Тризвук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тризвук — акорд, що складається з трьох звуків, які можна розмістити по терціях. Можливі 4 види тризвуків -

• 2 консонантних (див.консонанс) -
  • мажорний ( напр. до—мі—соль^файл ) та
  • мінорний ( напр. до—мі—бемоль—соль^файл ) і
• 2 дисонантних (див.дисонанс) -
  • зменшений (напр.  до—мі-бемоль—соль-бемоль^файл ) та
  • збільшений (напр.  до—мі—соль-дієз^файл ).

Як і більшість акордів класичної гармонії, тризвуки можуть бути у тісному розташуванні (напр. до—мі—соль) та широкому розташуванні (напр.  до—соль—мі)^файл

Мажорний тризвук у тісному розташуванні (1) та його обернення: 2-секстакорд, 3-квартсекстакорд

Оберненнями тризвуків є

• секстакорд (напр.  мі—соль—до^файл , або  мі—до—соль)^файл та
• квартсекстакорд (напр. соль—до—мі^файл або  соль—мі—до)^файл .

Консонантний тризвук - основа акордики в мажорно-мінорній тональній системі (див. тональність), що панує в музиці з XVII ст. Мажорний та мінорний тризвуки є центральними елементами 2 головних ладів європейської музики, що носять ті самі назви.

Початково музична теорія у відповідності з практикою контрапунктичного письма розглядала багатоголосся, в т.ч. тризвуки, як комплекс інтервалів (відповідно тризвук - як поєднання квінти і двох терцій). Дж.Церліно дав першу теорію тризвуків (1558), назвавши їх "гармоніями" та пояснивши мажорний та мінорний тризвуки за допомогою теорії числових пропорцій (співвідношення частот коливань (див. звук музичний) звуків мінорного тризвуку є гармонічною пропорцією - 15:12:10, а мажорного - арифметичною - 4:5:6). І.Ліппіус (1612) та А.Веркмайстер (1686) вважали, що тризвук символізує св.Трійцю. М.Ділецький (1679) визначає два лади по Тризвуках - "веселу мусікію" (тобто мажор) та "журливу мусікію" (тобто мінор). Ж.Ф.Рамо відділив "правильні" акорди від сполук з неакордовими звуками, та визначив тризвук, як основний тип акорда.

Література: Музична енциклопедія, М., 1973—82