Тризвук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тризвукакорд, що складається з трьох звуків, які можна розмістити по терціях.

Будова тризвуків[ред.ред. код]

Кожен тризвук у вузькому розташуванні містить дві терції (нижню і верхню) і одну квінту (між крайніми звуками). Залежно від якості цих інтервалів тризвуки діляться за своєю структурою на консонантні і дисонантні тризвуки.

Види тризвуків

Консонантні тризвуки характеризуються відсутністю дисонуючих інтервалів, проте взаємним розташуванням малої та великої терції:

Дисонантні тризвуки містять дисонуючий інтервал зменшеної або збільшеної квінти:

Розташування та обернення тризвуків[ред.ред. код]

Як і більшість акордів класичної гармонії, тризвуки можуть бути у тісному розташуванні (напр. до—мі—соль) та широкому розташуванні (напр. Аудіо до—соль—мі)опис файлу

Мажорний тризвук у тісному розташуванні (1) та його обернення: 2-секстакорд, 3-квартсекстакорд

Оберненнями тризвуків є

Назви тонів тризвуку[ред.ред. код]

Тони, що входять до складу тризвуку прийнято називати так:

  • Основним тоном (примою) називається звук тризвуку, який в будь-якому його розташуванні знаходиться внизу;
  • терцієвим тоном (терцією) називається звук тризвуку, який у вузькому розташуванні знаходиться посередині;
  • квінтовим тоном (квінтою) називається звук тризвуку, який у вузькому розташуванні знаходиться вгорі.

Ці назви зберігаються за тонами тризвуку як у його широкому розташуванні, так і при його оберненнях.

Роль тризвука в музиці[ред.ред. код]

Консонантний тризвук - основа акордики в мажорно-мінорній тональній системі (див. тональність), що панує в музиці з XVII ст. Мажорний та мінорний тризвуки є центральними елементами 2 головних ладів європейської музики, що носять ті самі назви.

Початково музична теорія згідно з практикою контрапунктичного письма розглядала багатоголосся, в т.ч. тризвуки, як комплекс інтервалів (відповідно тризвук - як поєднання квінти і двох терцій). Дж.Церліно дав першу теорію тризвуків (1558), назвавши їх "гармоніями" та пояснивши мажорний та мінорний тризвуки за допомогою теорії числових пропорцій (співвідношення частот коливань (див. звук музичний) звуків мінорного тризвуку є гармонічною пропорцією - 15:12:10, а мажорного - арифметичною - 4:5:6). І.Ліппіус (1612) та А.Веркмайстер (1686) вважали, що тризвук символізує св.Трійцю. М.Ділецький (1679) визначає два лади по Тризвуках - "веселу мусікію" (тобто мажор) та "журливу мусікію" (тобто мінор). Ж.Ф.Рамо відділив "правильні" акорди від сполук з неакордовими звуками, та визначив тризвук, як основний тип акорда.

Література[ред.ред. код]