Тридакна гігантська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тридакна гігантська
Тридакна гігантська біля острова Комодо.
Тридакна гігантська біля острова Комодо.
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Двостулкові (Bivalvia)
Підклас: Heterodonta
Ряд: Veneroida
Надродина: Cardioidea
Родина: Серцевидкові (Cardiidae)
Підродина: Тридакнові (Tridacninae)
Рід: Тридакна (Tridacna)
Вид: Тридакна гігантська
Біноміальна назва
Tridacna gigas
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Chama gigantea Perry, 1811
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Tridacna gigas
EOL: 2926830
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 80829
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tridacna gigas

Тридакна гігантська (Tridacna gigas) — вид двостулкових молюсків родини Серцевидкові (Cardiidae). Сягає значних розмірів, живе, прикріпившись до коралів або до морського дна. У тілі тридакни ростуть зооксантели (одноклітинні водорості), завдяки чому молюск отримує їжу, яку виробляють ці маленькі рослини, та їсть самі водорості.

Опис[ред.ред. код]

Довжина мушлі до 150 см, а маса до 260 кг. Будова тіла гігантської тридакни схожа на будову серцевидок, або кардиїд, тобто м'які частини її тіла вкриті вапняною мушлею. Остання складається з двох стулок, які з'єднані аддуктором, що діє на взірець замка.

У нормальному положенні стулки мушлі тридакни трохи відкриті, але в разі небезпеки вони миттєво зачиняються. Внутрішню частина заповнює товста, яскраво забарвлена мантія, що утворює дві м'ясисті складки, які є висунутими із мушлі. Мантія обох стулок зростається, утворюючи порожнину, в якій знаходяться внутрішні органи тварини. Гігантська тридакна лежить на дні черевною частиною догори, тому всередині мушлі молюск повернутий на 180 градусів.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Тривалість життя понад 200 років. Гігантська тридакна живе у щілинах і заглибленнях коралових рифів в Індійському і Тихому океанах, аж до узбережжя Австралії. Цей молюск все життя проводить на одному місці.

Він кріпиться до грунту своїми довгими, шовковистими бісусними нитками або залишається нерухомим із-за великої ваги власного тіла. Гігантська тридакна, як і корали, харчується планктоном, але одночасно «розводить» у своєму тілі зооксантели (вид одноклітинних водоростей), які під дією сонячного світла, (тобто, завдяки фотосинтезу), виробляють необхідну для тридакни їжу. Зооксантели живуть по краях мантії тридакни, під шаром прозорих клітин її шкіри. Для життя їм необхідне сонячне світло, тому гігантська тридакна може селитися тільки на мілководді, в чистій, прозорій воді або на коралових рифах, що забезпечують їй сприятливі умови.

Живлення[ред.ред. код]

Гігантська тридакна харчується особливою їжею, що містить не лише достатню кількість білку і вітамінів, але й цукрозу, яка є джерелом енергії. Зооксантели, які живуть у мантійній порожнині молюска, забезпечують гігантську тридакну необхідною енергією, виробляючи моноцукри з води і цукрози. Зооксантели самі використовують велику частину їжі, але деяка її кількість потрапляє у тканини гігантської тридакни і використовується нею для своїх цілей. Тканини молюска поглинають живі зооксантели, які швидко розмножуються на сонці. Цукор, що виробляється зооксантелами, забезпечує організм тридакни енергією, що необхідна для скорочення м'язів. Вода всмоктується в тіло тридакни через ввідний сифон і виштовхується назовні через вивідний. У воді міститься не тільки необхідний кисень, але й мікроскопічні організми — планктон.

