Тризуб (організація)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери
Девіз Бог - Україна - Свобода!
Заснування 14 жовтня 1993
Тип Організація орденського типу
Голова Андрій Стемпіцький
Офіційний сайт http://banderivec.org.ua/index.php Aрхівовано

Всеукраїнська організація (ВО) «Тризуб» імені Степана Бандери — парамілітарна націоналістична організація орденського типу, яка була заснована 14 жовтня 1993 року. Зареєстрована як Громадська спортивно-патріотична організація (ГСПО) «Тризуб» імені Степана Бандери на регіональному рівні. Побудована на засадах традиційного українського християнства,[1] на ідеології традиційного українського націоналізму Степана Бандери, на принципах добровільності й вузькофункціональності та побратимства. Створена для культивування, поширення і реалізації української національної ідеї — розбудови на етнічних українських територіях національної Української Самостійної Соборної Держави (УССД) з дієвою і всеохопною системою українського національного народовладдя.[2] Не ставить мети виборювання влади для свого членства чи керівництва. Офіційний друкований орган — газета «Бандерівець».[3]

Історія[ред.ред. код]

1993–1999[ред.ред. код]

Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери була iніційована у 1993 році Проводом революційної ОУН на чолі зі Славою Стецько на основі так званої «теорії птаха»: головою націоналістичної структури з трьох організацій став Провід ОУН(р), а двома крилами — політична партія Конгрес українських націоналістів та силовий блок «Тризуб» імені Степана Бандери.[4] Союз ОУН-КУН-«Тризуб» эфективно співпрацював в середині 1990-х років в умовах протистояння майже всіх радикальних націоналістичних сил незалежної України: трьох фракцій ОУН («мельниківська», «бандерівська», «двійкарів») та нових сил, таких як Організація українських націоналістів в Україні (ОУНвУ), Всеукраїнське політичне об’єднання «Державна самостійність України» (ДСУ), Українська національна асамблея та Соціал-національна партія України.[5][6][7]

Засновником молодіжної парамілітарної організації став доцент Дрогобицького державного педагогічного університету Василь Іванишин, який раніше очолював Дрогобицьку сотню УНСО.[8] Члени «Тризуба» стали здійснювати охорону заходів ОУН(р) та КУН, в першу чергу у південно-східних регіонах України. Дослідники націоналістичних парамілітарних організацій політичного спрямування оцініють кількість членів «Тризубу» у 1994-1996 рр. в 2000-3000.[9]

Перша резонансна акція «Тризуба» відбулася у Харкові, де 7 листопада 1994 року 18 членів організації були затримані після спалення червоного прапору в ході святкування комуністами річниці Жовтневої революції 1917 року.[10]

Перші cудові процеси проти «тризубівців» пройшли у 1996-1997 рр. в Донецьку, Харкові, Дніпродзержинську. У 1997 р. у Тернополі була відкрита судова справа проти члена Центрального Проводу «Тризубу» Івана Сути, якого звинуватили в організації незаконного воєнізованого формування, а в 1998 р. такий самий процес було організовано проти члена Центрального проводу Євгена Філя.[11] На підтримку «тризубівців» виступили представники майже всіх західноукраїнських націоналістичних організацій.

У 1999 році внаслідок ідеологічних розбіжностей та різного бачення політичної ситуації союз ОУН-КУН-«Тризуб» розпався. Конгрес українських націоналістів створив нову силову структуру – Молодіжний Конгрес українських націоналістів (МКУН), яка в 2001 р. змінила назву на Молодіжний націоналістичний конгрес (МНК) та оголосила організаційну незалежність від КУН.[7]

1999–2012[ред.ред. код]

Після того, як «Тризуб» став самостійною організацією, було проведено оновлення його програмових та організаційних засад.[12]

У 2001-2003 роки відбулося протистоянням між «Тризубом» та МНК, керівництво якого обвинувачило «Тризуб» у співпраці з владою, що вилилося у вуличні бійки та напади на офіси.

В ході кампанії «Україна без Кучми», яка об'єднала майже весь політичний спектр України від правих до лівих, «тризубівці» продовжували здійснювати акції проти представників лівих сил — КПУ та СПУ,[13] які були охарактеризовані як «провокації» представниками УНА-УНСО, що призвело до нового конфлікту.[7]

На президентських виборах 2004 року «Тризуб» підтримав Богдана Бойка, а не Віктора Ющенка. Під час Помаранчевої революції «Тризуб» разом з УНА-УНСО брав активну участь у охороні наметового містечка протестувальників у Києві.[7] Пізніше, політичні контакти «Тризуба» з іншими радикальними націоналістичними силами звелись нанівець.[14]

У листопаді-грудні 2010 року «Тризуб» охороняв наметове містечко Податкового майдану.

