Трилобіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трилобіти
Період існування: Нижній Кембрій — Верхній Перм
Koneprusia brutoni
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Трилобітоподібні (Trilobitomorpha)
Клас: Trilobita (Trilobita)
Walch, 1771
Ряди

Трилобі́ти (Trilobita) — клас вимерлих морських членистоногих. З'явилися на початку кембрію. Наприкінці ордовика різко скорочується загальна кількість, вимирають усі міомери. У період силуру й девону триває скорочення числа, до середини пермського періоду вимирають усі трилобіти. Мають велике значення для стратиграфії нижнього палеозою.

Морфологія[ред.ред. код]

Трилобіти мали тіло еліптичної форми, у більшості довжина сягала 3-10 см (рідко 5 мм або 45-70 см). Тіло складалося з головного, тулубного і хвостового відділів, двома поздовжними борознами воно (тіло) поділялося на осьову і бічні частини. Зі спинної сторони було покрито сильно мінералізованим хітиновим покровом, з черевної - тонкої невапняковою мембраною. Головний відділ за формою нагадував щит, осьова частина (глабелла) якого була гладка або з борознами (1-4), які поділяли його на лопаті. По боках глабелли розташовувалися щоки з очима — фасеточними (зі щільно притиснутими багатокутними лінзами, число яких сягало 15 000) або агрегатними (з двоопуклих лінз числом від 2 до 300-400). Деякі трилобіти не мали очей.

На нижньому боці головного щита були розташовані пара вусиків (антен), п'ять пар кінцівок і рот. Шлунок із так званими печінковими відростками перебував під глабеллою. Від нього до хвостового відділу тяглася тонка кишка. Тулуб складався з 2-44 рухомо поєднаних сегментів; хвостовий відділ — з декількох сегментів (лише ранньокембрійські оленелліди мали хвостовий сегмент). Часто покриви хвостового відділу зливалися, утворюючи хвостовий щит різних розмірів і форми. До тулубних і хвостових сегментів прикріплювалися кінцівки, які слугували для повзання по дну і плавання. Трилобіти були роздільностатевими. Личинки, ймовірно, вели планктонний спосіб життя, пізніше переходили до життя на дні. У разі небезпеки деякі трилобіти мали можливість згортатися.

Ряди[ред.ред. код]

Pseudoasaphus praecurrens

Ресурси Інтернету і література[ред.ред. код]