Розмноження[ред.ред. код]

Період розмноження залежить від багатьох чинників, кожна особина виробляє по черзі яйця і сперму. Кількість яєць — до 500 мільйонів. Личинки вільно плавають разом із планктоном, згодом осідають на дно мілководдя. Тридакна глибоко закопана в пісок або схована в ущелину коралового рифу, вона лежить черевним боком догори. Кожна особина випускає статеві клітини прямо у воду. Яйця зустрічаються зі спермою іншої особини, що мешкає неподалік, і, якщо відбудеться запліднення, із них розвиваються личинки. Ймовірність запліднення зростає, якщо тридакни, що живуть в одному місці, одночасно виробляють і випускають у воду сперму і яйця. Всі особини виробляються статеві продукти по черзі. Цей процес стимулюється температурою води. Більша частина яєць стає їжею інших мешканців коралового рифу. Із запліднених яєць розвиваються личинки, що вільно плавають разом з іншими організмами та входять до складу планктону. Личинки годуються одноклітинними водоростями. Пізніше личинки осідають на дно, тут вони розвиваються і перетворюються на дорослу особину.

Цікаво[ред.ред. код]

  • По краях мантії гігантської тридакни розташовані невеликі «вічка», що реагують на світло. Коли на молюск падає тінь, то мушля повільно зачиняється. Таким чином вона успішно захищається від можливих ворогів.
  • У багатьох гігантських тридакнах оселяються дрібні краби-горошинки, яких іноді називають «вартовими мушель». В одній гігантській тридакні, як правило, може проживати одна пара крабів. «Завданням» цієї пари є охороняти свою ділянку та їсти «порушників кордону».
  • На початку 30-х років поблизу Філіппін знайшли гігантську тридакну, всередині якої була найбільша у світі перлина, вага якої сягала семи кілограмів.

Збереження[ред.ред. код]

Гігантській тридакні не загрожує промисел. Загрозу для її існування становить забруднення морів і руйнування коралових рифів.

Посилання[ред.ред. код]

  • Beckvar, N. (1981). «Cultivation, spawning, and growth of the giant clams Tridacna gigas, T. Derasa, and T. Squamosa in Palau, Caroline Islands». Aquaculture 24. с. 21. doi:10.1016/0044-8486(81)90040-5. 
  • Braley, Richard D. (1984). «Reproduction in the giant clams Tridacna gigas and T. Derasa in situ on the north-central Great Barrier Reef, Australia, and Papua New Guinea». Coral Reefs 3 (4). с. 221. doi:10.1007/BF00288258. 
  • Dame, Richard F. Ecology of marine bivalves an ecosystem approach. Boca Raton: CRC, 1996. ISBN 1439839093.
  • Gosling, Elizabeth. Bivalve Molluscs Biology, Ecology and Culture. Grand Rapids: Blackwell Limited, 2003. Print.
  • Jeffrey, S. W., and F. T. Haxo (1968). «Photosynthetic Pigments of Symbiotic Dinoflagellates (Zooxanthellae) from Corals and Clams». Biological Bulletin 135 (1). с. 149–65. doi:10.2307/1539622. JSTOR 1539622. 
  • Klumpp, D.W., Bayne, B.L. & Hawkins, A.J.S. (1992). «Nutrition of the giant clam, Tridacna gigas (L). 1. Contribution of filter feeding and photosynthesis to respiration and growth». Journal of Experimental Marine Biology and Ecology 155. с. 105. doi:10.1016/0022-0981(92)90030-E. 
  • Knop, Daniel. Giant clams a comprehensive guide to the identification and care of Tridacnid clams. Ettlingen: Dähne Verlag, 1996, ISBN 3921684234
  • Munro, John L. "Giant Clams." Nearshore marine resources of the South Pacific information for fisheries development and management. Suva [Fiji]: Institute of Pacific Studies, Forum Fisheries Agency, International Centre for Ocean Development, 1993. Print.
  • Norton, J. H., M. A. Shepherd, H. M. Long, and W. K. Fitt (1992). «The Zooxanthellal Tubular System in the Giant Clam». The Biological Bulletin 183 (3). 
  • Yonge, C.M. 1936. Mode of life, feeding, digestion and symbiosis with zooxanthellae in the Tridacnidae, Sci. Rep. Gr. Barrier Reef Exped. Br. Mus., 1, 283–321

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]