28 грудня 2010 року «тризубівці» пошкодили бюст Йосипу Сталіну у Запоріжжі, одпилявши йому голову.[15] На суді Роман Хмара отримав 3 роки з відстрочкою 3 роки, Василь Лабайчук – 3 (відстрочка 1), Едуард Андрющенко – 2 ( відстрочка 1), Пилип Таран – 3 ( відстрочка 1), Юрій Пономаренко – 3 (відстрочка 3), Василь Абрамів – 3 ( відстрочка 2), Анатолій Онуфрійчук – 2 ( відстрочка 1), Олексій Зануда – 3 ( відстрочка 2), Віталій Вишнюку – 3 ( відстрочка 1).[16]

У січні 2011 р. відбулося широкомасштабне затримання керівництва «Тризуба», яке звинуватили в організації підриву пам'ятника Сталіну у Запоріжжі 31 грудня 2010 року. Були затримані Андрій Стемпіцький, Дмитро Ярош, Ростислав Винар, Андрій Тарасенко, Сергій Борисенко, Василь Лабайчук, Олексій Зануда та інші. 14 січня 2011 р. представники націоналістичних та націонал-демократичних організації України пікетували Адміністрацію Президента з вимогою їх звільнити.[17] 13 квітня Жовтневий районний суд Запоріжжя звільнив заарештованих на поруки народних депутатів України.[16]

13 жовтня 2012 року у м. Зборові відбувся VII Великий Збір Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери. Провідник «Тризуба» полковник Дмитро Ярош наголосив, що організація продовжує йти шляхом послідовної революційної боротьби проти режиму внутрішньої окупації.[18] Новим Головою Центрального Проводу було обрано Андрія Стемпіцького, якому було присвоєно організаційне звання «полковник».

2013–2014[ред.ред. код]

Газета «Бандерівець» на Євромайдані

Під час всеукраїнських акцій протесту Євромайдан впродовж листопада 2013 — лютого 2014 «Тризуб» став засновником громадського руху Правий сектор. Активісти організації були активним учасниками акцій протесту проти свавілля спецпідрозділів міліції та внутрішніх військ під час Євромайдану, зокрема під час протистояння на Грушевського з 19 по кінець січня 2014, штурму майдану Незалежності 18—20 лютого 2014 та, ймовірно, під час подій біля Адміністрації Президента України 1 грудня 2013.

Мета організації[ред.ред. код]

Тернопільські «тризубівці» в день 20-ої річниці організації біля пам'ятника Данилові Галицькому

«Тризуб» імені Степана Бандери є вузькофункціональною організацією орденського типу завдання якої при її створенні були окреслені Організацією Українських Націоналістів та Конгресом Українських Націоналістів, найважливішим серед них була пропаганда ідеології українського націоналізму в інтерпретації Степана Бандери серед української молоді.[19]

На сучасному этапі завдання перед «Тризубом» сформульовані як:

  1. Виховання української молоді в дусі патріотизму, плекання молодої людини — націоналіста, людини ідеї і чину, готової на самопожертву заради своєї Нації та Батьківщини.
  2. Пропаганда ідеології українського націоналізму — культивування української національної ідеї — державності української нації на етнічних українських землях.
  3. Національно-захисна діяльність — захист честі і гідності української нації та української людини в різних умовах, усіма доступними методами і засобами.
  4. Політична діяльність — проведення політичної дії серед українського політикуму та широких народних мас, як в Україні, так і в діаспорі, на етнічних землях та в місцях компактного проживання українців з націоналістичних позицій. Формування національно-патріотичного середовища, основним завданням якого є реалізація української національної ідеї у всіх сферах життя української нації.
  5. Антиімперська діяльність — координація дій з націоналістичними організаціями різних країн світу (у першу чергу пострадянського простору) у площині повалення світового імперського устрою (у першу чергу московської імперії) та побудови нового міжнародного порядку на основі вільних та рівноправних національно-державних утворень.[20]

Головна мета діяльності Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери визначена як здобуття, закріплення і розбудува шляхом пропаганди та через націозахисні дії Української Самостійної Соборної Держави  — "держави української нації на етнічних українських землях із власним суспільним ладом, відповідно до потреб і бажань українського народу, який би запевнив українській нації всебічний розвиток, усім громадянам України — Свободу, Справедливість, Добробут".[20]

Програма організації[ред.ред. код]

Програма Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери містить визначення конкретних цілей, їх предметну деталізацію, а також шляхи, методи, етапи та способи їх досягнення. Була прийнята на V Великому Зборі організації 20 серпня 2005 року [12].

