Тринаксодон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тринаксодон
Thrinaxodon liorhinus
Thrinaxodon liorhinus
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
- Чотириногі (Tetrapoda)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Підклас: Синапсиди (Synapsida)
Ряд: Терапсиди (Therapsida)
Підряд: Цинодонти (Cynodontia)
Родина: Thrinaxodontidae
Рід: Thrinaxodon
Сілі, 1894
Види
  • T. liorhinus
  • T. brasiliensis

Тринаксодон (Thrinaxodon) — вимерла хижа тварина, що жила в південних лісах 240 мільйонів років тому. Тринаксолон полював на комах, безхребетних та дрібних хребетних. Подібний він був одночасно до ссавця та плазуна — вчені й досі сперечаються про його місце в класифікації.

Розмноження[ред.ред. код]

Предки тринаксодона — ще примітивніші плазуни і їхні нащадки, сьогоднішні однопрохідні, або яйцеродні, -єхидни та качконоси — відкладали і відкладають яйця. У наші дні єхидни та качконоси насиджують яйця, як це роблять птахи. Дитинчат вони годують молоком. Тому існує припущення, що тринаксолон так само міг бути яйцеродним. Оскільки у всіх знайдених ученими скелетів тринаксодонів присутні зуби, деякі палеонтологи прийшли до висновку, що дитинчата цієї стародавньої тварини відразу ж після виходу з яйця могли приймати тверду їжу. Можливо, що у перші дні батьки приносили їм корм.

Особливості[ред.ред. код]

Скам'янілі останки скелетів тринаксодона зазвичай знаходять у тих місцях, які у наші дні вкриті заболоченим лісом. Реконструкція останків дала такі відомості — у тринаксодона був компактний, щільний тулуб з сильними задніми кінцівками. Сліди тринаксодона, що збереглися, схожі на сліди ссавців, тому можна припустити, що ця тварина була вкрита шерстю. Одначе, все це тільки припущення, оскільки перевірити ці дані неможливо. Серед останків вимерлих тварин учені ніколи не знаходять шкіри і шерсті. У тринаксодона була велика голова і довгі ікла. Великі носові отвори в черепі говорять про те, що тринаксодона мав добре розвинений нюх. Тринаксодон добре бачив і чув. У будові його тіла можна знайти риси, характерні як для ссавців, так і для плазунів. Швидше за все, у нього, як і у сучасних ссавців, вже була діафрагма. Вона відокремлювала черевну порожнину від грудної, дозволяла легеням наповнюватися повітрям і видихати використане. Крім того, завдяки їй тринаксодон і міг регулювати температуру тіла. Триданаксодон дихав через ніс навіть під час пережовування їжі, чим він відрізнявся від нижчих плазунів, носові канали яких відкривалися в ротову порожнину. Тринаксодон був теплокровною твариною, тому багатьма рисами він вже відрізнявся від плазунів. Щоб підтримувати постійну температуру тіла, йому не потрібно було грітися на сонці.

Їжа[ред.ред. код]

Thrinaxodon BW.jpg

Зуби тринаксодона були призначені для пережовування комах, безхребетних та дрібних плазунів. Передні зуби — різці — служили для розгризання їжі. Іклами тринаксолон убивав жертву, ними він також розгризав здобич. Кожен зуб тринаксодона мав гостру вершину в центрі і дві маленькі з боків, щоб не проникати в тканини жертви дуже глибоко. Коли тринаксолон упивався в тіло жертви, зуби служили тільки для її утримування. Тільки коли він стискав їх сильніше, вістря зубів з'єднувалися та розривали м'ясо. Щелепний суглоб тринаксодона складався двох частин.

Цікаві відомості[ред.ред. код]

У шарах породи Мезозойської ери були знайдені останки, тіла яких зберегли згорнуте в клубок положення. Можливо, ці тварини загинули під час зимівлі. Це свідченням того, що тринаксодон був теплокровною твариною, бо тварини з непостійною температурою тіла уві сні не згортаються в клубок. У пізнішого були вузькі, дуже добре розвинені щелепні кістки. Щелепні суглоби сучасних ссавців влаштовані дещо інакше: із заднього суглоба утворилися кісточки середнього вуха, які передають звукові коливання з барабанної перетинки до внутрішнього вуха.

Скелет тринаксодона[ред.ред. код]

Голова: велика, з добре розвиненими носовими отворами — це дає підстави вважати, що тварина мала відмінне чуття. Зуби: щелепа тринаксодона складалася з різців, іклів та корінних зубів. Корінні зуби ще слабо розвинені, тому їжу тварина пережовувати не могла, а тільки розривала її на частини. Слуховий отвір: усередині вміщується велика барабанна перетинка. Скуласта кістка: до неї кріпилися могутні жувальні м'язи. Ребра: їх поступове скорочення до тазу говорить про те, що у тварини була діафрагма. Хребет: міцний, злегка зігнутий, щоб було зручніше бігати. Передні кінцівки: слабкі, оскільки основну масу — тіла ніс плечовий пояс. Задні кінцівки: направлені вперед, могутні. Кістки стопи: виступаюча кістка п'яти служила важелем під час роботи м'язів по підняттю стопи.

Де і коли жив[ред.ред. код]

Тринаксодон відомий з часів першої половини Тріасового періоду. Близько 240 мільйонів років тому він жив у тій частині нашої планети, де у наші дні знаходяться Африка та Антарктида, і яка була елементом єдиного праконтиненту Пангеї.

Джерела[ред.ред. код]