюють через поняття трьох сфер буття, які мають відповідну символіку, відображену в Дереві Життя: коріння — покійні Предки (Нава), стовбур — живі люди (Ява), крона з гілками й листям — світ Богів (Права).

Деякі дослідники пов'язують ще Триглава з божеством Трояном, що фігурує серед слов'янських богів.

Опис[ред.ред. код]

Опис ідола міститься в усіх трьох житіях єпископа Оттона Бамберзького, який його знищив, складених у XII столітті Гербордом, Еббоном і ченцем Пріфлінгенським. Так Герборд повідомляє, ще в 1124 році:

Були в місті Щецині чотири контіни (храми), але одна з них, головна, була споруджена з дивовижним старанням і майстерністю. Всередині і зовні вона мала скульптури, які виступали зі стін зображення людей, птахів і звірів, настільки відповідно до свого вигляду передані, що здавалися дихаючими і живими… Була також тут триголова статуя, що мало на одному тілі три голови, йменувалася Триглав; заволодівши ним, [Оттон] одні лише з'єднані голови, знищивши тіло, забрав з собою яко трофей і пізніше відправив у Рим як доказ їх навернення…[1]

Оригінальний текст (лат.)

Erant autem in civitate Stetinensi continae quatuor, sed una ex his, quae principalis erat, mirabili cultu et artificio constructa fuit, interius et ex-terius sculpturas habens, de parietibus prominentes irnagines hominum et volucrum et bestiarum, tam proprie suis habitutlinibus expressas, ut spirare pu-tares ac vivere… Erat autem ibi simulacrum triceps, quod in uno corpore tria capita habens Triglaus vocabatur; quod solum accipiena, ipsa capitella sibi cohaerentia, corpore commnmto, secum inde quasi pro tropheo asportavit, et postea Romam pro argumento conversionis illoruin transmisit…

Еббон дає такий опис статуї:

1126 Щецин… містить в собі три гори, з яких середня і найвища присвячена верховному богу язичників Триглаву; на ній є триглава статую, у якої очі й уста закриті золотою пов'язкою. Як пояснюють жерці ідолів, головний бог має три голови, тому що наглядає за трьома царствами, тобто небом, землею і пеклом, а обличчя закриває пов'язкою, оскільки гріхи людей приховує, немов не бачачи і не говорячи про них.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Köpke, Rudolf. Herbordi Dialogus de vita Ottonis epsicopus Babenbergensis. II, 32. Hannover 1868. P. 89-91; див. повний текст на DMGH.
  2. Ebo. Vita Ottonts episcopi Bambergensis. III, 1. Ed. Jaffe, Monumnta Bambergensia (Bibliaiheca rerum Germamcarum 5, 1869) P. 580—692; ed. Wikarjak-Liman, Manumenta Polonine historica, ser. novas 7, 2 (1969).
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.