Концепція боротьби[ред.ред. код]

"Визвольна, революційна, безоглядна і масова боротьба українського народу за УССД, ведена власними силами Нації за всяких умов, усіма доступними методами, на засадах ідеології українського націоналізму в інтерпретації Степана Бандери і під єдиним керівництвом націоналістичного революційного Проводу, створеного на базі Національного Революційного Ордену — Організації Українських Націоналістів (революційної)".[20]

Правильник націоналіста[ред.ред. код]

«Тризубівці» у своїй діяльності дотримуються так званого «Правильника націоналіста»[21], куди входять:

  • Національний Гімн України
  • Марш Українських Націоналістів (гімн)
  • Молитва Борця За Державність України
  • Молитва Українського Націоналіста
  • Декалог (Десять заповідей українського націоналіста)
  • Дванадцять Прикмет Характеру Українського Націоналіста
  • Сорок Чотири Правила Життя Українського Націоналіста
  • 7 Правил Націоналіста-Керівника
  • Цілі Життя Українського Націоналіста
  • Будь Націоналістом!

Голови Центрального Проводу[ред.ред. код]

Відомі члени[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Андрющенко Е. Релігійний чинник в ідеології та діяльності Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери // Історія релігій в Україні і світі: збірник наукових праць. Серія «Історичне релігієзнавство». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. – Випуск 4. – С. 43-51.
  2. Українські етнічні землі і межі // Iнформаційний сайт "Бандерівець".
  3. Газета "Бандерівець" / Архів, 1998-2010
  4. Василь Іванишин. Політична функція ВО «Тризуб» ім. С. Бандери / Лист Центральному Проводу від 23 березня 2004 р.
  5. Кулик В. Український націоналізм у незалежній Україні. – К.: Вид. дім «KM Academia», 1999.
  6. Панченко В.Г. Легалізація та діяльність ОУН в Україні протягом 1990-х рр. // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя : ЗНУ, 2011. – Вип. ХХХ. – С. 38–42.
  7. а б в г Андрющенко, Е. С. Конфлікти, Розколи і Спроби Об’єднання в Українському Націоналістичному Русі (1990-2005 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя : ЗНУ, 2012. – Вип. XXXIІ. – С. 291–296. Архівовано, 6-6-2014
  8. Андрющенко, Е. С. Лідер української націоналістичної організації (1990 - 2004 рр.): колективний портрет // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя : ЗНУ, 2013. - Вип. 35. - С. 231-238. Архівовано, 6-6-2014
  9. Андрющенко, Е. С. Парамілітарні структури українського націоналістичного руху 90-х рр. ХХ ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя : ЗНУ, 2011. - Вип. 30. - С. 42-51. Архівовано, 6-6-2014
  10. Кому служить харківська міліція?
  11. Виступ А.Стемпіцького
  12. а б Програма Реалізації Української Національної Ідеї у Процесі Державотворення / Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери / Прийнята на V Великому Зборі Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери, 20 серпня 2005 року. Київ, 2005.
  13. Расследования: Тризуб имени Степана Бандеры: террористы или патриоты? // Багнет. — 2011. — 2 лютого.
  14. «Тризуб» імені Степана Бандери // Справжня варта. — 2011. — 21 січня.
  15. Тризубовцам дали за голову Сталина по 3 и 2 года // Українська правда. — 2011. — 12 грудня.
  16. а б За відрізану голову Сталіна дали кілька років і штраф // Історична правда. — 2010. — 6 червня.
  17. Підрив пам'ятника Сталіну: Організація Тризуб заявила про арешт понад десяти своїх членів // News.bigmir.net. — 2011. — 25 вересня.
  18. Повідомлення про Відбуття VII Великого Збору Всеукраїнської Організації “Тризуб” ім. С.Бандери // Інформаційний сайт "Бандерівець".
  19. Мустафа Найем, Оксана Коваленко. Лідер Правого сектору Дмитро Ярош: Коли 80% країни не підтримує владу, громадянської війни бути не може // Українська правда. — 2014. — 4 лютого.
  20. а б в Статут Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери // Iнформаційний сайт "Бандерівець".
  21. «Правильник націоналіста» // Iнформаційний сайт "Бандерівець".

Посилання[ред.ред. код]